Відповідні види діяльності

[п2 1 Роз'яснення від 060897 р №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]

6 Згідно з абзацом дванадцятим пункту 7 Положення
ліцензія на здійснення певного виду діяльності видається на
строк, визначений органом, який п видає, але не менше як на З
роки Продовження терміну дії ліцензії здійснюється у поряд­
ку, встановленому для п одержання Отже, видача ліцензії на
строк, менший трьох років, або відмова у продовженні строку
дії ліцензії надають суб'єкту підприємництва право зверну­
тись до суду або господарського суду за захистом своїх Інте­
ресів (стаття 8 Положення)

[п 2 2 Роз'яснення від 060897 р №02 5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]

1 Орган, що видав ліцензію, має право зупинити п дію на певний строк або анулювати п Господарським судам слід мати на увазі, що зупинення дії ліцензії на певний строк можливе у випадках порушення суб'єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов та/або невиконання ним у встановлений строк обов'язкових до виконання розпоряджень органу, спеціально уповноваженого Кабінетом Міністрів України, чи органу, який видав ліцензію, щодо дотримання ліцензійних умов (частина шістнадцята статті 4 Закону)

[п22 Роз'яснення від 060897р №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]

8 Орган ліцензування має право анулювати ліцензію з підстав, передбачених частиною першою статті 21 Закону Ук­раїни «Про ліцензування певних видів господарської діяль­ності» Відповідне рішення може бути оскаржено лщензіатом до експертно-апеляційної ради (стаття 7, частина п'ята статті 21 названого Закону) або в судовому порядку В останньому

випадку попереднє звернення позивача до експертно-апе­ляційної ради не є обов'язковим

[п 2 2 Роз'яснення від 06 0897 р №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]

9 Статтею 12 Закону України «Про підприємництво» (в
редакції Закону України від 12 11 96 р) передбачено, що дер­
жава гарантує суб'єктам підприємництва усіх форм власності
рівні можливості доступу до матеріально-технічних, фінансо­
вих, трудових, Інших ресурсів А за умов поставки
підприємцем товарів (виконання робіт, надання послуг) для
задоволення державних потреб держава сприяє забезпеченню
йою матеріально-технічними та Іншими ресурсами

[п 3 Роз'яснення від 060897 р №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]

10 Згідно зі статтею 15 Закону України «Про під­
приємництво» виконання робіт І поставок для державних по­
треб оформлюється договорами, які укладаються суб'єктом
підприємництва з відповідним державним органом Спори, що
виникають у процесі укладання, зміни, розірвання та виконан­
ня таких договорів, вирішуються господарським судом на за­
гальних підставах

[пЗ Роз'яснення від 060897 р №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]

11 Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України
«Про підприємництво» (в редакції Закону України від
13 07 95 р) не допускається прийняття державними органами
актів, які визначають привілейоване становище суб'єктів
підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо
суб'єктів підприємницької діяльності Інших форм власності
У разі прийняття державним органом такого акта господарсь­
кий суд повинен керуватись частиною другою статті 4 ШК (в
редакції від 13 05 97 р)

[пЗ Роз'яснення від 060897 р №02 5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»]

12 На підставі пункту 1 статті 21 Закону України «Про під­
приємства в Україні» відносини підприємства з Іншими
підприємствами, організаціями І громадянами в усіх сферах
господарської діяльності здійснюються на основі договорів
Суб'єкти підприємництва вільні у виборі предмета договору,

визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

[п.4 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].

13. Вирішуючи спори, пов'язані з підприємницькою
діяльністю, господарський суд має керуватись нормами
цивільного законодавства, тобто залежно від предмету зо­
бов'язання взаємовідносини сторін можуть оформлятись до­
говорами поставки, підряду, купівлі-продажу тощо.

[п.4 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].

14. Відповідно до статті 1 Закону України «Про патенту­
вання деяких видів підприємницької діяльності» від
23.03.96 р. (з подальшими змінами та доповненнями) такі
види підприємництва, як надання послуг у сфері грального
бізнесу та побутових послуг, можуть здійснюватись лише за
наявності патенту, порядок одержання якого встановлений
цим Законом.

[п.5 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].

15. Згідно з пунктом 2 статті 3-1 Закону України «Про па­
тентування деяких видів підприємницької діяльності» (в ре­
дакції Закону України від 10.02.98 р.) побутовими є платні
послуги, що надаються замовникам з метою задоволення їх
особистих потреб. Перелік таких послуг визначається
Кабінетом Міністрів України і не може змінюватись протя­
гом бюджетного року. Названий у цьому пункті Закон не виз­
начає порядку вирішення спорів, які можуть виникати у
зв'язку, наприклад, з відмовою у видачі патенту, його анулю­
ванням тощо. Тому господарські суди повинні керуватись за­
гальними нормами ГПК щодо вирішення спорів, виходячи з
суб'єктного складу їх учасників.

[п.5 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].

16. Поряд з одержанням патенту на право займатись ор­
ганізацією грального бізнесу цей же вид діяльності відповідно
до пункту 29 статті 9 Закону України «Про ліцензування пев­
них видів господарської діяльності» повинен ліцензуватись,
тобто суб'єкти господарської діяльності, до яких, зокрема,

відносяться підприємці, що здійснюють таку діяльність, зо­бов'язані одержати на неї ліцензію.

[п 6 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].

17. Якщо торговий патент відповідно до частини першої
статті 2 Закону України «Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності» (в редакції Закону України від
10.02.98 р.) є державним свідоцтвом, яке посвідчує право
суб'єкта підприємницької діяльності на особливий порядок
оподаткування і видається податковим органом за місцезнахо­
дженням суб'єкта підприємницької діяльності, то ліцензія є
документом державного зразка, який засвідчує право
лщензіата на провадження зазначеного в ньому виду госпо­
дарської діяльності і видається Радою міністрів Автономної
Республіки Крим та відповідними обласними, Київською та
Севастопольською міськими держадміністраціями (пункт 31
Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 №1698).

[п.6 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].

18. Якщо суб'єкт підприємництва, який здійснює
діяльність, що підлягає патентуванню, має структурні (відо­
кремлені) підрозділи, патент придбавається окремо для кож­
ного такого підрозділу.

[п.6 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].

19. У статті 8 Закону України «Про підприємництво» наве­
дений вичерпний перелік документів, які подаються для
реєстрації суб'єкта підприємництва. До цього переліку не
включено ні ліцензію, ні торговий патент. Господарські суди,
вирішуючи спори, що виникають у процесі укладання чи ви­
конання договорів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю,
зобов'язані перевіряти її відповідність чинному законодавству
і в разі відсутності у суб'єкта підприємництва ліцензії або тор­
гового патенту визнавати такі договори недійсними, оскільки
вони не відповідають вимогам Закону (стаття 48 Цивільного
кодексу України).

[п.7 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про 'деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].

20. Якщо господарський суд встановить, що угоду укладено
на такий вид діяльності, підприємництво в якому не застосо­
вується (статті 3 і 4 Закону України «Про підприємництво»),
цю угоду слід визнавати недійсною як таку, що суперечить за­
кону або інтересам держави з наслідками, передбаченими стат­
тями 48 чи 49 Цивільного кодексу України, залежно від обста­
вин і матеріалів справи.

[п.7 Роз'яснення aid 06.08.97 p. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»].

21. Закон України «Про підприємництво» передбачає пра­
во суб'єкта підприємницької діяльності на відшкодування
збитків, завданих йому державними органами, юридичними
особами чи громадянами (частина четверта статті 12, частина
третя статті 13, частина шоста статті 15 Закону). Спори про
відшкодування збитків вирішуються судом або господарським
судом. Заподіяна шкода підлягає відшкодуванню у повному
обсязі (статті 203 і 440 Цивільного кодексу України).

[п.8 Роз'яснення від 06.08.97 р. №02-5/276 «Про деякі питання практики застосування Закону України, «Про підприємництво»].

22. На відміну від попередньої до нової редакції статті 4 За­
кону України «Про підприємництво» включено умови, за яких
суб'єкту підприємництва може бути відмовлено у видачі
ліцензії на певний вид діяльності, анульовано видану
ліцензію, зупинено та поновлено її дію. Рішення про відмову у
видачі ліцензії, зупинення дії ліцензії або її анулювання може
бути оскаржено суб'єктом підприємницької діяльності у судо­
вому порядку.

[п.1 Листа від 13.02.98р. №01-8/55 «Про Закон України «Про вне­сення змін до Закону України «Про підприємництво»].

23. Суттєві доповнення внесено до статті 8 Закону України
«Про підприємництво», зокрема до переліку підстав скасуван­
ня державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності:
державну реєстрацію може бути скасовано у разі несвоєчасно­
го повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про
зміну не тільки місця його знаходження, а й назви, ор­
ганізаційної форми або форми власності. Державну
реєстрацію може бути скасовано також у випадку визнання
суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом або внаслідок
неподання ним протягом року до органів державної податко-

ної служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з законодавством.

[п.2 Листа від 13.02.98р. №01-8/55 «Про Закон України «Про вне­сення змін до Закону України «Про підприємництво»].

24. Строки подання відповідної звітності встановлені По­
рядком подання фінансової звітності, затвердженим постано­
вою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 №419, а також
наказом Державної податкової адміністрації України від
08.07.97 №214 (зареєстровано в Мінюсті України 14.08.97 за
№313/2117), яким затверджено Порядок складання декла­
рації про прибуток підприємства. Таким чином, рік, протягом
якого суб'єкт підприємницької діяльності не звітував перед
відповідним податковим органом, повинен обчислюватись з
дати, коли необхідну звітність було подано востаннє.

[п.2 Листа від 13.02.98р. №01-8/55 «Про Закон України «Про вне­сення змін до Закону України «Про підприємництво»].

25. Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємниць­
кої діяльності здійснюється реєструючим органом за наявності
ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з за­
конодавством.

[п.2 Листа від 13.02.98р. №01-8/55 «Про Закон України «Про вне­сення змін до Закону України «Про підприємництво»].

26. Відповідно до статті 3 Закону України «Про державне
регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, конь­
ячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими ви­
робами», а також Тимчасового порядку видачі ліцензій на пра­
во імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, конь­
ячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими ви­
робами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Ук­
раїни від 13.05.96 №493 (з подальшими змінами), реєстрація
органами податкової адміністрації місць зберігання оптових
партій алкогольних напоїв та тютюнових виробів є однією з
обов'язкових умов для отримання господарюючим суб'єктом
спеціального дозволу (ліцензії) на право торгівлі алкогольни­
ми напоями та тютюновими виробами. Підприємці, які вже от­
римали ліцензію, за наявності місць зберігання оптових партій
зазначеної продукції також повинні зареєструвати належні їм
склади і бази (пункт 5 Положення про порядок обов'язкової
реєстрації місць зберігання оптових партій алкогольних на-

поїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.97 р. №89). Отже, неви­конання суб'єктом господарювання цих вимог є порушенням обов'язкових правил реалізації алкогольних напоїв та тютю­нових виробів, і державні податкові органи не позбавлені пра­ва застосовувати до порушників фінансові санкції у вигляді штрафів на підставі абзацу 4 частини другої статті 17 Закону України від 19.12.95 «Про державне регулювання вироб­ництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами».

[п.1.1 Листа від 17.08.98 р. №01-8/314 «Про деякі питання прак­тики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

27. За змістом пункту 3 статті 1 Закону України від 26 червня
1997 року «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страху­
вання» (зі змінами, внесеними Законами України від 03.12.97 р.
№680/97-ВР та від 24.07.98 p. M64-XIV) фізичні особи -
суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують
працю найманих робітників, є платниками збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування незалежно від призначення і ви­
плати цим особам державної пенсії будь-якого виду.

[п.2 Листа від 29.01.99 р. №01-8/46 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

28. Указом Президента України від 09.12.97 №1342/97 за­
тверджено Положення про Державний комітет будівництва,
архітектури та житлової політики України, яким на цей
Комітет покладено, зокрема, впровадження системи державної
реєстрації права власності на нерухоме майно (далі - державна
реєстрація). Вона здійснюється у порядку, встановленому
відповідною Інструкцією, що затверджена наказом названого
Комітету від 09.06.98 р. №121, спеціально уповноваженими на
це державними комунальними підприємствами - бюро
технічної інвентаризації. Законодавство України не надає
будь-яким іншим підприємствам чи організаціям права
здійснювати державну реєстрацію. Отже, установчі документи
інших, крім згаданих підприємств, суб'єктів підприємницької
діяльності як державної, так і будь-якої іншої форми власності,
що передбачають право цих суб'єктів здійснювати державну

реєстрацію, підлягають визнанню недійсними у відповідній ча­стині як такі, що суперечать чинному законодавству.

[п.4 Листа від 29.01.99 р. №01-8/46 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

29. Закон України «Про державне регулювання вироб­
ництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами» і Тимчасо­
вий порядок видачі ліцензій на право імпорту, експорту, опто­
вої торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алко­
гольними напоями та тютюновими виробами і роздрібної
торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, за­
тверджений постановою Кабінету Міністрів України від
13.05.96 р. №493, розрізняють поняття оптової і роздрібної
торгівлі переліченими товарами й відповідно розмежовують
порядок видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на право
здійснення торгівлі ними, у тому числі внесення плати за
ліцензію. За змістом пункту 8 і абзацу четвертого пункту 16
названого Тимчасового порядку недійсною без відмітки про
внесення чергових платежів вважається ліцензія саме на опто­
ву торгівлю названими товарами. Що ж до ліцензії на
роздрібну торгівлю цими ж товарами, то згадані нормативні
акти не пов'язують вирішення питання про її дійсність із на­
станням терміну внесення поточної плати за таку ліцензію.

[п.1 Листа від 06.04.99р. №01-8/151 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

30. Відповідно до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноу­
творення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється,
зокрема, шляхом встановлення граничних рівнів цін (тарифів).
Встановлення і зміну державних фіксованих та регульованих
цін (тарифів) віднесено до компетенції уповноважених на це
державних органів України (статті 9 і 10 названого Закону). Ре­
гулювання внутрішнього ціноутворення на експортну та імпорт­
ну продукцію визначається, згідно зі статтею 11 цього ж Закону,
Кабінетом Міністрів України. Отже, здійснення торгівлі імпорт­
ними тютюновими виробами за цінами, що не узгоджуються із
визначеним у встановленому порядку граничним рівнем цін,
тягне відповідальність за порушення державної дисципліни цін.

[п.З Інформаційного листа від 10.05.2000р. №01-8/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

31. Порядок накладення штрафів за порушення юридични­
ми особами правил діяльності на ринку цінних паперів визна­
чено статтею 12 Закону України «Про державне регулювання
ринку цінних паперів в Україні» і розділами 3-8 Правил роз­
гляду справ про порушення вимог законодавства на ринку
цінних паперів та застосування санкцій, затверджених нака­
зом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від
09.01.97 р. №2 (у редакції рішення названої Комісії від
13.02.2001 р. №27).

[п.4 Інформаційного листа від 10.05.2000р. №01-8/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм чинного законодавства»].

32. Розрахунки, що здійснюються через касу установи бан­
ку шляхом внесення готівки для зарахування на поточний ра­
хунок юридичної особи, вважаються готівковими. Торговель­
на діяльність за такими розрахунками підлягає патентуванню.

[п.1 Листа від 11.05.2000 р. №01-8/206 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів (за матеріала­ми судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

33. Порушення встановленого порядку реалізації алкоголь­
них напоїв у кіоску, що належить громадянину - суб'єкту
підприємницької діяльності, є підставою для притягнення остан­
нього до встановленої законом відповідальності незалежно від
того, якою конкретно особою здійснювалась роздрібна торгівля.

[п.5 Листа від 11.05.2000 р. №01-8/206 «Про деякі питання прак­тики вирішення спорів за участю податкових органів (за матеріала­ми судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)»].

34. Закон України «Про ліцензування певних видів госпо­
дарської діяльності» визначає види господарської діяльності,
що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, вста­
новлює державний контроль у сфері ліцензування,
відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензу­
вання за порушення законодавства у сфері ліцензування.

[п.1 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

35. Дія Закону України «Про ліцензування певних видів
господарської діяльності» поширюється на всіх суб'єктів гос-

Іюдарювання, якими є зареєстровані в установленому законо­давством порядку юридичні особи незалежно від їх ор­ганізаційно-правової форми та форми власності, що провадять господарську діяльність, крім органів державної влади та ор­ганів місцевого самоврядування, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

[п.2 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

36. Частиною другою статті 2 Закону України «Про ліцен­
зування певних видів господарської діяльності» передбачено,
що ліцензування у названих цією нормою сферах повинно
здійснюватись згідно з законами, які регулюють відповідні
відносини.

[п.2 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

37. Господарською, у розумінні Закону України «Про
ліцензування певних видів господарської діяльності», є не ли­
ше підприємницька, а й будь-яка діяльність юридичних осіб і
названих фізичних осіб, пов'язана з виробництвом (виготов­
ленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням
робіт (статті 1, 2 Закону). Перелік видів господарської діяль­
ності, що підлягають ліцензуванню, викладений у статті 9 та у
частині другій статті 2 Закону і є вичерпним.

[п.2 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

38. З огляду на вимоги частини третьої статті 3 Закону Ук­
раїни «Про ліцензування певних видів господарської діяль­
ності», зайняття певним видом господарської діяльності, що
відповідно до законодавства підлягає обмеженню, без виданої
у встановленому порядку ліцензії є незаконним, а укладені
суб'єктами господарювання договори, спрямовані на здійснен­
ня такої діяльності, повинні визнаватись недійсними на
підставі статті 48 Цивільного кодексу України.

[п.З Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

39. Закон України «Про ліцензування певних видів госпо­
дарської діяльності» визначає (статті 4-6) повноваження ор­
ганів державної влади у сфері ліцензування, у тому числі
спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування.

82-304 113

Спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, на який згідно з Положенням, затвердженим Указом Президента України «Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва» №721/2000 р. від 25.05.2000, покладено відповідні завдання у сфері ліцензування. Перелік органів ліцензування затвердже­но постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 р. №1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування».

[п.4 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

40. Частина п'ята статті 5 Закону України «Про ліцензуван­
ня певних видів господарської діяльності» передбачає мож­
ливість оскарження розпоряджень спеціально уповноважено­
го органу з питань ліцензування до суду.

[п.5 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

41. Необхідно мати на увазі, що передбачений частиною
третьою статті 7 Закону України «Про ліцензування певних
видів господарської діяльності» розгляд заяв, претензій та
скарг суб'єктів господарювання на рішення органів ліцензу­
вання, який здійснюється експертно-апеляційною радою, не
позбавляє заінтересованих осіб права на звернення безпосе­
редньо до суду.

[п.5 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

42. Згідно із статтею 11 Закону України «Про ліцензування
певних видів господарської діяльності» рішення про видачу
або про відмову у видачі ліцензії приймається органом ліцен­
зування у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати над­
ходження відповідної заяви та доданих до неї документів.
Повідомлення про прийняття рішення щодо видачі ліцензії
або про відмову у ЇЇ видачі надсилається (видається) заявни­
кові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дня
прийняття відповідного рішення.

[п.6 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

43. У видачі ліцензії може бути відмовлено лише з підстав, за­
значених у частині третій статті 11 Закону України «Про ліцензу-

вання певних видів господарської діяльності». Суб'єкт господа­рювання, щодо якого прийнято рішення про відмову у видачі ліцензії, вправі звернутися до арбітражного суду із заявою про визнання такого рішення недійсним та/або про спонукання орга­ну ліцензування видати ліцензію. Предметом спору в арбітраж­ному суді може бути також і залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду (частини восьма, дев'ята статті 10 Закону).

[п.6 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

44. Якщо протягом зазначених у статті 11 Закону України
«Про ліцензування певних видів господарської діяльності»
строків органом ліцензування не буде надіслано (не буде вида­
но) суб'єкту господарювання рішення про видачу або про
відмову у видачі ліцензії, останній так само не позбавлений
права на звернення до арбітражного суду з позовом про спону­
кання цього органу видати ліцензію.

[п.6 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

45. Закон України «Про ліцензування певних видів госпо­
дарської діяльності» (частина сьома статті 12) передбачає та­
кож можливість оскарження у судовому порядку, тобто шля­
хом подання відповідного позову, рішення про результати кон­
курсу на отримання ліцензій для здійснення господарської
діяльності, пов'язаної з використанням обмежених ресурсів.
Перелік таких видів господарської діяльності наведений у ча­
стині десятій згаданої статті Закону.

[п.7Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

46. Рішення арбітражного суду про визнання недійсним
рішення про відмову у видачі ліцензії та/або щодо спонукан­
ня органу ліцензування видати ліцензію не замінює самої
ліцензії, оскільки здійснення ліцензування не віднесено до по­
вноважень судового органу.

[п.8 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

47. Стаття 13 Закону України «Про ліцензування певних
видів господарської діяльності» визначає, що на території Ук­
раїни органи ліцензування використовують бланки ліцензії
єдиного зразка. Зразок бланка ліцензії єдиного зразка та його

8-2-304

опис затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2000 р. №1719 «Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності». Відповідно до пункту 3 статті 24 Закону ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, які видані в установленому по­рядку до набрання чинності цим Законом і ліцензування яких передбачено цим Законом, діють до закінчення встановлених у них строків, а бланки цих ліцензій підлягають заміні на бланки ліцензій єдиного зразка протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

[п.9 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

48. Відповідно до статті 14 Закону України «Про ліцензу­
вання певних видів господарської діяльності» строк дії
ліцензії на провадження певного виду господарської діяль­
ності не може бути меншим ніж три роки. За видачу ліцензії
справляється плата (стаття 15). Відповідний термін дії
ліцензії, а також розміри та порядок зарахування плати за її
видачу до Державного бюджету України встановлено постано­
вою Кабінету Міністрів України від 29.11.2000 р. №1755 «Про
термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської
діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу».

[п.10 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

49. Стаття 19 Закону України «Про ліцензування певних
видів господарської діяльності» містить вимоги щодо ведення
ліцензійних справ, журналу обліку заяв і виданих ліцензій та
ліцензійного реєстру. Відповідні документи в оригіналі або на­
лежним чином завірені витяги з них можуть прийматись
арбітражними судами як докази у справах зі спорів, пов'яза­
них з видачею ліцензій, зокрема, у визначенні строків такої ви­
дачі тощо. Порядок формування, ведення і користування відо­
мостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного
ліцензійного реєстру визначено постановою Кабінету
Міністрів України від 08.11.2000 №1658 про затвердження на­
званого Порядку.

[п.11 Листа від 13.09.2000р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

\

50. Вичерпний перелік підстав для анулювання ліцензій
органом ліцензування наведено у частині першій статті 21 За­
кону України «Про ліцензування певних видів господарської
діяльності». У разі незгоди з відповідним рішенням ліцензіат
вправі на власний вибір вирішувати питання про звернення зі
скаргою до експертно-апеляційної ради або безпосередньо до
арбітражного суду із заявою про визнання недійсним рішення
про анулювання ліцензії. Предметом спору у такому разі має
бути саме рішення про анулювання ліцензії, але не акти, що за­
значені у частинах першій і третій статті 21 Закону. Викладені
у цих актах обставини можуть бути лише підставою для прий­
няття згаданого рішення.

[п.12 Листа від 13.09.2000 р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

51. Згідно з пунктом 2 статті 24 Закону України «Про ліцен­
зування певних видів господарської діяльності», до приведен­
ня законодавства у відповідність із Законом України «Про
ліцензування певних видів господарської діяльності» закони
та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що
не суперечить цьому Закону.

[п.13 Листа від 13.09.2000 р. №01-8/493 «Про Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»].

52. Чинне законодавство не ставить здійснення підприємниць­
кої діяльності у залежність від того, чи має підприємець рахунки в
установах банків, і якщо підприємець здійснює діяльність без
банківського рахунку.

[п.9 Листа від 23.10.2000р. №01-8/556 «Про деякі приписи чинно­го законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян»].

53. Пункт 17 частини першої статті 11 Закону України «Про
державну податкову службу в Україні» (в редакції Закону Ук­
раїни від 21.09.2000 р. №1987-111) надає податковим органам
право звертатися у передбачених законом випадках до суду або
арбітражного суду з заявою про скасування державної
реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Отже, названі
органи за наявності обставин, передбачених статтею 8 Закону,
не позбавлені права на звернення до арбітражного суду з позо­
вами про скасування державної реєстрації підприємця.

[п.11 Листа від 23.10.2000р. №01-8/556 «Про деякі приписи чинно­го законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян»].

54. Вирішуючи спори, пов'язані з майновою відповідальністю
підприємця, арбітражний суд повинен мати на увазі, що чинне за­
конодавство України не передбачає відокремлення майна, яке ви­
користовується підприємцем для здійснення підприємницької
діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові
майна. Тому стягнення на його майно може бути звернено за
рішенням арбітражного суду на загальних підставах.

[п.12 Листа від 23.10.2000р. №01-8/556 «Про деякі приписи чинно­го законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян»].

55. Перелік підстав скасування державної реєстрації
підприємця, у тому числі за рішенням арбітражного суду, визна­
чений статтею 8 Закону України «Про підприємництво» та по­
становою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року
№740 «Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприєм­
ницької діяльності», є вичерпним. Що ж до припинення діяль­
ності підприємця, то перелік таких підстав встановлено статтею
11 Закону, відповідно до якої таку діяльність може бути припи­
нено, зокрема у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулю­
вання, на підставі рішення арбітражного суду, а також з інших
підстав, передбачених законодавством України.

[п.13 Листа від 23.10.2000р. №01-8/556 «Про деякі приписи чинно­го законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян»].

56. Діяльність з надання медичних послуг населенню вдо­
ма не потребує застосування електронного контрольно-касо­
вого апарату.

[п.1 Листа від 09.112000 р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорю, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними су­дами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].

57. Відповідальність за порушення суб'єктами підприємниць­
кої діяльності порядку здійснення розрахунків із споживачами
передбачена статтею 6 Закону України «Про застосування елек­
тронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг
при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг».

[п.З Листа від 09.11.2000 р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними су­дами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].

58. Обмеженість кількості символів, відведених для програ­
мування у касовому апараті, не звільняє суб'єкта підприємниць­
кої діяльності від необхідності програмувати назву товару з відо­
браженням відповідних відмінностей, використовуючи для цьо­
го скорочення.

[п.4 Листа від 09.112000р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними су­дами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].

59. Моделі електронних контрольно-касових апаратів, кон­
струкція яких дозволяє використовувати їх у вагонах-рестора-
нах, внесені до Державного реєстру електронних контрольно-
касових апаратів і комп'ютерних систем лише 02.10.98.

[п.5 Листа від 09.112000р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними су­дами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].

60. Не сплачені у встановлений строк фінансові санкції за по­
рушення вимог Закону України «Про застосування електронних
контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розра­
хунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчуван­
ня та послуг» підлягають стягненню з громадян - суб'єктів
підприємницької діяльності у претензійно-позовному порядку.

[п.6 Листа від 09.112000р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними су­дами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].

61. Здійснення розрахунків із споживачами за готівку без
застосування товарно-касової книги або ненадання її на вимо­
гу службових осіб контролюючих органів є підставою для при­
тягнення суб'єкта підприємницької діяльності до встановле­
ної Законом України «Про застосування електронних кон­
трольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розра­
хунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчу­
вання та послуг» відповідальності.

[п 7 Листа від 09.112000р. №01-8/636 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням електронних контрольно-касових апаратів (за матеріалами справ, розглянутих арбітражними су­дами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя)»].

62. Для громадян - суб'єктів підприємницької діяльності -платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхуван­ня об'єкт оподаткування визначається відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'яз­кове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверд­женої постановою правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 №4-6 (з подальшими змінами і доповненнями). На­званою Інструкцією, зокрема, передбачено, що обчислення чи­стого доходу, який є об'єктом оподаткування, здійснюється на підставі витягів з податкових декларацій, завірених податко­вою інспекцією, що подаються платником до Пенсійного фон­ду в 15-денний строк після закінчення кварталу. Що ж до по­рядку заповнення податкових декларацій, то його встановлено Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердже­ною наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 №12 (з подальшими змінами і доповненнями).

[п.2 Ласта від 04.12.2000 р. №01-8/718 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів»].

Дата добавления: 2015-11-26