Філософсько-правові аспекти страти

Природа подарувала право на життя кожному. Воно справді невід'ємне й абсолютне, а в Божих заповідях окреслене у формулі «Не убий». На переконання всіх коментаторів Святого Письма, ця заповідь адресована злочину, а не покаранню. Смертні вироки злочинцям у найжорстокішій формі передбачені Старим Заповітом, чим і користувалася християнська церква. Аналогічні приписи містяться і в божественному праві інших релігій. Переглядаючи релігійні кодекси (Біблію, Коран, Талмуд), можна дійти висновку, що Бог не вважає смертну кару неправильним чи аморальним заходом. Навпаки, знаходимо чимало заповідей, у яких правопорушення, беззаконня є найтяжчим гріхом. Тому кожному пропонується поважати закон, не спілкуватися з правопорушниками та засуджувати їхні протизаконні вчинки.

По суті, закликами до законослухняності сповнені всі релігійні кодекси. Це їхня головна ідея. Стримати людину від протиправних дій, гріхопадіння - от у чому суть релігійних учень.

Однак, смертна кара не є стовідсотковою гарантією запобігання умисним убивствам. Але те, що вона зберігає абсолютне право на життя значної кількості людей, є незаперечним.

Якщо розглянути основні аргументи, що звичайно наводять на виправдання смертної кари, то найпоширеніший із них - твердження про її стримуючий вплив на можливих злочинців. Але це не підтвержується ні статистичними дослідженнями, ні даними криміналістів. Особи, що скоюють тяжкі злочини, або зовсім не задумуються про наслідки, або розраховують на те, що їх не буде затримано і засуджено. Тільки 5-10% убивств є заздалегідь обдуманими.

Другим аргументом за смертну кару називають позбавлення злочинця можливості знову скоїти злочин. Але при сучасному арсеналі засобів ізоляції посипання на такий аргумент не може братися до уваги. Особливо це стосується ірраціональних убивств. Що стосується раціонально організованих убивств на політичному грунті чи в результаті зіткнення між різними мафіозними кланами, то слід визнати цей аргумент за вагомий. Із зміною політичної ситуації в країні, допомога сильних світу цього може різко зменшити термін покарання позбавленням волі замість смертної кари.

При виправданні смертної кари посилаються також на громадську думку. Справді, в Україні, як і в багатьох інших країнах,- більшість населення за смертну кару. Слід пам'ятати, що такі речі не можуть вирішуватися на референдумі.

На виправдання смертної кари наводиться ще один аргумент - принцип необхідної справедливої відплати. Але спроба реалізувати цей принцип з допомогою смертної кари приводить до сваволі та несправедливості на практиці.

Україна вступила в Раду Європи, взявши на себе ряд зобов'язань, і серед них - введення мораторію на смертну кару. 11 березня 1999 року був введений мораторій на смертну кару. Але це був мораторій де - факто. Відносно цього питання залишилось відкритим на кінець січня 1998 року, коли в Стратбурзі відбулася перша частина сесії Парламентської асамблеї Ради Європи. На розгляд сесії було винесено ряд актуальних питань, але основним питанням сесії для України - виконання нашою державою зобов'язань взятих при вступленні в Раду Європи. Упродовж 1990-2000 років в Україні смертна кара існувала «як виняткова міра покарання» у вигляді розстрілу. Спочатку на виконання таких вироків було накладено мораторій. Смертна кара встановлювалася за особливо небезпечні злочини проти держави, проти життя, правосудця, за воєнні злочини (в умовах воєнного стану чи бойової обстановки). Рішенням Конституційного Суду України № 11-рп/99 від 29 грудня 1999 року визнано, що смертна кара суперечить Конституції України. Остаточно як вид покарання її скасовано у 2000 році.

Дата добавления: 2015-07-15