Читайте также:
|
ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................ 2
1. ПОНЯТТЯ ФОРМИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА................................................ 3
2. ВИДИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ....... 7
3. Зміни уявлень про закон у вітчизняній та зарубіжній науці........................................................................................................................... 13
4. Співвідношення понять “закон”, “законодавство”, “законодавчий акт”................................................................................ 23
5. ГОЛОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ДЖЕРЕЛ ПРАВА СУЧАСНИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ПРАВОВИХ СИСТЕМ..................................................................................... 30
ВИСНОВОК...................................................................................................... 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................... 34
ВСТУП
Актуальність теми дослідження визначається значенням, яке надається закону в правовій системі України в умовах побудови демократичної, соціальної, правової держави, ознаками якої є пріоритет прав і свобод людини і громадянина, підпорядкованість держави інтересам людини й суспільства, соціально орієнтована ринкова економіка, політичний і економічний плюралізм, демократія і соціальна справедливість.
Провідна роль у створенні ефективної правової системи належить органам державної влади, і перш за все, законодавчій владі, яка покликана підготувати досконалу законодавчу базу реформування українського суспільства і держави у відповідності з загальнолюдськими цінностями з урахуванням історичної й національної самобутності. Верховна Рада України здійснила в цьому напрямі вельми значну роботу, ухваливши після прийняття Конституції України близько півтори тисячі законів. Та все ж питома вага підзаконних нормативних актів, особливо відомчого характеру, в системі нормативно-правового регулювання все ще залишається домінуючою. Їх недосконалість і неузгодженість, а нерідко й очевидна невідповідність законам, негативно позначається на роботі всіх гілок влади, значно ускладнює вирішення завдань, що стоять перед ними, суттєво знижує ефективність нормативно-правового регулювання, послаблює режим законності та рівень правопорядку в країні, перешкоджає реалізації прав і свобод людини й громадянина.
У зв’язку з цим актуальним є подальший пошук шляхів підвищення ролі закону як у системі нормативно-правових актів, так і у всій правовій системі України. Саме закон має стати її системостворюючим фактором, виконувати роль гаранта справедливості й упорядкованості прав і свобод людини й громадянина.
ПОНЯТТЯ ФОРМИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА.
В процесі формування права норми, які створюються, висловлюються у будь-якій формі, приймають формальну визначеність. У цьому питанні будуть розглянуті різні форми права.
В юридичній літературі питання "форми права" є близьким з поняттям "джерела права" та часто ототожнюються з ним. Тому необхідно розглядати значення цих понять та їх співвідношення, так як для юристів-практиків, співробітників міліції розуміння такого співвідношення важливо для правильного застосування норм права.
Перед усім, необхідно мати на увазі, що в зміст цих понять вкладається значення в залежності від того, в якому контексті вони використовуються.
Значення понять "форми права".
1. Внутрішня форма норми права - це її структура /гіпотеза, диспозиція, санкція/.
2. Зовнішня форма норми права - стаття або група статей нормативно-правового акту, в яких відображена ця норма.
3. Форма права - спосіб встановлення правових норм /нормативно-правовий акт, правовий звичай, судовий прецедент, договір нормативного змісту/.
Причому, нормативно-правовий акт, судовий прецедент, правовий звичай та договір нормативного змісту називають інколи джерелами права. Але термін "джерела права" має не єдине значення:
Значення поняття "джерела права":
1. Нормативно-правовий акт, судовий (адміністративний) прецедент, правовий звичай, договір нормативного змісту, релігійний акт (в країнах рильгійно-традиційного права) - як документи, які містять в собі правові норми, із котрих норми "витягуються" як із джерела для реалізації.
2. Явища, які породжують правові норми та право: відносини, які потребують правового регулювання, правові принципи, загальнолюдські цінності, правосвідомість і т. п.
Тобто ці явища є початком, джерелом формування права, правових норм.
Як бачимо, поняття "форма права" та "джерело права" не однозначні і кожне із них вживається у різних значеннях.
Але одне із найбільш уживаних значень даних термінів співпадають, тому часто під формою або джерелом права розуміються способи зовнішнього, документального вираження права:
- нормативно-правовий акт;
- судовий (адміністративний) прецедент;
- правовий звичай;
- договір нормативного змісту;
- релігійний акт.
Далі ці розглянуті терміни будуть вживатися як синоніми, тільки в цьому значенні.
Розглянемо різновиди форм /джерел/ права.
1. Нормативно-правовий акт - це найбільш розповсюджена форма права в Світі. Він складається державним органом по визначеним правилам та в регламентованому порядку, інакше кажучи, є результатом правотворчості. Одне із найбільш коротких визначень цієї форми права виглядає таким чином:
Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, який містить встановлені норми права.
Таке визначення, в силу своєї стислості, потребує роз'яснення:
- мається на увазі, що цей акт містить знову встановлені або змінені норми права, так як він є результатом правотворчості;
- нормативно-правовий акт можуть встановлювати не тільки органи держави, але й посадові особи /наприклад: Президент, як вища посадова особа держави, видає Укази/.
Види нормативно-правових актів будуть розглянуті у 3-му питанні.
2. Договір нормативного змісту - наступна по важливості форма права. Цей договір також письмовий документ, який містить в собі норми права. Але встановлюється він не одним, а двома або декількома суб'єктами, тому він і називається договором між цими суб'єктами. Виходячи із цього визначення такої форми права виглядає таким чином:
Договір нормативного змісту - це письмовий документ, який містить норми права, встановлені за згодою двох або декількох суб'єктів правовідносин. Прикладом можуть послужити міжнародно-правові договори, колективні договори. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 р.
3. Правовий звичай - це правило поведінки, яке склалося стихійно протягом тривалого часу, увійшло у звичку і котре затверджено та охороняється державою.
Ця форма права відрізняється від звичаю тим, що використання його як загальнообов'язкового правила поведінки санкціоноване і охороняється державою. Правовий звичай був першим джерелом /формою/ права, який регулював відносини в період становлення державності. За своєю природою він носить консервативний характер, закріплюючи те, що склалося у процесі довгої суспільної практики. На даний час правові звичаї зустрічаються в морському праві, де закріплюється, наприклад, "звичаї даного порту".
4. Судовий /або адміністративний/ прецедент - це рішення конкретної юридичної справи, винесене судовим або іншим компетентним органом держави, і яке є обов'язковим для рішення подібних справ у майбутньому. Судовий прецедент використовується тоді, коли має місце прогалини у правовому регулюванні або є необхідність в юридичній кваліфікації конкретних обставин, а за судом закріплено право нормотворчості, тобто офіційного формування правових норм. Судовий прецедент в якості джерела права характерний для англосаксонської правової системи.
Основним джерелом /формою/ права більшості сучасних держав є нормативно-правовий акт, який докладно розглядається у наступному питанні.
5. Релігійний акт – це найбільш поширена форма права у клерикальних країнах, - де на державному рівні існує офіційна пануюча релігія, а церква і держава зрощені. Прикладом можуть виступати переважна більшість країн з панівним мусульманським віросповіданням, із християнських – Ватікан, як державо-подібне утворення, а також деякі інші. В цих країнах релігійні акти поділяються на дві групи: релігійні першоджерела (на приклад, Коран, Сунна, Біблія) та акти тлмачення першоджерел (на приклад, іджма, кійяс, декреції Папи Римського тощо). Релігійні джерела, якправило, мають вищу силу за інші форми права в цих країнах.
Поняття "джерело права" та "форма права" мають декілька значень. Найбільш розповсюджене значення цих двох понять - способи зовнішнього документального оформлення права. Найбільш типові п’ять таких способів зовнішнього вираження права:
- судовий прецедент;
- правовий звичай;
- нормативно-правовий акт;
- договір нормативного змісту;
- релігійний акт.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 87 | Нарушение авторских прав