Законодавтсво іноземних держав

Акціонерні угоди виникли і сформува­лись у країнах системи загального права: Великобританії, США, Канаді, Австралії і є цілою системою договорів, що відрізня­ються за предметом, складом сторін, по­рядком укладення та іншими ознаками. Підставою для їх укладення у Великобри­танії є норми Закону про компанії зі змінами 2006 p. (Companies Act 2006) [10].

В англійському праві учасниками ак­ціонерних угод, як правило, є засновники компанії, а також стороною може бути і сама компанія. Проте забороняється в акціо­нерній угоді обмежувати повноваження компанії, що встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону про компанії обмеження на здійснення дирек­торами компанії своїх повноважень, пе­редбачених її установчими документами, можуть встановлюватися будь-якими уго­дами між учасниками компанії чи її ак­ціонерами; норма, що регулює надання інформації про майнові права на акції компанії (interest in shares), також зазна­чає про угоди щодо здійснення будь-яких прав, що випливають із володіння ак­ціями компанії (ст. 793); в положенні, що закріплює зміст щорічного звіту директо­рів, зазначається про «будь-які угоди між власниками цінних паперів, які відомі компанії і можуть потягнути за собою на­кладення обмежень на передачу цінних паперів чи на право голосу» (ст. 992).

Незважаючи на те, що в англійському праві акціонерні угоди є доволі гнучким інструментом, тобто закон дає майже пов­ну свободу акціонерам визначати, які пи­тання діяльності і управління компанії будуть предметом такої угоди, в законо­давстві все ж встановлені певні обмежен­ня, як-то заборона включати в акціонерну угоду положення, що суперечать закону і публічному порядку. Крім того, в нормах закону можна зустріти, наприклад, таке обмеження: якщо акціонер одночасно обіймає посаду директора компанії, то не допускається введення акціонерною уго­дою таких обмежень його дій, що призве­дуть до порушень його обов'язку діяти добросовісно в інтересах компанії.

За загальним правилом, акціонерні уго­ди є конфіденційними, тобто не реєстру­ються. Проте закон містить вимогу про ре­єстрацію акціонерних угод в Companies House (реєстр компаній на території Великобританії та у випадку, якщо а) положення такої угоди розходяться з поло­женнями установчих документів компанії і по суті вносять зміни в даний документ (в такому випадку акціонерна угода має переваги над установчим документом); б) стосуються питань, для прийняття рішення щодо яких законом вимагається спеціальна резолюція (наприклад про незастосування умови про обов'язкову попередню пропозицію акцій до викупу решті учасників-акціонерів) [11].

Щодо форми акціонерної угоди, то слід зазначити, що англійське законодавство не містить норм про обов'язковість пись­мової форми такої угоди, проте на практи­ці вона укладається в простій письмовій формі, або в формі «deed» (скріплення пе­чатками компаній - учасниць угоди, а та­кож підписами осіб, уповноваженими від­повідними установчими документами).

Загалом можна зазначити, що харак­терною особливістю акціонерних угод в англійському праві є їх гнучкість, оскіль­ки законодавець надає право сторонам пе­редбачити в ній будь-які питання, які не суперечать закону. Акціонерна угода не може бути змінена без згоди всіх учасни­ків такої угоди. Сторонами угоди можуть бути як акціонери компанії, так і сама компанія. Проте, як свідчить практика, сама компанія рідко виступає стороною в угоді, щоб уникнути суперечностей з зако­нодавчими нормами Англії, в силу яких будь-які умови угоди, що змінюють право­ве становище компанії, є недійсними [12].

Основним законом, що регулює питан­ня акціонерних угод в США, є Модельний закон «Про підприємницьку корпорацію» (Model business corporation act) [13]. Згід­но з § 7.32 згаданого закону, угода між акціонерами є дійсною для акціонерів та корпорації навіть за умови, якщо вона су­перечить одному чи кільком положенням цього Закону, що: 1) усуває раду дирек­торів або обмежує правомочність ради; 2) дозволяє або здійснює дистрибуцію пропорційно чи непропорційно до власно­сті на акції відповідно до встановлених у ст. 6.40 обмежень; 3) визначає, хто буде директорами або посадовими особами кор­порації, термін їхньої праці, спосіб, в який вони мають бути обрані чи звіль­нені; 4) визначає процедуру голосування та розподіл повноважень при голосуванні як окремо власниками акцій, так і поміж ними або всередині цих груп; 5) визначає умови будь-якої угоди про передачу або використання майна або про надання по­слуг між корпорацією, з одного боку, та акціонером, директором, посадовою осо­бою, працівником корпорації, з іншого, або між ними; 6) передає одному чи де­кільком власникам акцій або іншим осо­бам всі або частину повноважень для здійснення корпоративних прав або для керівництва бізнесовою діяльністю та справами корпорації, включаючи й роз­в'язання будь-яких питань, з яких дирек­тори і власники акцій не дійшли згоди; 7) передбачає ліквідацію корпорації на вимогу одного чи декількох власників ак­цій або через якусь особливу подію, чи не­передбачені обставини; 8) встановлює ін­ший спосіб здійснення прав корпорації, керівництва комерційною діяльністю і справами корпорації, налагодження сто­сунків між власниками акцій, директора­ми і корпорацією або між будьким із них і не суперечить правовим нормам.

До того ж, передбачений строк дії такої угоди: є чинною протягом 10 років, якщо в угоді не передбачено інше. Поправки до угоди можуть бути внесені за умови одностайної згоди всіх осіб, що є акціонерами, якщо в угоді не передбачено інше.

Така угода має бути укладена шляхом схвалення всіма особами, які були влас­никами акцій на час її укладення, з відпо­відною фіксацією у статуті чи внутріш­ньому регламенті корпорації або у формі письмової угоди, що підписується всіма особами, які були власниками акцій на час її укладення, і має бути доведена до відома корпорації.

Таким чином, в американському праві акціонерні угоди характеризуються шля­хом їх порівняння з установчими докумен­тами компанії: під час укладення акціо­нерних угод дозволяється відступлення від вимог законодавства та статуту, але в певних межах. Ще однією відмінною ри­сою акціонерних угод у США є обов'язок поінформувати наявних та потенційних акціонерів про таку угоду.

У Російській Федерації норми про ак­ціонерні угоди закріплені в ст. 32.1 Феде­рального Закону «Про акціонерні товари­ства» від 26.12.1995 р. № 208-ФЗ [14]. Згідно з цим законом, акціонерна угода визначається як договір, укладений між акціонерами, що визначає узгоджений по­рядок здійснення ними прав, засвідчених акціями, та/або особливості здійснення прав на акції.

Предметом акціонерної угоди є зобо­в'язання її сторін здійснювати певним чи­ном вказані права та/або утримуватися від їх здійснення.

При цьому слід зазначити, що згідно з зазначеним законом змістом угоди мо­жуть бути наступні зобов'язання сторін:

· голосувати певним чином на загаль­них зборах акціонерів;

· узгоджувати варіант голосування з іншими акціонерами;

· набувати або відчужувати акції за заздалегідь визначеною ціною та/ або у разі настання певних зобов'язань;

· утримуватися від відчуження акцій до настання певних обставин;

· здійснювати узгоджено інші дії, що пов'язані з управлінням товариством, з діяльністю, реорганізацією і ліквідацією товариства.

Не можуть бути предметом акціонерної угоди зобов'язання її сторони голосувати відповідно до вказівок органів управління товариства, щодо акцій якого укладено таку угоду.

Акціонерна угода укладається в письмо­вій формі шляхом складання одного доку­мента, підписаного сторонами. Така угода може бути укладена стосовно всіх акцій, що належать її сторонам.

Акціонерна угода є обов'язковою тіль­ки для її сторін. Таким чином, порушення одним з учасників умов акціонерної угоди не створить наслідків для акціонерного товариства (не можна визнати недійсним рішення загальних зборів акціонерів, що прийняте з порушенням встановленого акціонерною угодою порядку голосуван­ня). Проте договір, укладений стороною акціонерної угоди з порушенням акціо­нерної угоди, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої сто­рони акціонерної угоди тільки у випад­ках, якщо буде доведено, що контрагент за договором знав або повинен був знати про обмеження, що передбачені акціонер­ною угодою.

В акціонерній угоді можуть бути перед­бачені способи забезпечення виконання зобов'язань та відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання до­говірних зобов'язань При цьому серед низки можливих способів захисту прав учасників акціонерних угод зазначають­ся: відшкодування завданих порушенням договірних зобов'язань збитків, стягнен­ня неустойки (штрафу, пені), виплата компенсації (твердої грошової суми чи су­ми, розмір якої визначається відповідно до порядку, встановленого зазначеною угодою) або застосування інших заходів відповідальності у зв’язку з порушенням акціонерної угоди.

Особливо важливим питанням під час укладання акціонерних угод є питання публічності. Згідно з російським законодавством акціонерні угоди носять, як правило, конфеденційний характер, проте закон містить норму, за якою особа, яка набула відповідно до такої угоди право визначити порядок голосування на загальних зборах акціонерів за акціями товариства, випуск емісійних цінних паперів якого супроводжувався реєстрацією їх проспекту, зобов’язана повідомити товариство про таке набуття у випадку якщо в результаті цього особа самостійно або спільно зі своїми афілойованими особами прямо або опосередковано отримує можливість розпоряджатись більш ніж 5, 10, 15, 20, 25, 30, 50 чи 75 відсотками голосів щодо розміщених простих акцій товариства.

Дата добавления: 2015-12-07