Канонічне право в країнах Західної Європи в Середні віки.

Своє особливе право у феодальних країнах Європи було розроб­лене церквою. Називалося воно канонічним, бо його основні норми називалися канонами. Це була сукупність релігійних правових норм, що регулювали устрій церкви, церковних установ, відносин церкви та світської влади, життя віруючих.

У католицизмі джерелами К.п. були постанови вселенських соборів, уривки творів "отців церкви", папські булли та енцикліки, ряд положень Біблії деякі норми звичаєвого та римського права. К.п. починає розвиватися після визнання християнства провідною релігією в Римській імперії (IV ст.). У XII ст. воно було кодифіковано болонським монахом Граціаном ("Декрет Граціана"). У 1234 році за вказівкою папи Григорія IX був створений офіційний збірник папських постанов (декреталій). У 1582 році з'явився Звід канонічного права.

У Візантії на основі норм церковного права і імператорсь­кого законодавства складалися правові збірники — Номоканони.

Канонічне право вивчалося в університетах, створювалися також трактати, присвячені церковному праву.

Quot;Кароліна": кримінальне право та кримінальний процес.

КАРОЛІНА — звід кримінальних та кримінально-процесуальних законів. Укладений 1532 р. з ініціативи імператора Священної Римські імперії германської нації Карла V (звідси й назва). Джерелами К. було німецьке звичаєве право, окремі італійські правові приписи, запозиченн кримського права. К. не була обов'язковою для всіх німецьких земель Основним її завданням була ліквідація прогалин у місцевому праві. З кожною землею зберігалося своє кримінальне право. К. складається 219 статей. 103 з них регулювали кримінальний процес, решта — визначали злочини та покарання. К. передбачала доволі широке коло злочи нів: проти держави (зрада, заколот, порушення земського миру тощо) проти релігії (богохульство, відьмацтво тощо); проти моралі (згвалтування, перелюб, кровозмішення тощо); проти власності (крадіжка, по грабування, підпал тощо) та інші. В К. визначено не тільки окремі зло чини, а й подано загальні поняття кримінального права: замах співучасть, необережність тощо. К. будувалася на принципах залякування та застосування надзвичайно жорстоких покарань. Широко застосовувалася страта (четвертування, колесування, спалення, повішення, по топлення, закопування живцем у землю, відрубування голови посадження на палю тощо); каліцтво (відрізання язика та вух, виколювання очей, відрубування кінцівок, пальців тощо); тілесні покаранні (побиття); позбавлення гідності (публічне осміяння). Слідство часто ви користовувало тортури. Звід детально регламентує умови їх використання. К. встановлювала таємний інквізиційний процес. Він поділявся на три стадії: дізнання (встановлення факту злочину), загальне розсліду вання (короткий допит заарештованого) й спеціальне розслідування (де талький допит підозрюваного, свідків, збір доказів). Остаточний вирок виносився після зізнання винного. У Німеччини з виданням Кароліни були визначені деякі загальні поняття кримінального права: умисел і необережність, обставини, що обтяжують провину, співучасть тощо.

Дата добавления: 2015-12-07