Основні показники платіжного балансу країни

Платіжний баланс — це статистичний звіт про економічний розвиток держави та її фінансовий стан. Він відображає зовнішньоекономічні відносини однієї країни з іншими країнами за певний період, а саме: розвиток зовнішньої торгівлі, залучення іноземних інвестицій, інвестиції за кордон, своєчасність погашення зовнішнього боргу, зміну резервів Національного банку.

Складовими платіжного балансу є рахунок поточних операцій і баланс руху капіталів.

Рахунок поточних операцій (зовнішньоторговельний баланс за товарами і послугами) — це різниця між фактичними надходженнями доходів у країну й витратами з експортно-імпортних операцій (без вартості товарів, проданих у кредит).

Іншою складовою зовнішньоторговельного балансу є баланс за «невидимими операціями» — це різниця між доходами від експорту послуг і витратами на їх імпорт.

Рахунки операцій з капіталом і фінансовими активами й зобо-в’язаннями пов’язані з інвестиційною діяльністю. Баланс руху капіталів — це різниця між увезенням і вивезенням приватних і державних капіталів (інвестицій), одержанням і наданням міжнародних позик і кредитів. Рух капіталу й міжнародний кредит характеризують об’єктивну тенденцію перерозподілу капіталів між країнами, задоволення потреб у цьому факторі виробництва через світовий ринок. Вивезення капіталу здійснюється у формі державних позик, кредитів міжнародних фінансових організацій. Основне призначення балансу руху капіталів — виявити можливості покриття дефіциту балансу поточних операцій. Позитивне сальдо балансу руху капіталів спостерігається у країн-інвесторів, від’єм-не — у країн-боржників.

При одержанні кредитів у країни виникають боргові зобов’язання перед іншими країнами (кредиторами), а якщо країна надає кредити — боргові вимоги до інших країн. Боргові вимоги, включені в баланс, показують, на яку суму країна надала кредит і зробила інвестиції за кордон. Боргові зобов’язання характеризують суму кредитів чи інвестицій, отриманих країною.

Звітний баланс, складений за певний період, характеризує динаміку заборгованості та вимог країни до інших держав. Розрахунковий баланс на певну дату показує співвідношення грошових вимог і зобов’язань країни незалежно від того, коли вони виникли.

Активи й зобов’язання в платіжному балансі класифікують за функціональним призначенням: прямі інвестиції, портфельні інвестиції (акції, цінні папери, облігації тощо), інші інвестиції (кредити, готівка, депозити) та резерви.

Для усунення платіжних дисбалансів у зовнішньоекономічному секторі використовують резервні активи. Складовими резервів є ліквідні іноземні активи та монетарне золото, які належать або контролюються органами грошово-кредитного регулювання. Скорочення резервів у платіжному балансі відображається знаком «+», зростання — знаком «–».

Принцип побудови платіжного балансу полягає в тому, що кожна угода фіксується в дебеті однієї статті та кредиті. До дебету (йому відповідає від’ємне значення) відносять угоди, за яких країна здійснює платежі за кордон; до кредиту, що має додатнє значення, — угоди, які забезпечують надходження доходів у країну.

Платіжний баланс буває активним (додатним), коли надходження в країну перевищують її платежі, і пасивним (від’ємним), коли платежі перевищують надходження. За пасивного платіжного балансу зростає зовнішній борг країни, падає курс її національної валюти, виснажуються валютні та золоті запаси. Тому врівноваженість платіжного балансу — основа сталості валютно-фі-нансового стану країни. Проаналізуємо стан платіжних балансів двох країн за наведеними в табл. 9.2 даними.

Таблиця 9.2

Дата добавления: 2015-07-15