Завжди коли є чергування

жити [і] – [о], [і] – [е]

шитиж і нка – ж о на

хитрий г і рка – г о ра

читати ш і сть – ш е сти

килим ч і п – ч о па

гибнути щ і тка – щ е тина

розк і ш – розк о ші

1. Після “дев’яти приголосних” («Де Ти З’їСи Цю ЧаШу ЖиРу?»):

д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р и

Кризисний, стиль, цирк, режим, директор, система, шифер, речитатив.

2. Як виняток:

а) у давно запозичених словах:

б и нт, в и мпел, граф и н, м и ля, к и парис, к и т, ск и пидар, сп и рт.

б) у словах запозичених зі східних мов:

башк и р, калм и к, к и зил, к и нджал, к и сет, к и шлак.

3. У деяких церковних словах:

д и якон, єп и скоп, м и трополит, м и тра, хр и стиянство, м и рт.

4. У географічних назвах, після р, д, т перед приголосним (крім й):

Великоб рит анія, К рит, Мад рид, Кор дил ьєри, Тиб ет, Арген тин а, Ва тик ан.

5. У кінцевих сполученнях -ида, -ика:

Антаркт ида, Колх ида, Амер ика, Мекс ика, Корс ика.

6. У назвах: Єгипет, Вифлеєм, Єрусалим, Сирія, Сицилія, Пакистан, Китай, Бразилія.

7. В основах власних іншомовних назв після шиплячих та ц перед наступним приголосним:

Чин гісхан, Циц ерон, Чик аго, Вірд жин ія.

в іншомовних словах

1. На початку слова:

і нститут, і дея, і нерція, і золяція, і нтерес, і нтерв’ю, і рраціональний

2. Перед голосним та й:

рад і о, рад і ація, аж і отаж, тр і умф, асоц і ація, стац і онар, станц і я, рад і й.

3. У кінці невідмінюваних слів:

пон і, жур і, жалюз і, колібр і, такс і, шас і, попур і, конфетт і.

4. У кінці невідмінюваних слів на позначення географічних назв та прізвищ:

Соч і, Капр і, Гельсінк і, Леонардо да Вінч і.

5. Після букв, що не входять до “дев’ятки” приголосних:

бісквіт, хірург, теніс, ліміт, вітамін, гігієна, нігілізм, адміністрація.

Ненаголошені

1. Перевіряємо наголосом:

весло – в е сла

ст е пи – ст е п ставимо та

вес е лий – в е село під наголос

з и ма – з и ми

кол е со – кол е са

---

Дата добавления: 2015-07-11