|
Читайте также: |
— Звичайно, божевільна, — відповів Кіт. — Інакше як би ти тут опинилася?» («Аліса в Країні Чудес». Л. Керрол)
Схоже, деякі жителі Горлівки, яких правильніше було б іменувати колаборантами, теж остаточно несповна розуму. Інакше як би вони докотилися до такого життя?
Вибори в «ДНР» — начебто! — 18 жовтня. Начебто — вони будуть організовані з урахуванням принципових положень законопроекту про вибори, розробленого «ДНР» і «ЛНР» на якійсь «Конституції ДНР» і положеннях Закону України про особливий статус Донбасу.
У Горлівці до питання підійшли серйозно. Провели майже справжню конференцію і вибрали від Горлівського відділення ГР «Донецька Республіка» єдиного кандидата на пост так званого голови міста. Претендентів було аж два — нинішній мер-самозванець, уродженець Єнакієвого Роман Храменков, і його заступник, який раніше працював при українській владі і належав до президентського кадрового резерву «Нова еліта нації», Олексій Івахненко. Голосували таємно. «Нова еліта», зрозуміло, не пройшла! Перемогла найновіша в особі «Хромого», пробачте — Романа Олександровича Храменкова. Питань про те, хто переможе на майбутніх виборах, — немає, зрозуміло, ні у кого! А що? Будівництво молодої республіки на найсправедливіших принципах, як то кажуть, — в наявності! Україна відпочиває!
І, до речі, до майбутніх виборів буде віддруковано близько мільйона бюлетенів. Про це на одній із чисельних прес-конференцій заявила «міністр» юстиції «ДНР» Олена Радомська.
«За статистичними даними, на території Донецької Народної Республіки постійно проживає близько мільйона жителів. Ми передбачаємо, що в межах цього чисельного складу і будуть виготовлені бюлетені для голосування... Двері для виборців зможуть відкрити 373 виборчі дільниці. При цьому передбачений порядок голосування і для осіб, які проживають на тимчасово окупованій Україною території.
Для участі у виборах передбачений порядок отримання довідки у міграційній службі МВС ДНР. За цією довідкою вони можуть голосувати» — завірила «міністр».
Народ, однак, прозріває. На найбільш «ватяному» ресурсі, на «Самообороні Горлівки», ВКонтакте пишуть:
«Та немає сенсу туди йти, з ким не поговорю, всі говорять — нахрен, більше не підемо, нічого не міняється, просто нові морди приходять до годівниці, а в нашому випадку всі нові — це все ті ж старі депутати Партії регіонів. А якщо так,то який сенс витрачати час і ходити по цих виборах?»
Ну, так! Який сенс, якщо кандидати і їхній електорат для «дядьків, які зверху» «...лише колода карт!»
* * *
«Як вона не намагалася, вона не могла знайти тут ні тіні сенсу, хоча всі слова були їй абсолютно зрозумілі...» («Аліса в Країні Чудес». Л. Керрол)
Якщо дивитися з боку, сенс освіти в «ДНР» — явище зникаюче, хоча на перший погляд все виглядає цілком адекватно.
За шкільні парти 2015 року в Горлівці сіли 11 446 дітей, з них 1082 першокласники. (2014 року — 14 тисяч учнів, а першокласників 1500, а 2013 року було 19 618 учнів, з яких 2222 першокласники). Ці цифри допомагають приблизно зрозуміти, на скільки реально «схудло» місто за час війни: виїхало 45 відсотків працездатних сімей із дітьми. Зазвичай це люди, які сповна відбулися, які без особливих зусиль змогли знайти місце під сонцем на новому місці проживання. Що зовсім не радує, бо Горлівка залишилася як мінімум без половини свого творчого й інтелектуального капіталу.
Мабуть, найсерйозніші зрушення до гіршого відбуваються якраз у системі освіти.
44 із 53 шкіл і 30 із 56 дитячих садків пошкоджені обстрілами, деякі з них ремонтуються. Втім, у 51 школі навчальний рік почався вчасно.
Знання тепер оцінюються за старою п’ятибальною системою.
Історія тепер виключно «Історія Росії», природно.
Замість історії України незрозуміло за якими підручниками вивчають історію рідного краю.
Вчаться взагалі переважно за російськими підручниками: саме їх тоннами ввозять вантажівками гумконвоїв. Старі українські підручники залишилися тільки для вивчення української мови і літератури, години на які скорочено удвічі (сепаратистів із соцмереж обурює і це: вимагають взагалі прибрати «быдлячую мову, от которой просто тошнит!»).
Сітка навчальних годин змінилася настільки, що виникла думка про введення шестиденки. В учнів 6-х класів на тиждень виходить п’ять годин російської мови і літератури, дві години української мови і літератури і три години іноземних мов. У результаті кількість уроків доходить до восьми на день. Наприклад, учні 9-х класів однієї зі шкіл Горлівки на тиждень мають 37 уроків.
Працюють у Горлівці й позашкільні установи. Горлівський міський Палац дитячої і юнацької творчості набирає не тільки дітей у гуртки, але й нових працівників, бо багато фахівців виїхали і цілком непогано влаштувалися на нових місцях.
Не залишається без уваги і молодь «ДНР». Пропаганда працює з убивчою продуктивністю. Майже 12 тисяч молодих людей стали членами громадської організації «Молода Республіка», а ще майже 10 тисяч — перебувають у молодіжному крилі правлячого руху «Донецька Республіка».
Чомусь згадується сумна історія кхмерів, молодь яких після звільнення від диктатури Полпота доводилося лікувати у психіатричних клініках.
* * *
«Все дивніше і дивніше! Все дивовижніше і дивовижніше! Все цікавіше і цікавіше!..» («Аліса в Країні Чудес». Л. Керрол)
Вам цікаво, що обговорює горлівський «просунутий» народ у соцмережах? Мені ось стало надзвичайно цікаво. Виявилось, що обговорюють дуже важливі речі. Наприклад:
...Українських сільгоспвиробників, яким після початку блокади Криму нікуди дівати свою продукцію.
...Наступний «великий» сільськогосподарський ярмарок у Сімферополі — за пониженими цінами продаватимуть те, що вирощено на півострові, а вирощено, кажуть, дуже багато чого.
...Уже для них такий, що по факту відбувся, але ретельно замовчується, дефолт України — «нарешті кінець».
...Мовну проблему в Україні: російську укри забули, а говорять мовою прото-укрів, тобто пітекантропів.
...Повний крах України: ціни там надхмарні, а зарплата та ж сама, що й п’ять років тому, комунальні підвищилися, робота є тільки в Києві, Харкові, Дніпрі й Запоріжжі. Від’їжджаєш три метри від цих міст — і чоловікам працювати, окрім як торгувати або йти вантажником на базар, ніде.
...Труднощі життя біженців із Донбасу в Україні: нікому вони не потрібні і всі їх, зрадників Донбасу, ображають.
...Як треба поводитися з полоненими украми: «Поки везли, треба було морди розквасити і пару кінцівок зламати, зуби вибити. Потім сказати, що хотіли з полону втекти, але спіткнулися і впали...»
...Небезпеку бути мобілізованим, якщо хтось із чоловічої статі призовного віку висунеться на укропівську територію: краще не їздити, бо це ж не в «нашу» армію візьмуть, а у фашистську!
...Що в Укропії — укропський ІДІЛ: звірства і беззаконня.
...Що «тупість і агресія — дві головні і (на жаль) дві єдині риси, якими можна охарактеризувати сучасного укрОїнця...»
...Те, що «...засоби масової інформації на Україні останнім часом все частіше і частіше безсторонньо висловлюються на адресу військовослужбовців, виносять на народний суд усілякі злочини, нібито скоєні ВСУ і добровольчими батальйонами...»
...Пропозицію влади здати зброю: вона у півміста є після півтора року війни, є — ну й нехай лежить, вона жерти не просить, змащуй інколи — і всі справи; люди великі гроші за зброю викладають, а якісь дурні пропонують її ментам віднести, ппц повний...
Щоправда, тепер уже не всі обговорюють проблеми України.
Ті, що напівпрозріли, пишуть листи Едуарду Лимонову (він публікує їх на «Русской весне»). І в цих листах перед нами у всій красі постає страшна картина похмурої деенерівської реальності:
«...Регулярно і вдень, і вночі заходять колони з ахметкіною гуманітаркою. Швидше за все до виборів бабусь задаровуватимуть....Настрій у військових депресивний, усі тільки й говорять про те, що укропія йде до нас, а ми назустріч їй....Донецьк прикрашений білбордами, як треба зробити свій вибір 18 жовтня. Судячи з рекламних щитів, у нас вже настав мир, ми перемогли, щоправда, незрозуміло, коли і де....Відбуваються якісь незрозумілі цілування прапора, прийняття чергових присяг, постійно якісь святкування, концерти, флешмоби та інша єресь, всіма силами прагнуть показати, що вже мир....Насправді скоро зима, у людей не засклені вікна, немає вугілля, пенсія дві тисячі рублів, м’ясо 1 кг коштує 400 рублів, ліки непомірно дорогі. І ось ці постійні свята викликають тільки роздратування....А люди не розуміють і вірять, і згодні потерпіти ще задля того, аби бути з Росією. Останнім часом відчуття зради не полишає».
* * *
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 92 | Нарушение авторских прав