Породный генофонд овец Украины

Породний генофонд овець України формувався за рахунок успіхів племінної роботи світового вівчарства і власних селекційних досягнень. Історія вівчарства налічує - 10 тис. років, тонкорунного - 5 тис. років.
Асканійської тонкорунної породи створена в 1925-1934 рр. У Асканії -Нові на основі схрещування місцевих тонкорунних овець з американським рамбулье. Області районованих розведення: Херсонська, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Кіровоградська та Луганська. На цю породу припадає близько 38 % загальної кількості овець в Україні. Кращі племінні заводи «Червоний чабан» і «Асканія -Нова» Херсонської і «Атманайського» Запорізької обл. Настриги чистої вовни в заводських стадах становлять 3,1-3,5 кг. Жива маса баранів - 115-125 кг, вівцематок 55-65 кг настриг немитої вовни відповідно 14-16 і 6-7 кг, вихід чистого волокна - 55-60 і 50-55 %; настриг чистої вовни - 8-10 і 3 - 3,5 кг, довжина вовни 10-11 та 9-10 см. Барани - рогаті, вівцематки - комолі. Жива маса ягнят при відлученні в 4 -місячному віці становить 27-28 кг, молодняк у річному віці досягає 70-75 % маси дорослих тварин.
Порода овець прекос (у перекладі з франц. Прекос означає скоростиглий) створена наприкінці XIX - початку ХХ в. методом селекційного використання овець, одержаних від схрещування мериносів типу рамбулье і англійських напівтонкорунних м'ясних Лейстерським у Франції (мерино - прекос) і мериносів, бордер - Лейстерським і мерино - прекоси в Німеччині. Остаточно породу назвали мерино - фляйш, або прекос. Області районованих розведення: Харківська, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Сумська, Хмельницька, Полтавська, Тернопільська, Житомирська, Закарпатська, Волинська, Київська, Рівненська, Івано -Франківська. Настриги чистої вовни в заводських стадах досягають 2,5-2,6 кг. Жива маса баранів - 120-130 кг, вівцематок - близько 60-70 кг, настриг немитої вовни відповідно 10-12 і 15-5,5 кг, вихід чистого волокна - 50-55 і 40-52 %; настриг чистої вовни - 6 -8 і 2,5-2,8 кг, довжина штапелю - 9-10 і 8-9 см. Барани та вівцематки - комолі. Жива маса ягнят при відлученні в 4 -місячному віці - 30-32 кг молодняк в річному віці досягає 75-80 % живої маси дорослих тварин.
Цигайська порода створена в давнину народами Балканського півострова і малої Азії. На південь України завезена в XIX в. переселенцями - болгарами з Бессарабії та румунськими кочівниками - пастухів з Трансільванії. На основі селекції з використанням для ввідного схрещування англійської породи Ромні - марш створено Приазовський тип цигайських овець, що мають кращі показники м'ясної продуктивності і довгу шерсть. Зона породного районування: Донецька, Автономна Республіка Крим, Одеська, частково Чернігівська, Херсонська, Запорізька обл. настриг чистої вовни становить 2,8-3,3 кг. Жива маса баранів - 110-120 кг, вівцематок - 55-65 кг. Настриг немитої вовни відповідно 9-10 і 4-5 кг, вихід чистого волокна - 60-65 і 55-60 %; настриг чистої вовни 6-8 і 2,6-3,0 кг, довжина вовни - 10-11 і 8 -9 см. Барани - рогаті, вівцематки - комолі. Жива маса ягнят при відлученні в 4 -місячному віці - 28-30 кг молодняк в річному віці досягає 70-75 % живої маси дорослих тварин.
Українська м'ясо- вовнової породи овець з кросбредною вовною створена в кінці ХХ в. в Асканії -Нова шляхом селекційного використання в процесі схрещування вівцематок асканійської тонкорунної і цигайської порід і напівтонкорунних баранів породи лінкольн. Порода вдало поєднує достоїнства тварин вихідних популяцій: велику довжину і товщину волокон лінкольнів, підвищену щільність руна асканійських тонкорунних овець і високу адаптивну здатність старий. Зона породного районування: Херсонська, Дніпропетровська, Одеська, Житомирська, Чернігівська, Волинська, Рівненська обл. тощо. У кращі роки настриг чистої вовни в заводських стадах становить 3,5-4,5 кг. Жива маса баранів - 120-130 кг, вівцематок - 65-75 кг, настриг чистої вовни відповідно 8-11 і 4-6 кг, довжина вовни - 18-20 і 14-15 см; тонина волокон - 46-44 та 48 - 46 якостей, вихід чистого волокна - 60-70%. Барани та вівцематки - комолі. Середньодобові прирости ягнят - 200-250, а молодняку ​​- 120-150 р. У річному віці молодняк досягає 85-90 % живої маси дорослих овець. При інтенсивній відгодівлі тварин середньодобові прирости досягають до 300 г, а жива маса молодняку ​​в 9 -місячному віці становить 45-50 кг.
Сокольська порода смушкових овець створена на Полтавщині тривалою селекцією з можливим використанням овець каракульської породи і кримських Маліч. Назва походить від с. Сокілка Кобиляцький району. Поширені вівці в Полтавській і частково Дніпропетровської обл., Складають близько 1 % загальної кількості овець в Україні. Жива маса баранів - 60 -65- кг, вівцематок - 40 - 45кг, настриг немитої вовни відповідно 3,5-4 і 2-3 кг, довжина квітка - близько 20 - 25см. Барани - рогаті, вівцематки - комолі. Жива маса ягнят при народженні - 3,5-4 кг. Овець Сокільське породи отримують 55-60 % сірих і 40-45% чорних смушек. Домінантний ген Шираз (сірий колір) у гомозиготному стані призводить до хронічної тимпании і загибелі ягнят у 3 - 4 -місячному віці, якщо їх не використовувати для отримання смушки в 1-3 дні після народження.

48. Методами генетико-статистичного аналізу можна оцінювати для кожної отари чи лінії частку генетичної мінливості й зумов­леності конкретної ознаки. Останні здебільшого є складно зумов­леними і залежать від паратипових впливів, тобто фенотипова мінливість є високою. Це ускладнює дослідження, як і явище по- лігенії за кількісними ознаками, які фактично є основними в се­лекції тварин, зокрема овець. Тому найчастіше в популяції чи породі (її структурних елементах) визначають коефіцієнт успад- ковуваності. За його допомогою здійснюють відбір за фенотипом, що гарантує отримання нащадків від кращих батьків. У селекційній роботі зооінженер завжди оцінює тип продукти­вності й екстер’єр тварин. Овець із явними вадами (неправиль­ний прикус, недостатній зір, надмірна складчастість шкіри, куря­чі груди, низька якість м’яса та ін.) вибраковують із племінної отари, а підбір і відбір проводять тільки за живою масою, кількіс­тю і якістю вовни і типом тілобудови. Заслуговує на увагу викори­стання в популяціях так званого коригувального підбору. При цьому вівцематок із високою продуктивністю (але з вадами екс­тер’єру) спарюють із високоякісними баранами і тим самим кори­гують вади маток протягом кількох поколінь. Цей принцип вико­ристовують для поліпшення багатьох ознак, особливо ефективний він у селекційно-генетичній роботі з вівцями.У селекції тварин відома висока (інколи середня) успадкову- ваність за показниками якості, що залишає селекцію основним фактором генетичного поліпшення популяцій. Звичайно ці пока­зники визначають тільки після забою тварин, і тому відбір ознак у цьому напрямі здійснюють за продуктивністю близьких родичів. Щодо цього повні сибси дають більше інформації, ніж напівсибси. Це пояснюється тим, що пробанд має удвічі більше загальних ге­нів із сибсами, ніж напівсибсами. Проте використання даних про якість туш повних сибсів обмежується стосовно двієнь. Можна оцінювати якість туш і по нащадках баранів: усіх поліпшувачів треба використовувати в популяціях. Так здійснюється розведен­ня за лініями.Маса руна і якість вовни варіюють залежно не тільки від гено­типів порід, а й від зон, отар та виходу ягнят. Успадковуваність багатьох ознак вовни є досить високою і достатньою для того, щоб використовувати метод парування кращих із кращими і досягати генетичного поліпшення нащадків.Можливе припущення, що швидкий ріст тварин в усі періоди вирощування й відгодівлі детермінують одні і ті самі гени. Як до­ведено, антагонізму між ознаками не існує, тому селекція на під­вищену масу тіла у будь-який період життя має привести до по­ліпшення цієї ознаки в інші періоди.Жива маса в усі дорослі періоди коливається від середньої до високої, тому відбір за цією ознакою стає ефективним. Коефіцієн­ти кореляції показують, що швидкий ріст ягнят після відлучення пов’язаний із меншими витратами кормів на одиницю приросту маси тіла. Це дає підстави сподіватися на те, що відбір за більш швидким ростом тварин після відлучення сприятиме поліпшенню обох ознак.

49. Методами розведення овець називають систему підбору тва­рин з урахуванням їхньої видової, породної та лінійної належнос­ті. У вівчарстві застосовують три основних методи розведення: чистопородне, схрещування і гібридизацію.Чистопородне розведення. Це парування тварин однієї по­роди. Вважається важливим засобом консолідації породи і є обов’язковим на племінних заводах та на племінних фермах.При його застосуванні є можливість не тільки зберегти породні якості овець, а й посилити їхню здатність стійко передавати потомству свої ознаки.Методом чистопородного розведення можна парувати тварин, що перебувають у родинних зв’язках між собою, тобто неспорідне- них і споріднених особин.Неспоріднене розведення (аутбридинг) характеризується тим, що тварини, яких парують, не мають спільного предка до четвер­того покоління. При цьому цінні продуктивні якості і спадкові задатки тварин стійко передаються потомству, властиві їм ознаки підсилюються.Споріднене парування (інбридинг), особливе тісне, як напри­клад, батька з дочкою, брата із сестрою, знижує плодючість вів­цематок, ягнята народжуються недорозвиненими, погано ростуть, розвиваються і відгодовуються. Тому застосування спорідненого розведення овець у межах четвертого покоління заборонене. І тільки в окремих випадках (при створенні нових ліній, типів чи порід для закріплення визначних якостей) допускається спорід­нене розведення овець.Проте тривале чистопородне розведення в отарі призводить до застою і не сприяє зростанню показників продуктивності. Підтвер­дженням цього є рівень вовнової продуктивності овець у багатьох господарствах степової зони України, де розводять переважно чи­стопородних асканійських овець. Середній настриг вовни тут за останні роки становить 3,4 — 4,0 кг, або 1,3 — 1,6 кг у митому ви­гляді. Головною причиною такої низької продуктивності тонкорун­них овець у цих районах є надмірне захоплення чистопородним розведенням та явна недооцінка схрещування. Щоб цьому запо­бігти, у практиці племінних господарств дуже часто застосовують внутрішньолінійні та міжлінійні кроси, а також метод прилит­тя, або «освіження», крові. Він особливо ефективний тоді, коли стадо з невеликою кількістю генеалогічних ліній тривалий час розводити «в собі». Прилиття крові від високопродуктивних не- споріднених баранів, вирощених в інших умовах, позитивно впливає на якість потомства і поліпшення стада в цілому.Розведення овець за лініями. Лінією називається група тварин у породі, споріднена з плідником (родоначальником), за ім’ям якого вона називається і має певну цінність для племінної роботи. Розрізняють генеалогічні й заводські лінії, які є структу­рними елементами породи. До заводської лінії належать тварини, що походять від високоцінного родоначальника, продуктивні ознаки і тип якого підтримують у ряді поколінь цілеспрямованим відбором і підбором з використанням помірного (III - IV), а інколи і тісного (І - II, II - II) інбридингу.Головна мета розведення за лініями полягає в тому, щоб спад­ково закріпити і далі розвивати цінні якості родоначальника лі­нії, а через неї — по всій популяції породи. Цього досягають трьома основними шляхами: перетворенням цінних якостей окремих індивідуумів на групові; поділом породи на групи, які відрізняються одна від одної; пошуком найкращих поєднань ліній для виведення нових.Нові лінії закладають проведенням парування перевіреного за потомством плідника з цінними якостями для наступної племін­ної роботи із матками, схожими з бараном за основними селек­ційними ознаками. Бажано, щоб ці матки певною мірою були споріднені з бараном. Можна використовувати і неспоріднених маток. Серед потомків такого парування відбирають для дальшо­го розведення високопродуктивних тварин, найбільш схожих за своїми якостями з бараном-батьком. Родоначальником нової лінії може бути тільки той плідник, який дав найкраще потомство з добре вираженим бажаним його типом.

Дата добавления: 2015-07-12