Трудовий договір на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Статус строкового трудового договору чітко визначений у пунктах 2 і 3 частини першої статті 23 КЗпП, а саме — це трудовий договір, що укладається на:

визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

час виконання певної роботи.

Зауважимо, що укладення трудового договору на певний строк відрізняється від укладення трудового договору на час виконання певної роботи тільки за формальними ознаками. У першому випадку строк дії договору визначається його тривалістю або граничною датою, а в другому — строк не обмежується конкретним календарним періодом, а залежить від часу закінчення виконання роботи, яка є предметом трудового договору.

Особливими різновидами строкового трудового договору є трудові договори з тимчасовими працівниками і з працівниками, зайнятими на сезонних роботах, порядок укладення яких регулюється указами Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року № 310-ІХ і «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 року № 311-ІХ (далі — Указ № 311).

Згідно із зазначеними указами трудові договори укладаються:

з тимчасовими працівниками — на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців;

з працівниками, зайнятими на сезонних роботах, — на строк, що не перевищує тривалості сезонних робіт (шести місяців). Такий трудовий договір укладається лише на виконання робіт і в галузях, зазначених у Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 278.

Відповідно до чинного трудового законодавства України основні права й обов’язки працівників, що уклали строкові трудові договори, не відрізняються від прав і обов’язків працівників, які працюють за безстроковим трудовим договором.

На них поширюється дія правил внутрішнього трудового розпорядку і колективного договору; вони мають право на отримання допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, оплачуваної відпустки (за фактично відпрацьований час) та інші пільги, передбачені законодавством. Правила внутрішнього трудового розпорядку встановлюють і загальний порядок прийняття працівників на роботу.

У той же час є певні відмінності.

По-перше, трудові договори на визначений строк або на час виконання певної роботи можуть укладатися лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Існують певні труднощі щодо визначення виду трудового договору, який має бути укладений з працівником. Однак строкові трудові договори обов’язково укладаються при прийнятті на роботу:

на період тимчасової відсутності працівника, наприклад у зв’язку з відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

на період проходження працівником військової або альтернативної (невійськової) служби;

на період перебування працівника на виборній посаді в органах місцевого самоврядування;

при укладенні контракту, якщо це передбачено законом;

при прийнятті на роботу тимчасових і сезонних працівників;

при прийнятті на роботу працівника, який ініціює укладення строкового трудового договору;

в інших випадках, коли за своїм характером робота не може виконуватися постійно.

Дата добавления: 2015-07-15