Показники безпеки організації на ринку

Коефіцієнт ринкової віддачі активів ()

, до зростання

– чистий прибуток підприємства, грн.

А – активи підприємства, грн.

Коефіцієнт ринкової віддачі активів становить загрозу для підприємства (специфіка галузі), оскільки не відповідає нормі і прямує до зменшення.

Конкурентоспроможність продукції (послуг) ()

, максимально близько до 1

– ціна виробу підприємства, грн.

– ціна еталонного виробу, грн.

=8,33 грн

Конкурентоспроможність продукції (послуг) становить загрозу для підприємства, оскільки значення є більшим за 1.

Частка фірми на ринку ()

, до зростання

– чистий прибуток підприємства, грн.

– обсяг продажу галузі, грн.

=0,02 грн.

Частка фірми на ринку становить загрозу для підприємства, оскільки не відповідає нормі і направлена до зменшення.

Коефіцієнт інноваційних витрат ()

, до зростання

– інноваційні витрати підприємства, грн.

– валові витрати підприємства, грн.

Коефіцієнт інноваційних витрат не становить загрози для підприємства, оскільки відповідає нормі і прямує до зростання.

Ритмічність збуту(Д)

,максимально близько до 1

– плановий обсяг продажу за і-й період, грн.

– фактичний обсяг продажу за той самий період, грн.

Д =0,20грн.

Ритмічність збуту показує, що показник становить загрозу для підприємства, оскільки не є наближеним до 1.

Коефіцієнт ефективності рекламної політики підприємства ()

, до зростання <15%

– витрати на рекламу, грн.

ВП – валовий прибуток, грн.

Коефіцієнт ефективності рекламної політики підприємства становить загрозу, оскільки він перевищує норму: 15% < 317%.

1.7. Внутрішні загрози безпеці організації (змодельовані на основі визначених показників діяльності організації)

Головною метою формування системи економічної безпеки підприємства є забезпечення ефективного функціонування та використання наявних ресурсів, забезпечення певного рівня трудового життя персоналу та якості господарських процесів підприємства, а також постійного стимулювати нарощування наявного потенціалу та його стабільного розвитку. Кожен з елементів системи економічної безпеки підприємства, в більшості випадків, може існувати тільки тому, що отримує підтримку або деякі властивості від інших елементів, тобто постійно знаходиться у взаємозв'язку і взаємозалежності зі всіма елементами системи.

На думку Г.Л. Лянного економічна безпека представляє стан його захищеності підприємства від негативного впливу зовнішніх і внутрішніх загроз та дестабілізуючих факторів. Таким чином, при вивченні системи економічної безпеки підприємства, треба приділити особливу увагу виділенню загроз, що є джерелами негативних впливів на економічну безпеку. Під загрозою розуміють сукупність умов, процесів, факторів, які перешкоджають реалізації економічних інтересів суб'єктів господарської діяльності чи створюють небезпеку для них.

Джерелами негативних впливів на стабільність та безпеку підприємства можуть бути:

– свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб’єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів);

– збіг об’єктивних обставин (стан фінансової кон’юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо).

Таким чином, загрози можна поділити на внутрішні та зовнішні, що дає можливість виявити джерело (місце) утворення загрози, суб’єкта, який її спричиняє, розвиток у просторі, природу її виникнення (об’єктивні, суб’єктивні), можливість впливу на неї, рівень керованості.

По суті, загрози економічної безпеки і є дестабілізуючими факторами вивчення яких дозволить виявити взаємозв'язок між ознаками досліджуваного явища, оцінити їх вплив і виявити приховані залежності в детермінованих та стохастичних моделях. Під дестабілізуючими факторами слід розуміти причини або суттєві обставини загроз.

Класифікація дестабілізуючих факторів являє собою розподіл їх по групах в залежності від їх загальних ознак, вона дозволяє глибше розібратися в причинах зміни досліджуваних явищ, точніше оцінити місце і роль кожного фактора у формуванні величини результативних показників.

Нами було проаналізовано джерела виникнення та основні взаємозв’язки між дестабілізуючими факторами, які впливають на економічну безпеку. Процес забезпечення економічної безпеки організації можна розглядати як процес запобігання можливих збитків від негативних, як зовнішніх, так і внутрішніх, впливів та оптимізації окремих аспектів управління фінансово-господарської діяльністю і планування.

Зовнішні загрози не залежать від діяльності підприємства, відносяться до факторів ризику довкілля, в якому працює підприємства. До загроз економічній безпеці підприємства від зовнішнього середовища належать:

1. Економічні загрози: запровадження реформ; купівельна спроможність споживачів; доступність кредитних ресурсів; податкова політика; інфляційні процеси; експортно-імпортна політика.

2. Правові загрози: організаційно-правові форми підприємницької діяльності; правові основи підприємництва; нормативно-правові акти монетарної та фіскальної політики; регулювання валютної та митної політики.

3. Ринкові загрози: захоплення нових ринків збуту; бажання споживачів; переваги конкурентів; тривалість життєвого циклу продукції.

4. Технологічні та технічні загрози: нова альтернативна техніка; рівень розвитку НТП; якісна сировина та матеріали.

5. Географічні загрози: розміщення підприємства; регіональна підприємницька політика; кліматичні умови та наявність природних ресурсів; доступність транспорту та зв’язку.

6. Соціально-культурні загрози: культурні цінності споживання; національна свідомість; охорона культурних та національних цінностей

7. Міжнародні загрози: зацікавленість в українському ринку; міжнародні інвестиції; міжнародне торговельне право.

Внутрішні загрози зумовлені економічними процесами, які пов’язані із залученням ресурсів на підприємство, забезпеченням їх збереження та використання, а також отриманням та ефективним застосуванням результатів діяльності підприємства тощо. В основному ці загрози проявляються в процесі незадовільної роботи підрозділів підприємства, зокрема і служби безпеки підприємства, використання застарілої техніки у виробництві тощо.

До загроз економічній безпеці підприємства від внутрішнього середовища належать:

1. професійні: класифікація та досвід роботи; рівень організаційних та творчих здібностей.

2. культурні: національно-культурна свідомість; політичні ідеологічні погляди; внутрішня культура.

3. соціально-психологічні: особливості типу характеру; бажання навчатись; вміння працювати в колективі; лідерські якості.

4. пошук та ідентифікація даних: сприяння та пошук нової інформації; вміння синтезувати та аналізувати дані; вміння робити висновки та зберігати інформацію.

5. користування: вміння користуватися сучасною технікою для оброблення та аналізу інформації.

6. організація: тип організаційної структури; тип стратегії; організація праці; мотивація до праці.

Наведені загрози економічній безпеці можуть бути потенційно можливими або реальними діями зловмисників чи конкурентів які здатні завдати матеріальну або моральну шкоду, що виявляється як сукупність факторів і умов, що створюють небезпеку для нормального функціонування суб’єкта господарювання.

При дослідженні загроз, які мають вплив на економічну безпеку важливим є їх розподіл на ті, що позитивно і негативно впливають на результати функціонування підприємства. Треба сказати, що дестабілізуючі фактори, які впливають на виникнення загроз економічній безпеці підприємства, тісно пов’язані між собою. Ідентифікація загроз за впливом на складові економічної безпеки підприємства дасть змогу розробити конкретні заходи щодо усунення цих загроз.

Порахувавши показники і проаналізувавши їх значення, бачимо, що деякі з них не попадають в визначені значення, і відповідно створюють загрозу для підприємства. До таких показників відповідно:

1. коефіцієнт фінансової незалежності;

2. коефіцієнт фінансового ризику;

3. коефіцієнт оборотності оборотних активів;

4. рентабельність активів;

5. фондоозброєність праці;

6. коефіцієнт вибуття основних засобів;

7. коефіцієнт оновлення основних засобів;

8. матеріаломісткість продукції;

9. коефіцієнт інтелектуального рівня працівників;

10. коефіцієнт платіжної дисципліни;

11. коефіцієнт якості юридичних послуг;

12. коефіцієнт забруднення середовища;

13. Коефіцієнт ринкової віддачі активів;

14. конкурентоспроможність продукції;

15. частка фірми на ринку;

16. ритмічність збуту;

17. коефіцієнт ефективності рекламної політики підприємства.

Фірма має фінансову залежність від кредиторів. Допустимою межею коефіцієнта автономії є значення 0,5, а на підприємстві воно становить 0,07, яке є менш допустимим. Причиною виникнення даної загрози може бути значна кількість боргів у підприємства.

Коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля) характеризує кількість залученого капіталу в розрахунку на 1 грн власного капіталу і визначається як відношення залученого капіталу до суми власного. Оскільки на 1 грн. власного капіталу припадає 1,1 грн. залученого, то це становить внутрішню загрозу підприємству.

Коефіцієнт оборотності оборотних активів, цей показник становить загрозу для діяльності підприємства, оскільки не відповідає нормі, тобто є меншим 1.

Рентабельність активів – характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства. Цей показник становить загрозу для підприємства.

Фондоозброєність праці в даному випадку веде до зниження 0,45 < 1 – становить загрозу для підприємства.

Тобто, підприємству треба підвищити рівень фондоозброєності праці. Підвищення фондоозброєності праці означає збільшення частки уречевленої праці і відповідне зменшення частки живої праці в сукупних витратах праці на одиницю виробленої продукції.

Коефіцієнт вибуття основних засобів має тенденцію до зменшення 0,2 < 1 – і становить загрозу для діяльності підприємства.

Коефіцієнт оновлення основних засобів є великою загрозою для підприємства. Цей показник свідчить про те, що не оновлюється виробництво, використовуються застарілі технології, а в свою чергу це впливає на ціну, конкурентоспроможність, собівартість продукції і відповідно на імідж організації.

Металомісткість становить 36%. Цей показник є загрозою оскільки перевищує норму 36% ˃30%.

Коефіцієнт інтелектуального рівня працівників на підприємстві становить загрозу, оскільки не відповідає нормі, тобто є меншим 1.

Досягнути максимального результату можна завдяки покращенню системи навчання, більш детальнішій перевірці кандидатів на роботу, направлення працівників на курси підвищення кваліфікації.

Коефіцієнт платіжної дисципліни і коефіцієнт якості юридичних послуг максимально не наближений до 1 (0,2 і 0 відповідно), тому вони становить внутрішню загрозу для фірми.

Коефіцієнт забруднення середовища становить загрозу для підприємства, оскільки прямує до збільшення, тобто більше 1, що означає велику кількість забруднювачів на одиницю отриманої продукції або на одиницю інтенсивності певного виду діяльності.

Коефіцієнт забруднення середовища - це кількість забруднювачів на одиницю отриманої продукції або на одиницю інтенсивності певного виду діяльності. Тобто, підприємству потрібно зменшити кількість забруднювачів для середовища. Для цього я раджу використовувати більш сучасне устаткування, завдяки якому можливо зменшити цей показник.

Коефіцієнт ринкової віддачі активів становить загрозу для підприємства, оскільки не відповідає нормі і прямує до зменшення.

Коефіцієнт віддачі активів характеризує величину дохідності всього потенціалу, яким володіє підприємство (його називають показником майстерності використання капіталу менеджерами підприємства). Цей показник для детальнішої оцінки може обчислюватись у різних модифікаціях: в чисельнику формули можуть використовуватись різні показники прибутку: валового, операційного, до вирахування податків.

Конкурентоспроможність продукції (послуг) становить загрозу для підприємства, оскільки значення є більшим за 1.

Частка фірми на ринку становить загрозу для підприємства, оскільки не відповідає нормі і направлена до зменшення.

Ритмічність збуту показує, що показник становить загрозу для підприємства, оскільки є більше 1.

На ритмічність збуту впливає ритмічність її виробництва. Якщо не буде виготовлено запланований обсяг продукції, то не буде що реалізовувати, а це призведе до порушення ритмічності реалізації та зниження рівня ефективності операційної діяльності. Також при виконанні плану виробництва необхідно врахувати асортимент та якість продукції, що виробляється. Якщо якість продукції буде нижче запланованої, то з’являється ризик відмови покупця від такої продукції, що призводить до неритмічності реалізації.

Коефіцієнт ефективності рекламної політики підприємства становить загрозу, оскільки він перевищує норму: 15% < 317%.

Правильно організована рекламно-інформаційна діяльність в умовах ринку впливає не лише на економічну систему в цілому, але й на галузі, підприємства, окремих споживачів. Ефективна реклама вимагає грамотного, цілеспрямованого підходу. Реклама ефективна лише в тому випадку, якщо вона включена в загальний процес створення продукції та її просування до покупця. Розрізнені, епізодичні рекламні заходи недостатньо ефективні навіть при високій якості реклами. Тобто, у даному підприємстві для досягнення необхідних цілей потрібно збільшити ефективність використовуваної реклами, розробляти нові рекламі акції та краще просувати свою продукцію.

Дата добавления: 2015-07-11