Середньомісячна температура повітря за даними Снігурівської гідрометеостанції

Рік	Місяць	Середнє за рік
												вегетацію	рік
	-1,6	-1,9	2,8	10,7	17,4	21,6	23,9	21,5	17,9	8,8	2,4	-2,9	15,3	10,4
	-2,8	-7,9	3,7	13,4	20,6	23,8	26,4	23,5	19,0	13,3	6,4	-2,2	17,6	11,6
	-1,3	-2,4	2,9	12,9	20,8	22,4	22,3	22,6	14,4	10,1	7,9	-2,3	16,3	10,8
Середні бага-торічні	-2,2	-4,7	3,1	12,3	19,6	22,6	24,2	22,4	17,1	10,7	5,5	-2,4	16,4	10,6

У 2012 році найбільша середньомісячна температура повітря була у серпні – 23,9°С, а найменша у січні – -2,6. Середня температура за вегетацію була 15,3°С, а за рік – 10,4°С. У 2013 році найбільша середньомісячна температура повітря була у липні – 26,4°С, а найменша у грудні – -2,2. Середня температура за вегетацію була 17,6°С, а за рік – 11,6°С. У 2014 році найбільша середньомісячна температура повітря була у серпні – 22,6°С, а найменша у січні – 2,2. Середня температура за вегетацію була 16,4 °С, а за рік – 10,6 °С.

Таблиця 2.3

Дати переходу середньої добової температури повітря через 0,+5, +10, +15⁰ і тривалість періодів (днів) з температурою вище і нище вказаних норм

Назва метеостанції	Вище норм	Нижче норм
0^0	5^0	10^0	15^0	0^0
м. Миколаїв, обсерваторія	5.III	28.III	18.IV	8.V	5.XII
5.XII	10.XI	19.X	25.IX	5.III

Таблиця 2.4

Характеристика снігового покриву

Назва метеостанції	Кількість на рік зі сніговим покривом	Сніговий покрив	Найбільша декадна висота, см	Середні запаси води, мм
дата утворення	дата руйнування
м.Миколаїв, обсерваторія		3.XII	23.III

Часто польові роботи починаються у першій декаді березня. Приблизно у третій декаді березня поновлюється вегетація озимих культур і багаторічних трав.

Весна. Характерною особливістю весняного сезону є інтенсивне підвищення температури повітря. В наслідок цього весна настає швидко і зазвичай буває короткою – близько 45 днів. Весняний період на території господарства за багаторічними спостереженнями починається з 5 березня. В третій декаді березня поновлюється вегетація озимих культур та багаторічних трав. Останні весняні заморозки, в середньому, відмічують 9 квітня, найпізніші – 1 травня. Весною часто бувають суховії.

Літо. В районі розташування господарства літо тривале, сонячне, помірно спекотне. Перехід до літнього періоду відбувається з настанням середніх добових температур +15° С (7 травня) та припиненням заморозків в повітрі та на грунті. Літній період триває до 26 вересня. В цей період випадає найбільша кількість опадів, здебільшого у вигляді злив. Найтеплішим місяцем є липень – середньомісячна температура повітря 22,9° С. Часто влітку бувають посухи.

Осінь зазвичай буває короткою, теплою та часто посушливою. Ознакою початку осені є перехід середньої добової температури повітря через 10° в сторону зниження, що спостерігається у другій декаді жовтня –

19 жовтня. Кінець осіннього сезону настає з переходом середньої добової температури повітря через 0° - 5 грудня. З переходом середньої добової температури повітря через 5° закінчується вегетаційний період більшості рослин – 10 листопад. За багаторічними спостереженнями осінні заморозки в повітрі настають 28 жовтня. Найранші відмічались 25 вересня.

Зима буває здебільшого коротка, тепла, малосніжна з частими відлигами та нестійким сніговим покривом. Початок зимового періоду пов’язаний з настанням стійкої морозної погоди, з переходом середньої добової температури через 0°, а також утворення снігового покриву. Сніговий покрив буває стійким тільки в окремі зими. Часто спостерігаються дощі, завірюхи бувають рідко. Примерзання грунту зазвичай починається в перших числах грудня, а цілковите відтавання – в кінці другої, початку третьої декади березня. Спостерігаються вітри всіх напрямків, але частіше за все в холодний період дмуть північно-східні та північно-західні, а навесні та влітку – південні та південно-західні.

Отже, клімат зокрема співвідношення тепла і вологи, впливає на формування різних типів ґрунтів. Так, в умовах надмірного зволоження формуються заболочені ґрунти, в яких можуть утворюватися торфовий шар і глей - сизі плями із закисних сполук заліза. Недостатнє зволоження спричиняєформування солончаків. Вплив клімату на ґрунтоутворення здійснюється також через рослинність. У теплому й достатньо зволоженому кліматі формується пишна трав'яна рослинність, після відмирання якої утворюється багато перегною (гумусу). Тому під багатою трав'яною рослинністю утворюються родючі ґрунти. І навпаки, при надмірній сухості клімату формується розріджений рослинний покрив, перегною утворюється мало, тому й ґрунти будуть менш родючими або бідними.

Ґрунт. Тип ґрунту. Господарство розташовано в Баштансько-Снігурівському природно-сільськогосподарському районі Степу Сухого.

Описані вище фактори в процесах своєї взаємодії зумовили в даному районі розвиток дернового процесу ґрунтоутворення, в результаті чого сформувалися чорноземні ґрунти. Особливістю цього процесу є збагачення ґрунту, особливо верхньої частини профілю, специфічною органічною сполукою – гумусом. Його накопичення проходить за рахунок розповсюдження залишків трав’янистої рослинності, багатої на азот і зольними елементами. Кількість кальцію (СаСО₃) в породі і в ґрунтовому профілі обумовлює насиченість колоїдного комплексу катіонами кальцію і закріплення ґрунтових колоїдів (глини, гумусу). Це сприяє утворенню агрономічно-цінної, водостійкої, зернисто-комкуватої будови. Профіль ґрунту являє собою поетапний перехід від добре вираженого гумусового горизонту до негумусованої материнської породи. На схилах різної крутизни під впливом водної ерозії сформувалися чорноземи різного ступеня змитості. На днищах балок при сприятливих умовах зволоження сформувалися лучно-чорноземні ґрунти.

У відповідності з описаними вище процесами ґрунтоутворення ґрунтовий покрив фермерського господарства представлений такими ґрунтами:

А) Чорноземи південні слабогумусні пилувато-легкоглинисті

Б) Чорноземи південні слабогумусні вторинно-підтоплені крупно пилувато-важкоглинисті

В) Чорноземи південні слабогумусні вилужені пилувато крупно пилувато-важкоглинисті

Г) Чорноземи південні слабогумусні підтоплені вилужені крупно- пилувато-важкоглинисті

Агрохімічну характеристику ґрунтів господарства наведено в таблиці 2.5

Таблиця 2.5

Характеристика основних ґрунтів господарства ПСП«Зоря»

Показник	Ґрунтова відміна (№)
Гумусовий горизонт, см	0-48	0-36	0-39	0-48
Вміст гумусу в шарі 0-30 см, %	2,9	3,1	3,0	2,9
Механічний склад	важкосуг-линковий	важкосуг-линковий	важкосуг-линковий	важкосуг-линковий
рН сольове	6,8		6,9	6,8
Коефіцієнт структурності 0-30 см шару грунту	1,5	1,4	1,3	1,5
Вміст водотривких агрегатів у шарі 0-30 см, %	60,15	58,88	56,76	60,15
Щільність орного шару грунту, г/см^3	1,23	1,22	1,18	1,23
Гідролітична кислотність, мг на 100г грунту	1,1	1,2	1,3	1,1
Сума вбирних основ, мг на 100г грунту	27,87	31,74	29,54	27,87
Вміст Р, мг/100г грунту	7,9	7,3	5,5	7,9
Вміст К, мг/100г грунту	17,9	18,5	15,6	17,9
Оцінка грунту по виду рухомих форм:
N	Низька	Низька	Низька	Низька
Р2О5	Середня	Середня	Середня	Середня
К2О	Висока	Висока	Висока	Висока
Бонітет, бал богара

2109,8 ганайбільш родючих, не еродованих земель і добре окультурених ґрунтів доцільно використовувати для вирощування високо інтенсивних культур за звичайної агротехніки. На 50 га орних земель, менш родючих і окультурених, розташованих на схилах крутістю 1-3⁰, питому масу культур інтенсивного типу треба зменшити.

Ріллю зі слабо окультуреними, солонцюватими, середньоеродованими ґрунтами на схилах більше 3 градусів, не більше 40 га, використовують для організації зерно-трав'яних сівозмін.

Відтворення родючості можливе різними заходами, які впливають на грунт і забезпечують систематичне поліпшення його агрохімічних властивостей. Проводять агротехнічні заходи. Звичайна зональна агротехніка – відвальна оранка під пар, кукурудзи на зерно, соняшник, без відвальний обробіток під озимі та ярі зернові. Застосовують хімічну меліорацію, вносять фосфор-гіпс 0,2 т/га один раз в 4-5 років. Вносять органічні і мінеральні добрива. При внесенні органічних добрив збільшується вміст гумусу, поліпшуються фізичні властивості грунту і умови життєдіяльності мікроорганізмів, збільшується вміст поживних речовин.

Дата добавления: 2015-07-11