Примітки. 1) Навпаки оден з дневників пригадує то Бородавцї, що він рік тому perversis factionibus ас

¹) Навпаки оден з дневників пригадує то Бородавцї, що він рік тому perversis factionibus ас machinationibus перебив булаву у Сагайдачного (дневник Публ. бібл., подібно в дневнику Остророга с. 23). Симпатиї Поляків були рішучо по сторонї Сагайдачного, се теж не треба забувати.

²) Ся історія Хотинскої кампанїї, меньше інтересної для нас по собі, цїнна описами й подробицями козацької участи, характеристичними з історично-побутового становища й інтересними для оцїнки відносини польського правительства й суспільности до козачини.

³) Дневники с. 18, 44, 125, Жерела VIII с. 249, Ґрабовский I с. 130.

⁴) Третяк в своїй розвідцї приймає цифру козацького війська 30 тис., як подано у Собєского, Пясецкого, і в подрукованім реєстрі тек Нарушевича 111 с. 403 (з Приміткою, що пораховано тільки таких, що мали бодай рушницї). Реєстр виданий у Паулї подає 40 тис., як і Вассенберґ. Детальний виказ, виданий в Жерелах VIII ч. 151 (як низше) має більше значіннє, нїж сї сумаричні цифри, він подає число козаків на 41520.

⁵) Жерела VIII 250, імена полковників дуже покалїчені, поправляю, де можна.

⁶) Про озброєннє козацького війська завважає Цитований дневник тек Нерушевича: kozaków zaporowskich było 30.000 naymniey rusnicznych, co się mogli pieszo pisać, bo szabel nie wszyscy mieli — c. 403.

⁷) Перегляд ріжних звісток про число турецько-татарського війська у Третяка с. 131-4, де показано також, як в польських джерелах раз у раз побільшувано число сього війська для більшого звеличання хотинського тріумфу.

⁸) Bronili się dziwnie mężnie, пише про них у сїй битві Собєский.

⁹) Дневники с. 126-7, 129,130-1, лист Собєского у Третяка с. 204.

¹⁰) Під 7/IX: rano poczęli Turcy prymykać pod kozaki, і знов: tegoż przecież dnia i do kozaków zaporoskich... impet czynili Tyrcy; під 9/IX: do Zaporżców przecie wielki bardzo impet uczynili (c. 134-137, 139); а пише людина, що сидїла не в козацькім, а польськім таборі.

¹¹) Commentarii 99-100.

¹²) Дневники с. 85,142, Comentarii86-7.

¹³) Дневники с. 144, Commentarii c. 116-8 = 92-3 пер.

¹⁴) Commentarii 126-7 = 97 пер.

¹⁵) Дневник Собєского с. 147, 149, 150.

¹⁶) Дневник с. 154.

¹⁷) Інструкція в дневниках с. 157.

¹⁸) Дневники с.165-6, Commentarii c. 166-7 = 112-3 пер.

¹⁹) Commentarii 171= с. 115 пер.

²⁰) Пор. у Третяка op. c. с. 187.

²¹) Дневники с. 179. Commentarii 192 = с. 124 пер.

²²) Дневники с. 181. Нїяких подробиць про прощаннє козацького війська чи Сагайдачного дневники не подають; для нього і не було місця супроти того, що козацьке військо тихенько поспішило чим дуж забрати ся з польського табору. Через те богаті подробицї про всякі знаки печаливости кор. Володислава для Сагайдачного, різні дарунки йому на прощаннє, з такими привабними деталями росповіджені в збірцї Величка й поданій там нїби то автентичній кореспонденції Сагайдачного з кор. Жиґимонтом, мусять уважати ся фантастичними. Сї листи — фальсіфікати, правдоподібно самого Величка; оповідання його — фантастика в тімже дусї. Третяк, признавши ті листи апокрифами „утворенними правдоподібно за часів Хмельницкого” (в дїйсности — за часів Мазепи, як показує їх мова), хотїв бачити в Величковім оповіданню образ того, „як в переказах козацьких відбила ся фіґура королевича і відносини його до козаків”, і дещо з того таки не витерпів, щоб не взяти до тексту (с. 194 — він відкликуєть ся до предсмертного листу Сагайдачного, друкованого в Актах Юж. и Зап. Рос. II ч. 47, але лист сей взятий з Величка ж, І дод. с. 47, так само як і оповіданнє Лукомского ibid. IV с. 175). Каманїн покористував ся сими величківскими документами й звістками також, і викликав тим їдкі дотинки Корзона (див. прим.). Жукович супроти Корзонових заміток був обережнїйшим, хоч в його словах і звучить певне недовірє до такої гіперкритики і дещо таки він узяв з тих апокрифів, хоч з остереженнєм (III с. 190-1). Але, розумієть ся, їх треба раз на все викинути з історичного інвентара, як і всяку иньшу величківщину.

²³) Жерела VIII ч. 152.

Дата добавления: 2015-07-18