Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Значення волі житті та діяльності людини

Читайте также:
  1. Cпеціальні правила призначення покарання неповнолітнім
  2. II. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ
  3. III А. Витрати діяльності 1 страница
  4. III А. Витрати діяльності 2 страница
  5. III А. Витрати діяльності 3 страница
  6. III А. Витрати діяльності 4 страница
  7. III. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності.

1. Вона є найвагомішим важелем особливих досягнень людини в фізичній і розумовій праці, в творчій, мистецькій діяльності.

2. Сприяє розвитку та прогнозуванні науки розумом людини, виборюванні нею прав, свобод та незалежності.

3. Все значиме, доленосно не дається просто, за це людина, людство бореться і в цих процесах воля її відіграє найсуттєвіше значення.

 

Фізіологічні основи волі

Воля, як і інші форми психіки, свідомості, є властивістю вищого відділу нервової системи, великих півкуль головного мозку людини. Розвиваючи ідеї І.М.Сеченова, І.П.Павлов установ на основі експериментальних даних, що вольова дія рефлексна за своєю природою, що весь механізм вольового руху є умовний, асоціальний процес, який підлягає всім законам вищої нервової діяльності.

1. Воля є активним психічним процесом.Механізмом цієї характеристики є утворення в корі півкуль мозку нервових зв’язків між руховим та іншими аналізаторами.

У процесі розвитку людина навчилася довільно діяти і довільно затримувати свої дії. Основою стосовно цього є вироблена в людини у процесі навчання та виховання здатність до гальмування. Довільно діючи й довільно затримуючи свої дії, людина цим самим регулює власну діяльність і поведінку.

Коли людина здійснює ту чи іншу вольову дію. У корі півкуль головного мозку 2 зони:

1) Сенсорна – чутлива, куди поступають сигнали, які опрацьовуються, аналізуються і наслідки аналізу передаються в рухову.

2) Моторна – рухова, яка передає сигнали до робочого органу людини.

3) Внаслідок взаємодії двох зон у корі півкуль головного мозку виникає сильний осередок збудження, який забезпечує високу діяльність кори півкуль головного мозку, внаслідок чого людина здійснює вольову дію («В бой идут одни старики» - Ромео).

2. Другий важливим складовим механізмом є взаємодія першої і другої сигнальної системи при ведучій ролі другої сигнальної системи.

 

Ця умова забезпечує свідомість вольових проявів як характерний ознак суто людської діяльності. І.Павлов вказував, що слова нашої мови пов’язані з усіма зовнішніми подразниками, які надходять до кори великих півкуль головного мозку. Через це може спричинювати всі ті дії організму, що їх викликають ці подразнення. Слово, замінюючи конкретні подразники, відіграє таку саму роль, як і перші сигнали викликаючи потрібні рухи та дії.

Друга сигнальна система – мова – у складній вольовій діяльності відіграє провідну роль. Але мовні сигнали стають засобом довільної діяльності не тоді, коли слово просто замінює собою зовнішній подразник, а тоді, коли воно стає засобом внутрішнього аналізу цього подразника. У цьому разі аналіз стає предметом внутрішньої мови. Внаслідок такого аналізу подразника внутрішня мова, або, за виразом І.П.Павлова, мова «наодинці із самим собою», відіграє роль внутрішнього, центрального «пускового сигналу» для вольових дій, тобто дій «що виходять з кори великих півкуль головного мозку». Мова як сигнал викликає цілеспрямовані дії: одні з них затримуються, гальмуються, а інші – спрямовуються на досягнення поставленої мети.

 

3.Третім механізмом виникнення вольової дії є утворення в корі півкуль домінантного осередку збудження, що забезпечує високо діяльний стан мозку.

У врівноваженому, спокійному стані людині неможливо здійснювати складний вольовий вчинок.

Н., Чемпіон світу з підводного плавання Шаварш Карапетян, побачивши, що автобус з людьми збив поручні мості і пішов з висоти у воду, кидається за ним. Дуже холодна вода, порізи рук об розбите скло вікон, небезпека для власного життя. Але він підводник і рятує людей, піднімаючи їх на поверхню.

 

В цей час в мозку у нього виникає осередок найвищого домінантного збудження, який перекриває діяльність інших ділянок і підпорядковує собі всю роботу мозку. Цей високо діяльний стан мозку дає можливість цілеспрямовано використати розумову і фізичну енергію, знайти ті резерви, які дали змогу врятувати більше двадцяти людей.

2.

Структура вольової дії

 

У кожній вольовій дії можна виділити два етапи.

І. Підготовчий етап, на якому усвідомлюється мета, визначаються шляхи та засоби досягнення мети і приймається рішення.

ІІ. Виконавчий етап, на якому відбувається виконання при­йнятого рішення.

 

І. 1) Перша початкова фаза – це постановка мети.

Мета має бути усвідомлена. Тільки тоді можливе планування виконання, вибір засобів, які допоможуть здійснити цілі. Щоб успішно навчатися, студент повинен усвідомити мету свого навчання, вміти організувати виконання своїх завдань, формувати наполегливість, яка забезпечить результативність навчання.

2) Мету підтримує прагнення до її досягнення. Прагнення може по-різному усвідомлюватися людиною і по-різному впливати на її діяльність.

Залежно від характеру усвідомлення прагнення може виражатися у формі потягу (як невиразне поривання до чогось, коли людина відчуває, що їй бракує чогось), бажання має емоціональну основу, яка спонукає до виробу засобів реалізації свого задуму, спрямованості до подолання перешкод, які стоять на шляху до мети. Це активне, дійове бажання або хотіння. Хотіння – усвідомлене, цілеспрямоване прагнення діяти певним чином і переборювати труднощі.

3) Люба складна дія передбачає різні засоби до її виконання. Це розглядає фаза – усвідомлення ряду можливостей до досягнення мети. Це аналіз зв’язків, складностей, переваг кожної можливості в певній ситуації і знаходження потрібного варіанту. (Закінчити навчальний заклад стаціонарно, або заочно, списати або самостійно написати контрольну роботу, летіти літаком або їхати поїздом в потрібне місто).

4) Наявність ряду можливостей викликає наступну фазу – боротьбу мотивів, бо кожна можливість базується на певному мотиві. Боротьба мотивів відбиває наявність у людини внутрішніх перешкод, суперечливих спонукань, бажань, прагнень, які вступають у конфлікт між собою.

Гамлет:

«Быть или не быть, вот в чем вопрос,

Достойно ль

Терпеть безропотно позор судьбы?

Иль надо оказать сопротивленье,

Восстать, вооружиться, победить

Или погибнуть?»

Боротьба мотивів – центральна фаза вольової дії, затягувати, уповільнювати її протікання недоцільно, це може зруйнувати результативність вольової дії та мета залишиться нереалізованою.

(притча про Буриданова осла .)

5) Боротьба мотивів закінчується прийняттям рішення, що означає остаточну постановку свідомої мети.

ІІ. 6) Заключна фаза – здійснення рішення, що може бути короткочасним (виступити з повідомленням, прийняти участь у змаганні, захистити курсову роботу), або довготривалим, що стає дуже тісно пов’язаним з намірами (закінчити успішно університет, побудувати будинок, літальний апарат, перемогти хворобу). Успішність вольового акту залежить від вольових вмінь, глибини усвідомлення завдання, інтересу, від знань, умінь, навичок, без яких успішне досягнення мети неможливе.

 

3.

Вольові якості людини

 

1) Цілеспрямованість – вміння підпорядковувати свою поведінку сталій життєвій меті.

Зрозуміло, у молодших школярів цілеспрямованість не завж­ди скерована на цілі високої суспільної значущості. Тому ціле­спрямованим можна назвати такого школяра, у якого є стала мета, що має певну суспільну цінність (чи принаймні не супере­чить суспільним інтересам), і який планомірно й систематично діє в напрямі цієї мети. Наприклад, учениця III класу цілеспрямо­вано йде до своєї мети — стати майстром спорту з художньої гімнастики.

2) Самостійність – вміння підпорядковувати свою поведінку власним поглядам і переконанням.

Вона виявляється у здатності людини критично ставитися як до власних вчинків і дій, так і до вчинків інших людей, не піддаватися негативним впливам інших. Самостійність – це результат високої принциповості людини, її ідейності та моральної витримки. (академік А.Сахаров)

 

3) Негативізм – схильність людини відкидати сторонні впливи і діяти всупереч їм.

У тих же випадках, коли відкидається будь-який чужий вплив тільки тому, що він чужий, коли спостерігається необґрунтована протидія всьому, що виходить від інших людей, виявляє­ться негативна риса волі — негативізм (від латинського слова — заперечую). Негативіст не має самостійності волі. Прагнучи за всяку ціну діяти всупереч чужим порадам, відхиля­ючи будь-які, в тому числі й розумні, вказівки збоку, він часто робить вчинки, які йдуть всупереч його власним поглядам та пе­реконанням.

 

4) Принциповість – уміння керуватися у своїх вчинках стійкими принципами, моральними нормами, що регулюють взаємини між людьми.

Принциповість виявляється в стійкій дисциплінованості поведінки, у правдивості, об'єктивному ставленні до вчинків товаришів (протилежна якість - безпринципність).

 

5) Ініціативність – уміння знаходити нешаблонні рішення і засоби їх здійснення.

Це здатність самостійно ставити перед собою завдання й без нагадування і спонукань інших виконувати їх.

Ініціативність людини характеризується дієвою активністю. Мало, взяти ініціативу, поставити перед собою завдання, треба його здійснити, довести до кінця. Це можливо лише за належної активності в діях. (Логачевська С.П.)

 

6) Навіювання – схильність людей легко піддаватися чужим впливам, прийомам і виконувати їх без достатньої об'єктивної підстави.

Навіюваність буває у тих людей, які не мають стійких переконань, твердих принципів, які некритично наслідують інших, вагаються між протилежними поглядами, не маючи власної думки.

 

7) Витримка – вміння людини гальмувати небажані спонукання, і не припускати дій, які перешкоджають досягненню мети.

Ці якості людини допомагають їй доводити до кінця кожну розпочату справу. Великі справи, визначні наукові винаходи можливі лише за наявності цих якостей (М.Ломоносов, І.П.Павлов).

Вона здатна в разі потреби перенести злигодні та поневіряння, стримувати, коли це потрібно, свої потреби (голод, спрагу, потребу у відпочинку тощо).

 

8) Рішучість – уміння своєчасно приймати обґрунтовані і сталі рішення та без зайвих зволікань переходити до їх виконання.

Особливо яскраво рішучість проявляється в складних ситуа­ціях, там, де є вибір однієї можливості з кількох, і там, де дія пов'язана з певним риском.

Своєчасність прийняття рішення є вмінням прийняти рішен­ня в потрібний момент, тоді, коли цього вимагають обставини. Рішуча людина не квапиться з прийняттям рішення, якщо об­ставини дають змогу їй не поспішати. Це дає їй змогу краще розібратися в ситуації, правильніше оцінити її, зібрати додат­кові дані, зіставити всі можливості і прийняти обгрунтоване рі­шення. Проте в необхідних випадках така людина вміє швидко орієнтуватися в обстановці і негайно приймати найрозумніше рішення. Нерішучі люди, навпаки, або поспішно приймають рі­шення, внаслідок чого не враховують усіх даних, або запізню­ються зі своїм рішенням.

 

9) Наполегливість – здатність доводити до кінця прийняті рішення, долаючи перешкоди на шляху до мети.

Наполегливість передбачає не­ухильний рух до мети, незважаючи на окремі невдачі й поразки. При невдачах наполеглива людина не падає духом, а, навпаки, проймається ше твердішою рішучістю домогтися наміченого і шукає для цього нові шляхи та засоби. Наполегливість особливо проявляється тоді, коли робота важка, нудна.

Наполегливість — необхідна умова успішної навчальної ро­боти учнів, і виховання цієї риси — важливий обов'язок учи­теля.

Учні, у яких немає наполегливості, які опускають руки за найменшої невдачі, намагаються уникати утруднень, не докла­даючи скільки-небудь серйозних зусиль, щоб подолати їх, по­винні бути предметом особливої уваги з боку вчителя.

 

10) Інертність – необґрунтоване нерозуміння відстоювання людиною своїх рішень і відкидати свої пропозиції.

11) Організованість – уміння людини керуватися у своїй діяльності твердо наміченим планом.

12) Мужність і сміливість – готовність людини іти до мети, незважаючи на небезпеку для життя чи власного добробуту, долаючи перешкоди та невдачі.

Спільне для цих двох рис — готовність до виконання небезпечних дій. Проте мужність передбачає наявність не лише сміливості, а й наполегливості, ви­тримки навіть перед лицем смертельної небезпеки, певності в со­бі, в своїй справі, готовності в ім'я своєї мети піти на будь-які жертви, аж до самопожертви. Саме такою була мужність героїв-воїнів, що віддали своє життя за нашу Батьківщину. Муж­ність може проявлятися і в мирному житті, у праці, в самовідда­ній роботі.

 

13) Боягузтво – не здатність виявити силу волі у складних обставинах.

Страх за себе, за своє життя керує діями боязкої людини, яка внаслідок цього може зрадити свій обов'язок.

 

Сукупність позитивних вольових якостей утворює силу волі особистості.


Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 590 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.013 сек.)