Клімати землі

Класифікації кліматів. Класифікація кліматів — це виділення їх типів за певними ознаками або умовами формування. Під типом клімату розуміють сукупність кліматичних характеристик, вибраних для певного періоду — теплого чи холодного, найтеплішого чи найхолоднішого місяця. Класифікацій кліматів багато, однак найбільш поширеними є класифікації В. П. Кеппена, Л. С. Берга та Б. П. Алісова.

В основу класифікації Кеппена (1900—1936) покладені абсолютні величини метеорологічних елементів, насамперед річний хід температури повітря й опадів та їх значення для розвитку рослинного покриву. Кеппен виділив 5 кліматичних поясів (жаркий, сухий, помірно-теплий, помірно—холодний і холодний) і позначив їх латинськими літерами А, В, С, D, Е. У межах цих поясів виділив одинадцять типів кліматів з відповідними позначеннями: Af — вологих тропічних лісів; Аb - саван; Вs - степів; Вw - пустель; Сs - помірно теплий з сухим літом (середземноморський); Сw - помірно теплий з сухою зимою (мусонний); Сf- помірно теплий і рівномірно вологий; D w - помірно холодний з сухою зимою (забайкальський); D w -помірно холодний і рівномірно вологий; Еt - тундри; Еf- вічного морозу.

Кеппен не виділив клімати рівнин і високих гір, тому в тропічній зоні у високих горах клімат А поступається місцем клімату С, Еt і Е. У Тибеті виділяється клімат Еt - сухий подібний до тундри. Деякі клімати (Вs, Вw, Df, Dw) властиві лише суходолу, а ними позначені клімати океанів, як, наприклад, сухі клімати в пасатній зоні. В цьому головний недолік класифікації Кеппена.

Система кліматів Берга (1924) грунтується на принципі геогра­фічної зональності ландшафтів. Берг виділив 11 ландшафтних поясів і відповідно до них Н типів кліматів: вологих тропічних лісів, саван, субтропічних пустинь, внутрішньо- -материкових пустинь помірного поясу, субтропічних лісів, середземноморський, степів, мусонний по­мірних широт, лісів помірної зони тайги (сибірський), тундри і виді­лив 6 типів кліматів високих плато: високих саван, субтропічних сте­пів (іранський), тибетський, пустинь помірних широт, високих сте­пів і напівпустинь помірного поясу, полярних плато.

Класифікація кліматів Берга краще узгоджується з ландшафтними зонами, ніж класифікація Кеппена, оскільки в ній враховуються кліматичні особливості високих плато і їх вплив на рослинні зони. У класифікації Б.П.Алісова (1936, 1952) визначальним є тип повітряних мас і їх широтна міграція за сезонами. Алісов виокремив 7 основних і 6 проміжних поясів, а в кожному поясі по чотири типи кліматів: материковий, океанічний, західних берегів і східних берегів (мал. 46). Крім того, в кожному поясі виділив дві різновидності кліматів - низовин і високих гір. Цим він сподівався ув'язати циркуляційні межі з ландшафтними, однак формальні межі поширення повітряних мас в умовах їх безперервної трансформації не завжди відповідають межам ландшафтів. Наприклад, межі тундри не є межами поширення арктичного повітря, хоча воно сюди проникає, але швидко нагрівається. Крім того, з висотою напрям руху повітряних мас змінюється і часто неможливо визначити тип повітряної маси.

Характеристика кліматичних поясів за Б. П. Алісовим. За характером переважання тих чи інших повітряних мас Б. П. Алісов виділяє екваторіальний, субекаторіальний, тропічний, субтропічний, помірних широт, субарктичний (субантарктичний) і арктичний (антарктичний) клімати.

Клімат екваторіального поясу. Межі поясу визначаються положенням тропічного фронту. Зустрічається переважно над Тихим, Атлантичним та Індійським океанами і над західним узбережжям Південної Америки й Африки. Кліматичні умови формуються під впливом значного притоку сонячного теплоти й великого зволоження. Значних відмін у материковому і океанічному типах немає. Вологість весь рік 85 %, середня місячна температура коливається в межах 24-28 °С. Річний максимум не перевищує 35 °С, мінімум не опускається нижче за 20 °С. Добова амплітуда коливання температури 15 °С, річна 1-5 °С. Опади переважно конвективного походження і становлять 2000-3000 мм/ рік. Материковий тип виявляється тільки в басейні Амазонки, в середній течії Конго та в екваторіальній Індонезії.

Клімат субекваторіального поясу (тропічних або екваторіальних мусонів). Для більшості регіонів цього поясу характерне вологе і жарке літо, яке змінюється сухою і теплою зимою, оскільки влітку дме екваторіальний мусон, взимку - тропічний.

Для кліматів материкового типу температура найтеплішого місяця +32 °С, найхолоднішого - +16 °С. Річний хід температури має два максимуми (навесні і восени) і два мінімуми (взимку і влітку). Опади рідко перевищують 2000 мм/ рік. У горах температура повітря з висотою падає однак характер річного ходу зберігається. На схилах, що протистоять літнім мусонам, кількість опадів зростає до 4000-5000 мм/ рік, досягаючи максимальної величини у Черрапунджі 0 мм/ рік, досягаючи максимальної величини у Черрапунджі (пересічно 11000 мм/ рік).

Океанічний субекваторіальний клімат спостерігається в Північній півкулі над усіма океанами, а в Південній — лише над Індійським та в західній частині Тихого океану. Межі його поширення проходять приблизно по 12° широти. Саме на цих широтах зароджуються тропічні циклони. Температура повітря 24-26 °С. Літо вологе і на 2-3 °С тепліше за зиму.

Клімати тропічного поясу. В цьому поясі упродовж року панує іронічне повітря, яке формується в антициклонах над океанами і в баричних депресіях термічного походження над материками. Через відсутність конвекції хмари не виникають і не перешкоджають припливу сонячної радіації

Материковий тип дуже сухий і жаркий, має великі добові (до 40 °С) і річні (близько 20 °С) амплітуди коливання температури. Середня температура повітря влітку 32 °С, взимку 10—20 °С. Опадів менше 250 мм/ рік, в окремих місцях їх нема роками. Відносна вологість влітку менша за 30 %. Це клімати внутрішньо материкових пустель. У горах температура з вистою падас, кількість опадів зростає. Снігова лінія лежить на висоті 4900-6000 м.

Океанічний тип подібний до екваторіального. Добові й річні коливання температури невеликі. Температура найтеплішого місяця 28 °С, найхолоднішого 20 °С. Вологість повітря 80 %. Відрізняється від екваторіального малою хмарністю і стійкими пасатами

Клімат західних берегів формується в зоні пасатів над холодними океанічними течіями. Характеризується незначними коливаннями температури (20-16 °С), великою вологістю (80-90 %), малою кількістю опадів (100 мм). Це клімати прибережних пустель: Західної Сахари, Каліфорнії, Наміб і Атаками.

Клімат східних берегів відрізняється від західних мусонною циркуляцією. Температура найтеплішого місяця 26 °С, найхолоднішого - +18 °С. Кількість опадів зростає до 1000 мм, однак випадають переважно влітку.

Клімат субтропічного поясу. Радіаційний режим і циркуляція атмосфери улітку подібні до тропічних, узимку — до помірних. Узимку над поясом панує циклонічна циркуляція з різкими перепадами температури і навіть снігопадами. Улітку панує антициклонічна діяльність над океанами і барична депресія над суходолом. Добре виражені сезонні зміни погоди.

Материковий тип характеризується сухим, жарким літом з температурами вище за 30 °С. Зима нестійка, температура часом знижується до -26 °С. Взимку часті дощі й снігопади. Сніговий покрив нестійкий. За рік випадає близько 500 мм опадів, а на навітряних схилах у 4-5 раз більше.

Океанічний тип відрізняється від материкового більшою рівномірністю ходу температури: середня температура найтеплішого місяця 16-20 °С, найхолоднішого - 12 °С. Кількість опадів збільшується до 1000 мм/ рік. Випадають переважно взимку і супроводжуються штормовими вітрами.

Субтропічний клімат західних берегів називають ще середземноморським. Зима тут відносно теплота (10-12 °С) і волога (400-500 мм/ рік), літо сухе й жарке. Крім Середземного моря цей тип клімату зустрічається також на узбережжі Каліфорнії, Чилі, на півдні Африки й Австралії. Північним варіантом його є клімат Південного берега Криму і Чорноморського узбережжя Кавказу.

Клімат східних берегів материків має риси мусонного клімату і добре виражену континентальність. Зимовий мусон знижує температуру до -10 °С. Зима суха й холодна. Літній мусон підвищує температуру до +24 °С і вологість до 80 %. Кількість опадів зростає до 450 мм/ рік. Областями розвитку цього клімату є Південно—східна Азія, східна частина Північної Америки, район Ла-Плати, а на Кавказі - район Колхідської низовини.

Клімати помірного поясу. Своєрідність кліматів помірного поясу полягає у переважанні континентального типу у Північній півкулі, завдяки великій протяжності Євразії та Північної Америки, і океанічного в Південній, де через відсутність суходолу, панують циркумполярні західні вітри та постійно діють циклони.

Континентальний тип характеризується теплим літом і холодною зимою. Погодні процеси взимку формуються під впливом Азіатського та Канадського максимумів, які спричиняють зниження температури іноді до -30 °С. Річні амплітуди температури 50-60 °С. Середня температура січня -20 °С, липня - +10, +24 °С. Кількість опадів 500-600 мм/ рік, в глибині материків їх значно менше. Взимку утворюється стійкий сніговий покрив.

Клімат західних берегів (Європа, західна частина Північної Америки) формується під впливом океанів в умовах західного перенесення морських повітряних мас. Літо тепле (10-16 °С), зима м'яка (0, -5 °С), немає стійкого снігового покриву. Кількість опадів зростає від 600 на низовинах до 2000 мм/ рік високо в горах.

Клімат східних берегів (східне узбережжя Азії) має мусонний характер і формується влітку під впливом циклонічної діяльності, за якої морське повітря виноситься на материк, а взимку під впливом антициклонічної циркуляції, за якої на узбережжя поширюється континентальне повітря. Такі циркуляційні процеси зумовлюють дощове літо й суху холодну зиму. Крім того, холодні морські течії, що омивають береги, сприяють зниженню літніх температур і утворенню туманів. Середня температура повітря влітку 8-12 °С, узимку - мінус 8-20 °С.

Морський клімат формується під впливом циклонів, що зароджуються на арктичному і антарктичному фронтах. Погоди дуже мінливі. Температури взимку 0-6 °С, улітку 8-12 °С. У Південній півкулі вони на 3-4 °С нижчі. Вітри сильні - 10-12 м/с часом штормові. Повторюваність штормів у Південній півкулі 35 %.

Клімат субарктичного поясу. Материковий тип клімат} формується лише у Північній півкулі. Літо порівняно тепле (до +10 °С), зима холодна (-40 °С). Амплітуда коливання температури дуже велика. Опадів менше 200 мм/ рік, випадають переважно влітку. В горах типова інверсія, за якої на високих вододілах температура на 20 °С вища, як у котловинах. В Оймяконі температура взимку знижується до -70 °С. Тут полюс холоду Північної півкулі.

Океанічний тип клімату формується в обох півкулях. Характеризується незначними коливаннями температури упродовж року. Улітку середня температура повітря плюс 4-8 °С, узимку мінус 4-10 °С. Вологість повітря 80 %. Часті шторми, повторюваність яких 30-40 %. Весь рік панують циклони тому опади випадають рівномірно і становлять 200-500 мм/ рік.

Клімати полярних областей. Формуються в умовах антициклональної циркуляції, за якої панують арктичні (антарктичні) повітряні маси з низькою температурою і малим вмістом вологи. Опадів дуже мало, однак разом з конденсацією вони перевищують випаровування.

Материковий тип формується на Антарктидою. Характеризується суворою зимою і холодним літом. Температура весь рік мінусова, взимку може знижуватися до -90 °С. Панують сильні східні вітри (10-12 м/с). Опадів менш як 100 мм. У Північній півкулі цей тип клімату характерний для Ґренландії, Канадського арктичного архіпелагу та російського сектора Арктики.

Океанічний тип формується у Північній півкулі в Арктиці над поверхнею криги. Середня температура в центрі Арктики -40 °С. Улітку, через втрати тепла на танення снігу й льоду температури утримуються в межах від 0 до -5 °С. Погоди похмурі, вологість повітря 100 %, опадів близько 100 мм/ рік

Дата добавления: 2015-07-14