Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Виникнення (набуття) авторського права

Читайте также:
  1. A. Поняття господарського права, предмет правового регулювання
  2. II. Права Исполнителя, Заказчика и Обучающегося
  3. II. ПРАВА ИСПОЛНИТЕЛЯ, ЗАКАЗЧИКА И ОБУЧАЮЩЕГОСЯ
  4. III. ПРАВА СТОРОН
  5. IV. Права и обязанности сотрудников группы социальной защиты осужденных
  6. IV. Права комиссии как института гражданского общества
  7. S. ПРАВА ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ

У відповідності із статтею 437 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права" авторське право на твір виникає з моменту його створення.

Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Принцип автоматичного надання правової охорони, покладений в основу авторського права, зумовлений особливостями самого об'єкта охорони. У творах науки, літератури і мистецтва основне значення має не ідея, а нова форма вираження цієї ідеї.

Авторське право охороняє форму, тому спеціальної експертизи об'єктивно не вимагається, оскільки будь-яка форма втілення однієї й тієї ж ідеї сприймається публікою як самостійний об'єкт і заслуговує охорони.

Відповідно до статті 435 Цивільного кодексу України та статті 7 Закону суб'єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та інші фізичні і юридичні особи, які набули авторських прав відповідно до договору або закону. Отже, поняття "автор твору" і "суб'єкт авторського права" не тотожні як за змістом, так і за значенням.

Лише у автора твору авторське право виникає як сукупність немайнових (особистих) та майнових прав, що надаються йому Законом. Інші фізичні і юридичні особи можуть набути відповідно до договору або до Закону лише майнових авторських прав.

Для того, щоб виникло авторське право на твір, він має бути результатом творчої праці його автора, а моментом виникнення авторського права і одночасно юридичним фактом, через який воно виникає, є надання твору будь-якої об'єктивної форми (письмової, звукозапису, цифрової тощо).

Об'єктом авторського права можуть бути тільки оригінальні твори, що відзначаються неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Самі ідеї, закладені у творі, не обов'язково мають бути новими, а от форма їх вираження - чи то літературна, чи художня – обов'язково повинна бути оригінальною.

Для забезпечення інформування третіх осіб про те, що твір охороняється особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може на оригіналі і примірниках твору проставляти знак охорони авторського права (стаття 437 Цивільного кодексу України та стаття 11 Закону), який складається з трьох елементів:

- латинської букви С в колі - ©;

- імені (найменування) володільця виключних авторських прав;

- року першого опублікування твору.

При цьому правовою охороною рівною мірою будуть користуватися як твори, на яких проставлено знак охорони, так і твори без такого знака.

3. Зміст та види авторського права

Авторське право має нематеріальну сутність, при цьому об'єкти авторського права можуть існувати лише у вигляді матеріальних речей. Тому відповідно до законодавства авторське право на твір не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт (матеріальну річ), в якому втілено твір, перехід права власності на матеріальний об'єкт або право володіння матеріальним об'єктом не тягне за собою перехід авторських прав на твір як благо нематеріальне і навпаки (стаття 419 Цивільного кодексу України та стаття 12 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Враховуючи зазначене, Законом України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволено знищувати або руйнувати цей об'єкт без попереднього пропонування його авторові твору або його спадкоємцям за ціну, яка не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення. Якщо збереження матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об'єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен дозволити авторові або його спадкоємцям зробити копію твору у будь-якій формі.

Авторські права традиційно поділяються на особисті немайнові і майнові права.

4. Особисті немайнові права автора

Особисті права автора за своєю суттю є немайновими, оскільки їх не можна оцінити у грошовому еквіваленті, навіть якщо це відбувається опосередковано як компенсація за порушення прав. Вони нерозривно пов'язані з особою автора, оскільки виникають лише у зв'язку зі створенням автором конкретного твору і охороняються протягом усього часу існування твору.

Особисті права автора є абсолютними, бо захищаються від усіх і кожного, включаючи осіб, які у той чи інший спосіб набули майнових прав на твір.

Відповідно до статей 423, 438 та 439 Цивільного кодексу України та статті 14 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за автором закріплюють такі особисті немайнові права:

- на авторство, тобто право вимагати визнання автором твору;

- на авторське ім'я;

- на захист репутації, тобто, право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Порушенням права авторства є плагіат, тобто оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору (стаття 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Згідно з правом на авторське ім'я, автор може вимагати зазначення належним чином свого справжнього або вигаданого імені (псевдоніму) на творі і його примірниках за будь-якого публічного використання твору або забороняти згадування свого імені, якщо автор бажає залишитися анонімом.

До особистих немайнових прав автора відносять право на обнародування твору, тобто юридичну дію, яка робить твір доступним для публіки. За життя автора лише він сам може вирішувати питання про обнародування творів. Право на обнародування може перейти до інших осіб, зокрема до спадкоємців автора. Іноді для обнародування творів як самим автором, так і його спадкоємцями потрібна яких зачіпає обнародування творів (стаття 442 Цивільного кодексу України).

5. Майнові права автора

Майнові права стосовно творів – це права авторів, через які реалізуються матеріально-фінансові інтереси автора.

Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України майновими правами автора на твір є:

а) право на використання твору;

б) виключне право дозволяти використання твору;

в) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

г) інші майнові права, встановлені законодавством.

Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Законодавством визначені специфічні майнові права авторів творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, що включають право участі авторів у реалізації проектів цих творів. Специфіка цього права полягає в тому, що будь-яке практичне втілення в життя творів архітектурної (містобудівної) графіки і пластики (ескізів, креслень, планів, рисунків, макетів тощо) може здійснюватися тільки за згодою автора.

Право слідування (право автора на частку від суми продажу оригіналу твору) означає, що автор твору образотворчого мистецтва, а у разі його смерті - спадкоємці, впродовж строку дії авторського права користуються щодо проданих автором оригіналів творів образотворчого мистецтва невідчужуваним правом на одержання п'яти відсотків від ціни кожного наступного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору (право слідування). Виплата винагороди у цьому випадку здійснюється зазначеними аукціонами, галереями, салонами, крамницями тощо.

Відповідно до статті 445 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор чи інший суб'єкт авторського права має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору, за винятком випадків, встановлених законодавством.

Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Зміст права на винагороду полягає в тому, що творцеві твору надається забезпечена законом можливість вимагати, щоб при наданні дозволу на використання твору йому завжди виплачувалася винагорода, крім випадків, спеціально зазначених Законом.

Право автора на одержання винагороди не поширюється на допустимі випадки вільного використання правомірно оприлюднених творів, вичерпний перелік яких встановлений законодавством.


Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 212 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.017 сек.)