Читайте также:
|
Флюгер. Спостереження за напрямом і швидкістю вітру на гідрометеорологічних станціях виконують за допомогою флюгера з легкою, або важкою дошкою (флюгери ФВЛ і ФВТ). Флюгер типу ФВЛ застосовують при швидкості вітру менше 20 м/с, а типу ФВТ – при швидкості вітру до 40м/с. Флюгер – станційний прилад, який встановлюють на метеомайданчику на висоті 10-12 м.
Принцип дії флюгерів полягає у використанні тиску повітряного потоку на перпендикулярну поверхню. Флюгери ФВЛ і ФВТ мають однакову конструкцію і різняться лише масою дошки показника швидкості вітру, яка становить 200 г у приладу першого типу та 800 г – у другого. Перший служить для вимірювання швидкості вітру до 20 м/с, другий – до 40 м/с. Обидва прилади складаються з нерухомих і рухомих опорних частин.
До нерухомої частини входять дві згвинчені між собою стінки і втулка із штифтами, орієнтованими за сторонами світу.
До рухомої частини входять показники швидкості і напряму вітру. Показник швидкості вітру складається з дошки, дуги з радіально розташованими штифтами і противаги, а показник напряму вітру – із втулки, стержня, противаги-показника і двох розкрилків. Розкрилки під дією повітряного потоку орієнтують противагу-показник у напрямку вітру, який визначають за штифтами-румбами.
На рис. 2 зображено флюгер Вільда. Показником напрямку вітру є флюгарка – металева трубка (1) з розкрилами (2) і противагою-показником (3), яка насаджена на металевий стержень, загвинчений у стовп. Флюгарка вільно обертається на стержні і при зміні напрямку вітру встановлюється за вітром таким чином, що положення противаги (3) показує той напрямок звідки дме вітер. Для орієнтації напрямку по країнам світу на нижню потовщену частину нерухомого стержня флюгеру надіта муфта (4) з вісьмома загвинченими в неї металевими прутами. До прута, зверненого на північ прироблена металева літера N або С.
Показник швидкості вітру закріплений на верху трубки (1). Він складається із дошки (5) і рами з дугою (6), що обладнана вісьмома штифтами. Дошка може вільно коливатись коло горизонтальної вісі (7), яка має противагу (8), зроблену у вигляді диску. Рама з дошкою закріплена на трубці таким чином, щоб дошка (5) і дуга із штифтами (6) знаходяться на тому ж боці трубки де і розкрилки флюгарки, а площина вер-тикально висячої дошки перпендикулярна флюгарці.
Завдяки флюгарці вісь обертання дошки завжди встановлюється перпендикулярно напрямку вітру. Діючи на дошку вітер відхиляє її від підвісного положення тим більше, чим більша його швидкість.
Величина відхилення дошки визначається по положенню її ребра відносно штифтів. Під дією вітру дошка відхиляється на той чи інший кут в залежності від швидкості вітру. Положення дошки відраховується по дузі, яка закріплена на одному кінці горизонтальної вісі. Дуга має вісім штифтів від 0 до 7. При цьому для зручності непарні штифти коротші парних. При спостереженнях за швидкістю вітру відраховують положення дошки по дузі, тобто записують номер штифта коло якого знаходиться дошка. Потім по перевідній таблиці, яка складена на основі залежності між швидкістю вітру (м/с) і кутом відхилення дошки, визначається швидкість вітру, м/с. (табл. 3)
Флюгери з легкою дошкою встановлюються на всіх гідрометеорологіч-них станціях. У місцях, де спостерігаються вітри великих швидкостей крім флюгера з легкою дошкою, встановлюється на окремому стовпі другий флюгер з важкою дошкою.
Таблиця 3
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 241 | Нарушение авторских прав