або спеціальних положень про дисципліну

Порядок здійснення даної їрупи дисциплінарних проваджень регламентується нормативними актами:

- Верховної Ради України (наприклад, закони України «Про дис­
циплінарний статут Збройних сил України», «Про дисциплінарний
статут органів внутрішніх справ України», «Про дисциплінарний
статут митної служби України», Постанова Верховної Ради
України від 6 листопада 1991 р. № 1796-ХП «Про затвердження
дисциплінарного статуту органів прокуратури»);

- Кабінету Міністрів України (постанови Кабінету Міністрів
України від 12 жовтня 2000 р. № 1540 «Про затвердження Стату­
ту про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-
рятувальних служб» та від 26 січня 1995 р. № 55 «Про Положення
про дисципліну працівників залізничного транспорту» та ін.).

Чинні дисциплінарні статути та положення про дисципліну вста­новлюють такі заходи дисциплінарної відповідальності:

- усне зауваження;

- зауваження;

- позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи корабля на берег (такий вид дисциплінарних стягнень застосовується до осіб, на яких поширюється дія Дисциплінарного статуту Збройних сил України);

- призначення поза чергою в наряд на роботу (застосовується до осіб рядового та сержантського складу, на яких поширюється дія Дисциплінарного статуту Збройних сил України);

- догана;

- сувора догана;

- позбавлення раніше застосованого заохочення (наприклад, по­збавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»);

- попередження про неповну посадову відповідність;

- затримання присвоєння чергового спеціального звання;

- пониження в спеціальному званні (до працівників прокуратори застосовується дисциплінарне стягнення у вигляді пониження у класному чині);

- пониження в посаді;

- пониження у військовому званні на один ступінь з переве­денням на нижчу посаду (застосовується до осіб, на яких поши­рюється дія Дисциплінарного статуту Збройних сил України);

- позбавлення спеціального звання (застосовується до осіб, на яких поширюється дія Дисциплінарного статуту Збройних сил України);

- звільнення (розірвання контракту);

- звільнення з позбавлення спеціального звання (класного чину).
Крім того, щодо окремих категорій службових осіб можуть бути

застосовані особливі дисциплінарні стягнення, наприклад: позбав­лення права носіння військової форми одягу (накладається на прапорщиків, мічманів, офіцерів, які перебувають у запасі або від­ставці та носять військову форму одягу, за вчинення правопору­шення, що ганьбить військову честь і гідність військового звання); позбавлення машиністів права керування локомотивом з наданням роботи помічником машиніста; позбавлення свідоцтва водія мо­торно-рейкового транспорту незнімного типу та свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов'язаної з керу­ванням локомотивом і моторно-рейковим транспортом (наклада­ються на працівників залізничного транспорту).

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. У разі порушення службової дис­ципліни кількома особами дисциплінарне стягнення накладається на кожного окремо. Заборонено поєднувати одне стягнення з ін­шим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу за­мість покарання безпосередньо винних осіб тощо.

Правом накладання дисциплінарних стягнень користуються тільки прямі начальники осіб, на яких поширюється дія дисциплі­нарних статутів (спеціальних положень про дисципліну).

Президент України (як Верховний Головнокомандувач Зброй­них сил України), Головнокомандувач Збройних сил України, ке­рівники центральних органів виконавчої влади, діяльність яких регламентується дисциплінарними статутами (спеціальними по­ложеннями про дисципліну), мають право накладати дисциплінар­ні стягнення на усіх підлеглих їм осіб рядового і начальницького складу.

Це правило передбачає кілька винятків. Так, Дисциплінарний статут Збройних сил України розмежовує компетенцію Верховно-

го Головнокомандувача Збройних сил України, Головнокоманду­вача Збройних сил України та Міністра оборони України щодо окремих категорій дисциплінарних справ (див.: п. 12 ч. З зазначе­ного Статуту). А дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення або пониження в класному чині державного радника юстиції 1-, 2-, 3-го класів провадиться виключно Президентом України (за по­данням Генерального прокурора України).

Інші начальники накладають дисциплінарні стягнення в межах повноважень, передбачених нормами дисциплінарних статутів (по­ложень про дисципліну), а також прав, наданих їм вищими поса­довими особами відповідних органів.

При цьому вищий прямий керівник може повністю реалізувати дисциплінарні права, що належать нижчому прямому керівникові. За відсутності відповідних керівників, дисциплінарні стягнення накладаються службовими особами, що виконують їхні обов'язки.

Начальник, не наділений правом накладання дисциплінарних стягнень, має право порушити перед старшим прямим начальни­ком клопотання про притягнення особи рядового або начальниць­кого складу до дисциплінарної відповідальності.

Кількість стадій дисциплінарного провадження прямо залежить від характеру вирішуваної справи. Наприклад, розгляд справ про малозначущі дисциплінарні проступки відбувається у спроще­ному порядку. Як правило, таке провадження має лише дві стадії:

1) оперативний розгляд справи та прийняття по ній рішення;

2) оскарження прийнятого рішення.

Але у випадку вчинення серйозних порушень дисципліни (на­
приклад, вчинення адміністративних деліктів) процедура розгляду
справи є значно складнішою. Загалом, у дисциплінарному провад­
женні з розгляду справ про адміністративні делікти можна виділити
чотири стадії: ~~ ~

1) службове розслідування;

2) прийняття рішення у справі;

3) оскарження прийнятого рішення;

4) виконання рішення у справі.

1. Службове розслідування. З метою з'ясування всіх обставин правопорушення, уповноважений суб'єкт розгляду справи (прямий начальник) письмовим наказом призначає службове розслідуван­ня. Підставою для призначення службового розслідування можуть бути рапорти посадових та службових осіб, на яких поширюється

дія дисциплінарного статуту (спеціального положення про дисцип­ліну), заяви (скарги) громадян, а також інші повідомлення про правопорушення.

У відповідному наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження.

Службове розслідування може бути проведено особисто началь­ником (командиром) чи доручено іншій посадовій особі. У разі потреби залучення фахівців до проведення службового розсліду­вання призначається комісія у складі групи фахівців на чолі з го­ловою комісії, про що оголошується в наказі.

Особа, яка проводить службове розслідування, несе персональ­ну відповідальність за всебічне, повне, своєчасне й об'єктивне йо­го проведення та додержання чинного законодавства України.

Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступ­ку або зацікавленим у наслідках розслідування. В усіх випадках розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника та під його контролем.

Службові розслідування за фактами розголошення секретної інформації, втрати її матеріальних носіїв проводяться з дотриманням вимог щодо забезпечення режиму секретності.

Конкретні строки проведення службового розслідування вста­новлюються відповідними дисциплінарними статутами (поло­женнями про дисципліну). Так, відповідно до ст. 14 Дисциплінар­ного статуту органів внутрішніх справ України, службове розслі­дування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. У необхідних випадках цей термін може бути про­довжено посадовою особою, якою він призначений, або старшим начальником, але не більш як на один місяць (відповідне рішення оформляється письмовим наказом). Натомість, Статут про дис­ципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-ряту­вальних служб установлює десятиденний строк службового роз­слідування.

У процесі службового розслідування встановлюються такі об­ставини, які мають значення для правильного вирішення справи:

- наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначе­но розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки;

- виявлення осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їхнього спричинення;

- наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої бу­ло призначено службове розслідування, та неправомірними діями особи;

- конкретні неправомірні дії особи, яка вчинила правопору­шення;

- вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-право­вих актів та керівних документів, які було порушено;

- ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення;

- форма вини (навмисно чи з необережності), мотиви проти­правної поведінки особи, а також її ставлення до скоєного;

- умови та причини, що сприяли правопорушенню;

- чи вчинено правопорушення під час виконання службових обов'язків.

З метою з'ясування усіх зазначених обставин, особам, які про­водять службове розслідування, надається право:

а) отримувати від службовців та працівників усні чи письмові
пояснення, необхідні документи, довідки, консультативні та екс­
пертні висновки;

б) ознайомлюватися і вивчати, в тому числі з виїздом на місце
події, відповідні документи, у разі потреби знімати з них копії та
долучати до матеріалів службового розслідування;

в) отримувати інформацію, пов'язану із службовим розсліду­
ванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог чин­
ного законодавства на підставі запиту посадової особи, яка при­
значила службове розслідування.

Посадові особи органів (служб, формувань), на яких поши­рюється дія відповідного дисциплінарного статуту, зобов'язані надавати правдиві письмові пояснення по суті предмета розсліду­вання та поставлених їм питань, пред'являти необхідні докумен­ти чи матеріали. За погодженням з особами, які опитуються, їхні пояснення можуть фіксуватися технічними засобами. Такі пояс­нення оформляються надалі у письмовому вигляді і підписуються опитуваним.

Особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право давати усні та письмові пояснення, робити заяви, подавати документи і порушувати клопотання про витребування та залу-

чення нових документів, опитування відповідних осіб, проведення додаткових ревізій.

У ході службового розслідування начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від поруш­ника надання письмового пояснення. Небажання порушника на­давати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

У разі відмови надати пояснення особою, стосовно якої прово­диться службове розслідування, посадовою особою, що його про­водить, складається відповідна довідка. Зміст такої довідки засвід­чується підписами двох свідків цього факту.

За результатами службового розслідування складається акт, у якому, крім фактичних обставин справи, зазначаються:

- посада, звання (класний чин), прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, освіта, термін служби та термін перебування на остан­ній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

- підстави службового розслідування;

- час, місце, суть порушення, який нормативний акт порушено (його назва, дата прийняття);

- обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність чи знімають вину;

- заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої про­ведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення;

- пропозиція щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- інші заходи, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування.

2. Прийняття рішення у справі. Посадова особа, яка призна­чала службове розслідування, розглядає акт та усі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення.

В окремих випадках при розгляді матеріалів службового роз­слідування прямий начальник повинен провести індивідуальну бесіду з правопорушником. Під час бесіди до відома особи дово­дяться суть учиненого нею порушення, роз'яснюється, які вимоги

законів чи інших нормативно-правових актів, а також керівних документів або посадових інструкцій вона порушила.

За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначен­ням дати її проведення, заперечень, заяв і клопотань особи, стосов­но якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підпису­ється особою, яка проводила бесіду, присутніми посадовими осо­бами та особою, з якою проводилась бесіда. Після цього аркуш бесіди долучається до матеріалів розслідування.

Якщо у процесі службового розслідування встановлено відсут­ність провини особи, стосовно якої воно проводилось, начальник (командир) приймає рішення про закриття справи. Відповідне рі­шення доводиться до відома особи, стосовно якої проводилось розслідування.

У разі, якщо в ході службового розслідування з'ясовано, що вчинене діяння містить ознаки злочину, питання про порушення кримінальної справи вирішується відповідно до вимог Криміналь­но-процесуального кодексу України.

Якщо ж провину особи повністю доведено, начальник (коман­дир) приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відпо­відальності. Вид стягнення зазначається начальником (командиром) особисто на висновку службового розслідування.

Начальник (командир) може визнати надану йому дисциплінар­ну владу недостатньою для справедливого покарання порушника та порушити клопотання про накладення стягнення на винну особу владою старшого начальника (командира).

Вибір дисциплінарного стягнення у кожному конкретному ви­падку порушення адміністративно-деліктного законодавства зале­жить від багатьох чинників:

- по-перше, це тяжкість скоєного делікту. Відповідно чим більшої шкоди суспільним відносинам завдає те або інше право­порушення, тим суворішим повинно бути стягнення за нього. Так, наприклад, Дисциплінарний статут митної служби України містить перелік протиправних діянь, за які передбачається звільнення з митних органів. До цього переліку належать: підмі­на, крадіжка або умисне пошкодження предметів, що підляга­ють митному контролю; затримання, вилучення та прийняття на зберігання предметів, валютних цінностей без оформлення в установленому законом порядку відповідних документів; бру­тальне або зневажливе ставлення під час виконання слуоісбових

обов'язків до громадян, приниження їхніх честі та гідності та інші порушення.

- по-друге, це ступінь вини порушника. Незважаючи на те, що більшість дисциплінарних статутів (спеціальних положень про дисципліну) вимагають при накладенні на особу дисциплінарного стягненні ураховувати ступінь її вини, жоден з них не містить визначення поняття вини та її окремих форм. Цей факт є суттє­вим недоліком чинного дисциплінарно-деліктного законодавства.

- по-третє, це протиправна поведінка особи у минулому (у ра­зі притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка має незняте дисциплінарне стягнення, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж: попереднє).

- по-четверте, це посада, яку займає особа, котра притягається до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарні стягнення у вигляді звільнення з посади на осіб, які обіймають посади найниж­чого рівня, не накладаються.

- по-п'яте, це спеціальне звання особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності. Приміром, на вищих офіцерів Збройних Сил України не може накладатися стягнення у вигляді пониження військового звання на один ступінь та деякі інші дис­циплінарні стягнення, передбачені відповідним статутом.

- по-шосте, це тривалість перебування особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності, на займаній посаді. Наприклад, у разі повторного вчинення співробітником органів внутрішніх справ незначного проступку з урахуванням нетяжкості порушен­ня та нетривалого перебування винної особи на посаді (до шести місяців) начальник може обмежитися раніше накладеним на таку особу дисциплінарним стягненням.

- по-сьоме, це ставлення порушника до виконання службових обов'язків. Сумлінне ставлення співробітника органів внутріш­ніх справ також може слугувати підставою для звільнення його від дисциплінарного стягнення за повторне вчинення незнач­ного проступку (якщо стягнення за попередній проступок ще не знято)',

- по-восьме, це компетенція особи, яка накладає дисциплінарне стягнення. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення та пони­ження у спеціальному званні (класному чині), накладаються на­чальниками, яким надано право прийняття на службу, призначен­ня на посаду, присвоєння спеціального звання (класного чину).

35?

Деякі особливості процедури розгляду дисциплінарних справ про вчинення адміністративних деліктів можуть зумовлюватися тим, що до порушника раніше був застосований певний захід за­охочення. Так, відповідно до ч. 4 ст. 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України, особи, нагороджені нагрудним знаком «По­чесний працівник прокуратури України», можуть бути звільнені з роботи лише за попередньою згодою Генерального прокурора України.

На жаль, чинні дисциплінарні статути (спеціальні положення про дисципліну) здебільшого не закріплюють за конкретними ви­дами дисциплінарних проступків відповідних їм дисциплінарних стягнень. Як наслідок, нормативно не визначеними залишаються питання індивідуалізації дисциплінарного покарання, адекватності застосованих заходів примусу ступеню шкідливості дисциплінар­ного проступку. Це значно ускладнює застосування дисциплінар­них деліктних норм.

Крім того, більшість дисциплінарних статутів та спеціальних положень про дисципліну не містять переліку обставин, що ви­ключають дисциплінарну відповідальність особи. Чи не єдиним винятком є Дисциплінарний статут митної служби України, де у якості таких обставин визначаються: 1) відсутність події чи складу правопорушення; 2) закінчення шестимісячного строку від дня вчинення дисциплінарного правопорушення; 3) закінчення місяч­ного строку від дня виявлення дисциплінарного правопорушення; 4) вчинення дій посадовою особою митної служби у стані крайньої необхідності або необхідної оборони.

Оптимальним шляхом розв'язання цих та інших актуальних проб­лем має стати кодифікація вітчизняного законодавства про дисци­плінарну відповідальність. На сьогодні цілком назріло питання при­йняття Кодексу України «Про дисциплінарну відповідальність», де доцільно закріпити концептуальні засади як самої дисциплінарної відповідальності, так і процесуальних форм її реалізації.

Дисциплінарне стягнення накладається на строк від 10 діб (Дисциплінарний статут Збройних сил України) до одного місяця (Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, Дис­циплінарний статут прокуратури України) з дня, коли про просту­пок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування (провадження в кримінальній справі або справі про

адміністративне правопорушення), дисциплінарне стягнення може бути накладено на особу не пізніше за один місяць з дня закін­чення службового розслідування (провадження), не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності даної особи або її перебу­вання у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше ніж півроку (для працівників прокуратури відповідний строк становить 1 рік). У цей період не включається строк проведення службового розслідування або про­вадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення.

У разі вчинення діяння, не сумісного з перебуванням на службі в певному органі, звільнення деяких категорій службовців може провадитись незалежно від часу вчинення проступку.

Рішення про накладення дисциплінарного стягнення оформлю­ється наказом (його копія додається до особової справи). Наказ оголошується особовому складу підрозділу або органу, де працює особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності. У разі потреби наказ може бути доведений до відома всього особового складу служби (системи органів).

Не допускається оголошення дисциплінарного стягнення началь­никові (командирові) у присутності його підлеглих. Забороняється зривання погонів, зрізання нашивок та інші дії, що принижують гідність особи. Під час оголошення стягнення про пониження у військовому званні особі надається час для заміни відповідних знаків розрізнення.

Зміст відповідного наказу доводиться до відома особи, яку при­тягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі її звільнення з посади або служби такій особі обов'язково видається витяг з наказу про звільнення.

Якщо особа відмовляється поставити свій підпис про ознайом­лення з наказом (витягом з наказу) про притягнення до дисциплі­нарної відповідальності, про цей факт складається відповідна до­відка, яка засвідчується підписами двох свідків.

Про дату і номер відповідного наказу начальника (командира), виданого за результатами розслідування, робиться запис на виснов­ку службового розслідування.

3. Оскарження рішення у справі. Як і в інших адміністратив­них провадженнях, ця стадія має факультативний характер. Нерідко

особа погоджується з об'єктивністю службового розслідування та справедливістю винесеного щодо неї дисциплінарного стягнення. У таких випадках дії (рішення) суб'єкта дисциплінарної юрисдик­ції не оспорюються, а стадія оскарження є відсутньою.

Але так трапляється далеко не завжди. Якщо особа, котра при­тягується до дисциплінарної відповідальності, вважає рішення у справі необгрунтованим, упередженим або необ'єктивним, вона має право усно або письмово оскаржити це рішення старшому прямому начальникові (командиру). Це не позбавляє її права звер­нутися з аналогічною скаргою до суду.

Дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом міся­ця з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено (Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ установлює тримісячний строк для оскарження рішення у справі). Старший прямий начальник зобов'язаний всебічно та об'єктивно розглянути відповідну скаргу та прийняти щодо неї вмотивоване рішення про­тягом місяця з дня надходження.

Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено старшим прямим начальником (командиром), який має право на­кладати дисциплінарні стягнення. У разі надходження заяви про поновлення пропущеного строку подання скарги старший прямий начальник (командир) розглядає її і приймає відповідне рішення в строк, передбачений відповідним дисциплінарним статутом. Про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного строку повідомляються особа, яка її подала, та начальник (командир), який наклав на неї дисциплінарне стягнення.

Якщо вирішення питань, порушених у скарзі, не належить до повноважень начальника, який її отримав, скарга не пізніше ніж протягом п'яти днів надсилається за належністю, про що повідом­ляється заявникові. Забороняється пересилати скарги на розгляд тих начальників, дії чи рішення яких оскаржуються.

За результатами розгляду скарги на рішення в адміністративній справі про дисциплінарний проступок старший прямий начальник або суд приймає одне з таких рішень:

- залишити рішення у справі без змін, а скаргу без задоволення;

- змінити захід дисциплінарного стягнення в межах, передба­чених відповідним дисциплінарним статутом (спеціальним поло­женням про дисципліну);

- задовольнити скаргу в повному обсязі та скасувати рішення у справі.

Старший прямий начальник (командир) не має права скасову­вати або пом'якшувати дисциплінарні стягнення, накладені молод­шим начальником (командиром), з причини суворості стягнення, якщо останній не перевищив наданої йому влади.

Старший прямий начальник (командир) може протягом одного місяця з дня оголошення особі рядового або начальницького скла­ду наказу про накладення дисциплінарного стягнення посилити, а протягом року - пом'якшити чи скасувати дисциплінарне стягнен­ня, накладене підлеглим йому начальником, якщо встановлено, що воно не відповідає тяжкості вчиненого проступку.

Начальник, який перевищив надане йому право накладати дис­циплінарні стягнення, несе відповідальність за відповідним дис­циплінарним статутом та законодавством України.

Про рішення, прийняте за скаргою, повідомляється як сам скаржник, так і посадова особа, дії або рішення якої оскаржу­вались.

У випадку незгоди особи з рішенням старшого прямого началь­ника (командира), прийнятим за її скаргою, вона може оскаржу­вати рішення у справі до вищого керівництва (аж до керівника центрального органу виконавчої влади) або суду.

Подання скарги на рішення в адміністративній справі про дис­циплінарний проступок не припиняє виконання наказу про засто­сування дисциплінарного стягнення.

4. Виконання рішення у справі Дисциплінарне стягнення ви­конується негайно, але не пізніше за місяць (Дисциплінарний ста­тут Збройних сил України встановлює тримісячний строк для виконання дисциплінарного стягнення) з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування правопорушника у відпустці, відрядженні або його тимчасової непрацездатності. Після закін­чення зазначеного строку дисциплінарне стягнення виконанню не підлягає, але відомості про нього заносяться до службової картки особи. Застосування щодо особи дисциплінарного стягнення не звільняє її від інших видів юридичної відповідальності.

У разі якщо на особу, котра перебуває у відпустці або відря­дженні, накладається дисциплінарне стягнення у вигляді звільнен­ня (припинення контракту), відповідне стягнення виконується ли­ше після прибуття особи до місця проходження служби. Таким чином, звільнення не може бути застосовано до особи, тимчасово відсутньої на роботі (службі) з поважних причин.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пони­ження в спеціальному званні (класному чині) та звільнення зі служ­би (припинення контракту), вважаються виконаними після видан­ня наказу по особовому складу.

Особи, з вини яких дисциплінарне стягнення не було виконане у встановлений строк, несуть дисциплінарну відповідальність за відповідними статутами (спеціальними положеннями про дис­ципліну).

Дисциплінарні стягнення діють протягом одного року з дня їх накладення. Особа, на яку накладено дисциплінарне стягнення, не може бути призначена на вищу посаду доти, поки це стягнення не буде знято. Також протягом зазначеного періоду до особи не може бути застосований жоден захід заохочення, крім дострокового зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення.

Право дострокового зняття дисциплінарного стягнення нале­жить керівникові, який його застосував, або керівникові вищого рівня. Уповноважений суб'єкт може зняти стягнення до закінчення одного року від дня його накладення на особу, якщо вона заслу­жила це сумлінним виконанням службових обов'язків та зразко­вою поведінкою.

Крім того, у разі сумлінного та відповідального ставлення осо­би до виконання своїх службових обов'язків, безпосередній керів­ник може звернутися до керівника вищого рівня, що застосував дисциплінарне стягнення, з клопотанням про зняття стягнення. Природно, таке клопотання не може бути подане одразу після за­стосування дисциплінарного стягнення. Особа, яка притягується до дисциплінарної відповідальності, повинна доводити доцільність зняття з неї стягнення сумлінною працею (службою) та поведін­кою протягом достатньо тривалого часу. Саме тому переважна біль­шість дисциплінарних статутів (спеціальних положень про дисци­пліну) містить норми, згідно з якими клопотання про зняття з дис­циплінарного стягнення може бути подане не раніше за три місяці від дня його застосування.

Рішення про дострокове зняття дисциплінарного стягнення оформлюється відповідним наказом з оголошенням його всім, ко­му раніше було оголошено наказ про накладення стягнення.

Дисциплінарне стягнення достроково знімається також у випад­ку нагородження особи державною нагородою чи відзнакою Пре­зидента України.

Окремі дисциплінарні статути, навпаки, передбачають можли­вість посилення дисциплінарного стягнення у випадку, коли попе­реднє стягнення не забезпечило належний виховний вплив на порушника службової дисципліни. Так, наприклад, у ст. 103 Дис­циплінарного статуту Збройних сил України зазначається: «Якщо протягом року після попередження про неповну службову відповід­ність військовослужбовець не виправив своєї поведінки зразковим виконанням військового обов'язку і стягнення не відіграло своєї ролі, командир приймає рішення про переміщення військовослуж­бовця на нижчу посаду чи звільнення з військової служби».

Особа вважається такою, що не мала дисциплінарного стягнен­ня, якщо протягом року з дня застосування дисциплінарного стягнення вона більше не притягувалась до дисциплінарної відпо­відальності. Поновлення в попередньому спеціальному званні (клас­ному чині) або на попередній посаді може провадитись тільки в порядку атестування.

Усі дисциплінарні стягнення, крім позбавлення військового зван­ня, накладені на військовослужбовців і не скасовані до дня звіль­нення їх у запас чи відставку, втрачають чинність з дня звільнення. Відомості про дисциплінарне стягнення, застосоване до особи, заносяться до її особової картки із зазначенням таких даних:

1) хто, коли та на якій підставі застосував дисциплінарне стяг­нення;

2) номер і дата наказу про застосування дисциплінарного стяг­нення, відмітка про ознайомлення з наказом та інформація про те, чи не оскаржувався наказ про застосування дисциплінарного стяг­нення (а в разі оскарження - яке рішення прийнято, ким і коли);

3) номер і дата наказу про зняття дисциплінарного стягнення або відмітка про закінчення строку його дії.

Дата добавления: 2015-07-11