Колективний договір його сторони та сфери укладення

Колективний договір – це правовий акт, регулюючий соціально-трудові відносини в організації, що укладається працівниками організації (структурних підрозділів) та роботодавцем в особі їхніх представників. Колективний договір — це один із правничих інститутів особливої частини трудового права, двостороння угода, локальний правовий акт, акт соціального партнерства на рівні організації між працівниками та роботодавцем. Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів і угод визначені Законом України «Про колективні договори та угоди» від 1 липня 1993 р. та КЗпП (глава ІІ «Колективний договір»). Правові та організаційні засади функціонування системи заходів щодо вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), які спрямовані на здійснення взаємодії сторін соціально-трудових відносин, врегульовані Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 березня 1998 р.

Таким чином, колективний договір розглядається як один із інститутів трудового права, як акт соціального партнерства та як нормативний договір. Основним завданням колективного договору є регулювання соціально-трудових відносин, під якими у даному контексті розуміють суспільні відносини, що входять до предмета трудового права.

Стороною колективного договору є роботодавець, а дія колективного договору поширюється на усіх працівників цієї організації незалежно від їх членства у профспілці. Колективний договір поширюється і на осіб, прийнятих на роботу після його укладання. Якщо громадянин-підприємець використовує найману працю без створення юридичної особи, то колдоговір не укладається.

Колективний договір є нормативною угодою: це акт, що укладається в договірному порядку і містить норми права поряд з конкретними зобов’язаннями. Він містить як нормативні, так і зобов’язальні положення – конкретні зобов’язання роботодавця щодо забезпечення нормальних умов праці в організації. Нормативні умови колективного договору – це локальні норми права, встановлені сторонами в межах їхньої компетенції, які поширюються на працівників організації. Зобов’язальні умови колективного договору мають не загальний, а конкретний характер. Інформаційні умови колективного договору містять норми законодавства, а також соціально-партнерських угод більш високого рівня (генеральної, галузевої, регіональної угоди). Організаційні умови колективного договору — умови, пов’яза-ні з регламентацією порядку укладення, зміни і припинення дії колективного договору (умови щодо строку чинності колективного договору, порядку внесення змін і доповнень до колективного договору тощо). Сторони колективного договору самостійно визначають його зміст та структуру, виходячи з компетенції роботодавця. Зобов’язання за загальним правилом покладаються на роботодавця, а працівник виконує обов’язки, передбачені трудовим законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, трудовим договором та посадовою інструкцією. У колективному договорі можуть бути передбачені додаткові гарантії для працівників, але колдоговір не може містити умови, які знижують рівень прав та гарантій працівників, передбачених трудовим законодавством України. Реалізація колективного договору – це здійснення на практиці тих умов, які складають його зміст – виконання взятих зобов’язань.

Колдоговір є актом строкової дії, дату вступу його у силу визначають сторони, які можуть обумовити набрання чинності договором з настанням певного календарного періоду чи певної події. Тривалість колективного договору сторони визначають самостійно. Законом визначені правила щодо чинності колдоговору при реорганізації чи зміні власника організації, чи ліквідації організації. Колективний договір містить відомості щодо найменування сторін, від імені яких він укладається, строк його чинності, порядок внесення змін та продовження. У процесі колективних переговорів договір змінюється і доповнюється.

Сторони колективного договору та сфера його укладення:

Відповідно до ст.12 КЗпП України колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинною профспілковою організацією, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони.

Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.

Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Колективний договір може укладатися також і в структурних підрозділах підприємства в межах компетенції цих підрозділів.

У поєднанні цих двох факторів - використання найманої праці і наявності статусу юридичної особи - визначається сфера укладення колективного договору. Юридичні особи, які не використовують праці найманих працівників, колективний договір не укладають. Громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, якщо вони при цьому використовують найману працю інших осіб, колективний договір не укладають.

Дата добавления: 2015-07-15