Викликані потенціали головного мозку

Викликані потенціали (ВП) - біоелектричні коливання, що виникають в нервових структурах у відповідь на зовнішнє роздратування і що знаходяться в строго певному тимчасовому зв'язку з початком його дії. У людини ВП зазвичай включені в ЕЕГ, але на тлі спонтанної біоелектричної активності важко помітні (амплітуда одиночних відповідей у декілька разів менше амплітуди фонової ЕЕГ). У зв'язку з цим реєстрація ВП здійснюється спеціальними технічними пристроями, які дозволяють виділяти корисний сигнал з шуму шляхом послідовного його накопичення, або суммації. При цьому підсумовується деяке число відрізань ЕЕГ, приурочених на початок дії подразника.

Широке використання методу реєстрації ВП стало можливим в результаті комп'ютеризації психофізіологічних досліджень в 50-60 рр. Первинне його застосування в основному було пов'язано з вивченням сенсорних функцій людини в нормі і при різних видах аномалій. Згодом метод почав успішно застосовуватися і для дослідження складніших психічних процесів, які не є безпосередньою реакцією на зовнішній стимул.

Способи виділення сигналу з шуму дозволяють відзначати в записі ЕЕГ зміни потенціалу, які достатньо строго зв'язані в часі з будь-якою фіксованою подією. У зв'язку з цим з'явилося нове позначення цього круга фізіологічних явищ - подієво-зв'язані потенціали (ПЗП).

· Прикладами тут служать:

-коливання, пов'язані з активністю рухової кори (моторний потенціал, або потенціал, пов'язаний з рухом);

- потенціал, зв'язаний з наміром провести певну дію (так звана Е-хвиля);

- потенціал, що виникає при пропуску очікуваного стимулу.

Ці потенціали є послідовністю позитивних і негативних коливань, що реєструються, як правило, в інтервалі 0-500 мс. У ряді випадків можливі і пізніші коливання в інтервалі до 1000 мс. Кількісні методи оцінки ВП і ССП передбачають, насамперед, оцінку амплітуд і латентностей. Амплітуда - розмах коливань компонентів, вимірюється в мкв, латентність - час від початку стимуляції до піку компоненту, вимірюється в мс. Окрім цього, використовуються і складніші варіанти аналізу.

· У дослідженні ВП і ССП можна виділити три рівні аналізу:

- феноменологічний;

- фізіологічний;

- функціональний.

Феноменологічний рівень включає опис ВП як багатокомпонентній реакції з аналізом конфігурації, компонентного складу і топографічних особливостей. Фактично цей рівень аналізу, з якого починається будь-яке дослідження, що застосовує метод ВП. Можливості цього рівня аналізу прямо пов'язані з вдосконаленням способів кількісної обробки ВП, які включають різні прийоми, починаючи від оцінки латентностей і амплітуд і кінчаючи похідними, штучно сконструйованими показниками. Багатообразний і математичний апарат обробки ВП, включаючий факторний, дисперсійний, таксономічний і інші види аналізу.

Фізіологічний рівень. По цих результатах на фізіологічному рівні аналізу відбувається виділення джерел генерації компонентів ВП, тобто вирішується питання про те, в яких структурах мозку виникають окремі компоненти ВП. Локалізація джерел генерації ВП дозволяє встановити роль окремих кіркових і підкіркових утворень в походженні тих або інших компонентів ВП. Найбільш визнаним тут є ділення ВП на екзогенні і ендогенні компоненти. Перші відображають активність специфічних провідних шляхів і зон, другі - неспецифічних асоціативних провідних систем мозку. Тривалість тих і інших оцінюється по-різному для разних модальностей. У зоровій системі, наприклад, екзогенні компоненти ВП не перевищують 100 мс від моменту стимуляції.
Третій рівень аналізу - функціональний припускає використання ВП як інструменту, поведінки, що дозволяє вивчати фізіологічні механізми, і пізнавальної діяльності людини і тварин.

Дата добавления: 2015-07-11