Взаємозв'язок психіки і мозку

Численні клінічні і експериментальні дані, накопичені в науці в останні десятиліття, свідчать, проте, що між психікою і мозком існує тісний і діалектичний взаємозв'язок. Впливаючи на мозок, можна змінити і навіть знищити дух (самосвідомість) людини, стерти особу, перетворивши людину на зомбі. Зробити це можна хімічно, використовуючи психоделічеськие речовини (зокрема наркотики), "електрично" (за допомогою імплантованих електродів); анатомічно, прооперувавши мозок. В даний час за допомогою електричних або хімічних маніпуляцій з певними ділянками головного мозку людини змінюють стани свідомості, викликаючи різні відчуття, галюцинації і емоції.

Все вищесказане неспростовно доводить пряме підпорядкування психіки зовнішнім фізико-хімічним діям. Більш того, останнім часом все більше і більше накопичується даних про те, що психологічні стани людини тісно пов'язані з наявністю або відсутністю тієї або іншої хімічної речовини в мозку.

З іншого боку, все, що глибоко зачіпає психіку, відбивається також і на мозку, і на всьому організмі. Відомо, що горе або сильна депресія можуть привести до тілесних (психосоматичним) захворювань. Гіпноз може викликати різні соматичні розлади і навпаки, сприяти лікуванню. Широко відомі вражаючі експерименти, які здійснюють йоги зі своїм організмом.

Більш того, таке психокультурне явище, як порушення "табу", або чаклунство у примітивних народів можуть викликати смерть навіть у здорової людини. Є свідоцтва, що релігійні чудеса (явища Богоматері, Святих ікон і тому подібне) сприяли зціленню хворих з різною симптоматикою. Цікаво, в зв'язку з цим, що ефект плацебо, тобто ефект нейтральної речовини, яка застосовується замість "ультрасучасних" ліків, дієвий для однієї третини хворих, незалежно від їх соціального статусу, культурного рівня, віросповідання або національності.

В цілому приведені вище факти однозначно свідчать про те, що такий тісний взаємозв'язок між мозком і психікою не можна пояснити з позицій фізіологічного паралелізму. Важливо, проте, підкреслити і інше. Відношення психіки до мозку не можна розуміти як відношення продукту до виробника, следствія до причини, оскільки продукт (психіка) може і часто дуже ефективно впливає на свого виробника - на мозок. Таким чином, між психікою і мозком, психічним і фізіологічним, мабуть, існує діалектичний, причинно-наслідковий зв'язок, що ще не отримав повного пояснення.
Дослідники не покидають спроб проникнути в суть проблеми, пропонуючи іноді надзвичайно незвичайні варіанти рішення. Наприклад, такі видатні фізіологи як Екллс і Барт вважають, що мозок не "продукує дух", але "виявляє його". Отримувана органами чуття інформація, "матеріалізується" в хімічні субстанції і зміни в стані нейронів, які фізично накопичують символічні значення плотських відчуттів. Так відбувається взаємодія зовнішньої матеріальної реальності з духовним субстратом мозку. При цьому, проте, виникають нові питання: що є "носієм" духу поза мозком, за допомогою яких саме рецепторів сприймається організмом людини зовнішній "дух" і так далі

Разом з такими "екстравагантними" рішеннями, нові підходи до вивчення співвідношення фізіологічного і психологічного опрацьовуються і в контексті вітчизняної науки.

· Сучасні варіанти вирішення психофізіологічної проблеми можна систематизувати таким чином:

1. Психічне тотожне фізіологічному, будучи не що інше, як фізіологічну діяльність мозку. В даний час ця точка зору формулюється як тотожність психічного не будь-якій фізіологічній діяльності, але тільки процесам вищої нервової діяльності. У цій логіці психічне виступає як особлива сторона, властивість фізіологічних процесів мозку або процесів вищої нервової діяльності

2. Психічне - це особливий (вищий) клас або вид нервових процесів, що володіє властивостями, не властивими решті всіх процесів в нервовій системі, зокрема процесам ВНД. Психічне - це такі особливі (психонервові) процеси, які пов'язані з віддзеркаленням об'єктивної реальності і відрізняються суб'єктивним компонентом (наявністю внутрішніх образів і їх переживанням).

3. Психічне, хоча і обумовлено фізіологічною (вищою нервовою) діяльністю мозку, проте не тотожне їй. Психічне зводиться до фізіологічного як ідеальне до матеріального або як соціальне до біологічного.

Жодне з приведених рішень не отримало загального визнання, і робота в цьому напрямі продовжується. Найбільш істотні зміни в логіці аналізу проблеми "мозок - психіка" спричинило впровадження в психофізіологію системного підходу.

Література:

1. Александров Ю.И. (ред.) Психофизиология: Учебник для вузов. 2-е изд., перераб. и доп. М.: 2001.

2. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. М.: Медицина, 1975.

3. Батуев А.С. Высшая нервная деятельность. М.: Высшая школа, 1991.

4. Батуев А.С. Функции двигательного анализатора. Л.: Наука, 1970.

5. Беленков Н.Ю. Принцип целостности в деятельности мозга. М.: Медицина, 1980.

6. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений и по физиологии активности. М.: Медицина, 1966.

7. Бехтерева Н.П., Бундзен П.В., Гоголицын Ю.Л. Мозговые коды психической деятельности. Л.: Наука, 1977.

8. Бехтерева Н.П., Гоголицын Ю.П., Кропотов Ю.Д., Медведев С.В. Нейрофизиологические основы мышления. Л.: Наука, 1985.

9. Блум Ф., Лайзерсон А., Хофстедтер Л. Мозг, разум и поведение. М.: Мир, 1988.

10. Букзайн В. Использование электрической активности кожи в качестве индикатора эмоций. Иностранная психология. 1994. Т. 2. № 2 (4).

11. Буреш Я., Бурешова О., Хьюстон Д.П. Методики и основные эксперименты по изучению мозга и поведения. М.: Высшая школа, 1991.

12. Власов Н.А., Вейн А.М., Александровский Ю.А. Регуляция сна. М.: Наука, 1983.

13. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. Т. 1. О психологических системах. М.: Педагогика, 1982. С. 109-131.

14. Гнездицкий В.В. Вызванные потенциалы мозга в клинической практике. Таганрог: ТГТУ, 1997.

15. Грановская Р.М. Восприятие и модели памяти. Л.: Наука, 1974.

16. Гримак Л.П. Введение в психологию активности. М.: Политиздат, 1987.

17. Данилова Н.Н. Психофизиологическая диагностика функциональных состояний. М.: МГУ, 1992.

18. Данилова Н.Н. Психофизиология. М.: Аспект Пресс, 1998.

19. Данилова Н.Н., Крылова А.Л. Физиология высшей нервной деятельности. М.: МГУ, 1989.

20. Дельгадо Х. Мозг и сознание. М.: Мир, 1971.

21. Доскин В.А., Лаврентьева Н.А. Ритмы жизни. М.: Знание, 1991.

22. Дубровинская Н.В. Нейрофизиологические механизмы внимания. Л.: Наука, 1985.

23. Дубровский Д.И. Информация, сознание, мозг. М.: Высшая школа, 1980.

24. Дудел Дж., Рюэгг И., Шмидт Р., Яниг В. Физиология человека. Т. 1 / Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. М.: Мир, 1985.

25. Иваницкий А.М., Стрелец В.Б., Корсаков И.А. Информационные процессы мозга и психическая деятельность. М.: Наука, 1984.

26. Изард К.Е. Эмоции человека. М.: 1980.

27. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. М.: Наука, 1983.

28. Кокун О.М. Психофізіологія. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури. 2006. – 184с.

29. Костандов Э.А. Функциональная асимметрия полушарий и неосознаваемое восприятие. М.: Наука, 1983.

30. Кругликов Р.И. Нейрохимические механизмы памяти и научения. М.: Наука, 1981.

31. Куприянович Л.Б. Биологические ритмы и сон. М.: Наука, 1976.

32. Лебедев А.Н. Психофизиологические закономерности восприятия и памяти. М.: Наука, 1985.

33. Ливанов М.Н. Пространственная организация процессов головного мозга. М.: Наука, 1972.

34. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984.

35. Лурия А.Р. Основные проблемы нейролингвистики. М.: МГУ, 1975.

36. Меерсон Я.А. Высшие зрительные функции. Л.: Наука, 1986.

37. Мезенцев В. Жизнь во сне. М.: Знание, 1994.

38. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. М.: Педагогика, 1986.

39. Методика и техника психофизиологического эксперимента. М.: Наука, 1987.

40. Методологические аспекты изучения деятельности мозга. М.: Наука, 1986.

41. Механизмы памяти (Руководство по физиологии). Л.: Наука, 1987.

42. Милнер П. Физиологическая психология. М.: Мир, 1973.

43. Мозг и разум. М.: Наука, 1994.

44. Морозов В.П., Вартанян И.А., Галунов И.И. и др. Восприятие речи. Вопросы функциональной асимметрии мозга. Л.: Наука, 1988.

45. Невская А.А., Леушина Л.И. Асимметрия полушарий и опознание зрительных образов. Л.: Наука, 1990.

46. Нейрокомпьютер как основа мыслящих ЭВМ. М.: Наука, 1993.

47. Общий курс физиологии человека и животных / Под ред. А.А. Ноздрачева. М.: Высшая школа, 1991.

48. Основы психофизиологии / Под ред. Ю.И. Александрова. М., 1998.

49. Павлова Л.П., Романенко А.Ф. Системный подход к психофизиологическому исследованию мозга человека. Л.: Наука, 1988.

50. Прибрам К. Языки мозга. М.: Прогресс, 1975.

51. Проблемы принятия решения. М.: Наука, 1976.

52. Ротенберг С.М., Бондаренко С.М. Мозг. Обучение. Здоровье. М.: Просвещение, 1989.

53. Рутман З.М. Вызванные потенциалы в психологии и психофизиологии. М.: Наука, 1979.

54. Симонов П.В. Эмоциональный мозг. М.: Наука, 1981.

55. Соколов Е.Н. Нейронные механизмы памяти и обучения. М.: Наука, 1981.

56. Соколов Е.Н. Нейрофизиологические механизмы сознания // Журнал высшей нервной деятельности. Т.40. Вып.6. 1990.

57. Соколов Е.Н. Нервная модель стимула и ориентировочный рефлекс. / Вопросы психологии. 1960. N 4.

58. Соколов Е.Н., Вайткявичус Г.Г. Нейроинтеллект. От нейрона к нейрокомпьютеру. М.: Наука, 1989.

59. Сологуб Е.Б. Электрическая активность мозга человека в процессе двигательной деятельности. Л.: Наука, 1973.

60. Суворов Н.Ф., Таиров О.П. Психофизиологические механизмы избирательного внимания. Л.: Наука, 1985.

61. Тихомиров О.К. Психология мышления. М.: МГУ, 1984.

62. Ушакова Т.Н. Функциональные структуры второй сигнальной системы. М.: Наука, 1979.

63. Физиология речи. Восприятие речи человеком. Л.: Наука, 1976.

64. Філіппов М. М. Психофізіологія людини: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 136 с.

65. Хомская Е.Д. Мозг и активация. М.: МГУ, 1973.

66. Хомская Е.Д., Башова Н.Я. Мозг и эмоции. М., 1992.

67. Хэссет Дж. Введение в психофизиологию. М.: Мир, 1981.

68. Хьюбел Д. Глаз, мозг, зрение. М.: Мир, 1991.

69. Чуприкова Н.И. Психика и сознание как функция мозга. М.: Наука, 1985.

70. Чуприкова Н.И. Слово как фактор управления в высшей нервной деятельности человека. М.: Просвещение, 1967.

71. Эверли Дж.С., Розенфельд Р. Стресс. Природа и лечение. М.: Медицина, 1985.

Теми досліджень:

Дата добавления: 2015-07-11