Сутності Еталонної моделі

Рис. 1.3 розширює рис. 1.2 та ідентифікує елементи сутностей Еталонної моделі. Прикладне ПЗ визначається як спеціалізоване для кожного застосування і має одну чи більше складових:

- програми (початковий текст, командні файли, файли скриптів тощо);

- дані (параметри застосування, дані користувача, відеоформи тощо);

- документація (тільки інтерактив­на, не тверді копії).

Початковий текст прикладної програми складено однією чи більше мовою програмування з набором мовних прив'язок (з API-специфікаціями) до служб. До специфікацій можуть відноситися стандарти, відкриті специфікації чи права власності.

Рис. 1.3 – Об'єкти Еталонної моделі POSIX-OSE

Прикладну програму можна розділити на дві частини:

- інваріантяк частина початкового тексту не потребує змін при перенесенні;

- функціональна частина початкового тексту вимагає змін при перенесенні.

Мета будь-якого проекту чи методу підвищення мобільності застосування – мінімізація функціональної частини прикладного ПЗ шляхом використання API-стандартів. В ідеалі це дає змогу компонентам застосування переноситися на різні (що відповідають стандартам) прикладні платформи і виконуватися там без модифікації початкового тексту.

Згідно верхньої частини рис. 1.3, одне або більше застосувань можуть одночасно виконуватися на одній прикладній платформі. Кожне застосування вважається незалежним об'єктом прикладної платформи, що за потреби синхронізує свої дії і спілкується з іншими застосуваннями через ряд комунікаційних механізмів.

Прикладна платформа визначена як набір ресурсів, що підтримують служби, які керують виконанням застосування чи прикладного ПЗ. Службам забезпечується інтерфейс, який робить характеристики реалізацій платформи максимально прозорими для застосування. Для гарантії цілісності і несуперечливості системи, а також для уникнення конфліктів при звертанні до ресурсів прикладної платформи об'єкти прикладного ПЗ мають звертатися до них через сервіси, надані API.

Концепція прикладної платформи не виключає і не обмежує специфічної реалізації поза базовими вимогами до інтерфейсу служб. Наприклад, платформа може складатися з одиничного процесора, одночасно використовуваного групою застосувань, або бути великою розподіленою системою, у якій кожна прикладна програма виконується на виділеному одиночному процесорі. Зовнішнє середовище містить сутності, з якими прикладна платформа обмінюється інформацією: загальна категорія користувачів, об'єктів інформаційного обміну і комунікаційних об'єктів.

Рис. 1.4 – Еталонна модель інтерфейсів POSIX-OSE  

Користувачі не класифікуються, а розглядаються як типовий об'єкт. Об'єкти інформаційного обміну – усереднені носії даних, зокрема компакт-диски, магнітні стрічки, ідентифікаційні картки захисту. Комунікаційні об'єкти включають телефонні лінії, комп’ютерні мережі та інше устаткування.

Дата добавления: 2015-11-26