Читайте также:
|
Кримінологічне прогнозування - це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності чи ймовірності вчинення конкретного злочину.
Кримінологічний прогноз - це висновок (імовірне судження), що отримують у результаті прогнозування, тобто судження про майбутній рівень, структуру та динаміку злочинності, про небезпеку вчинення злочину конкретною особою, а також про детермінанти злочинності й засоби впливу на неї.
Максимальне підвищення надійності кримінологічного прогнозування - одне з першочергових завдань сучасної науки. Без прогнозу неможливе планування боротьби зі злочинністю, і її запобігання. Кожний законодавчий акт, кожна урядова постанова та інші державні рішення повинні піддаватися попередній кримінологічній експертизі, складовою частиною якої є науково обґрунтоване судження про те, який уплив справить реалізація проекту на стан злочинності. Кримінологічну експертизу повинні проходити й проекти кримінальних законів. Річ у тім, що, як це не парадоксально, на перший погляд, деякі кримінально-правові заборони та розпорядження не стільки протидіють злочинності, скільки породжують її.
У кримінологічному прогнозуванні необхідне використання:
1) статистичних даних і результатів вибіркових досліджень не менш, а ніж за п'ять попередніх років, які характеризують стан і тенденції соціальних процесів, що стали інтенсивно впливати на злочинність;
даних про прогнозовані зміни стану та тенденцій цих процесів на період прогнозу;
статистичних даних і результатів вибіркових досліджень, які характеризують рівень, структуру та динаміку злочинності не менш, а ніж за п'ять попередніх років загалом, а також за видами, за контингентами злочинців, за територіальним розподілом, за об'єктом посягання, за мотивацією і способами та;
статистичних даних і результатів вибіркових досліджень, які характеризують обсяг, структуру, тенденції практики застосування заходів профілактики та кримінально-правових заходів за той же період;
даних про передбачувані на прогнозований період зміни, що відбулися за 10 попередніх років у правовому регулюванні, організації та ресурсному забезпеченні боротьби зі злочинністю та їхній уплив на стан злочинності;
даних про стан і тенденції громадської думки на момент підготовки прогнозу в зіставленні з даними за один-три попередніх роки;
даних про нові види злочинів, нові форми та способи злочинних дій;
даних про злочини, що мають міжрегіональний і міждержавний характер;
інформації про стан і прогнози злочинності та боротьбиз нею в регіонах і за рубежем.
У процесі кримінологічного прогнозування виконуються такі завдання:
з'ясування показників, які характеризують розвиток або зміну злочинності в ретроспективі, виявлення на основі цього небажаних тенденцій і закономірностей, встановлення способів їх зміни в необхідному напрямку;
з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для розробки перспективних планів;
розроблення загальної концепції боротьби зі злочинністю, складовою частиною якої є вибір оптимального розвитку правоохоронних органів;
встановлення можливих змін у рівні, структурі та динаміці злочинності в майбутньому та виявлення обставин, які сприяють таким змінам.
До кримінологічного прогнозування висуваються певні вимоги:
• неупередженості прогнозування - полягає в тому, що прогноз злочинності не повинен залежати від особистих або групових інтересів і видавати бажане за істину;
• обгрунтованості прогнозування - полягає в тому, що останнє повинно ґрунтуватися на аналізі криміногенних факторів у їхній динаміці;
• надійності — полягає в тому, що високий ступінь прогнозу має здійснюватися з високим ступенем достовірності.
Надійність як результат неупередженості й обґрунтованості проявляється у високому ступені його достовірності. Від достовірності (надійності) прогнозу залежить його практична цінність.
Існують три основних види кримінологічного прогнозування:
- прогнозування розвитку науки кримінології;
прогнозування злочинності;
індивідуальний прогноз.
Прогнозування розвитку науки кримінології передбачає прогнозування кримінологічних досліджень і визначення перспективи розвитку конкретних напрямків науки кримінології.
Прогнозування злочинності передбачає відповіді на запитання:
якими із заданою ймовірністю на відповідний термін будуть основні показники злочинності (рівень, структура, характер, динаміка);
яка ймовірність змін у злочинності загалом та її певних категорій;
які чинники та з якою інтенсивністю впливатимуть на злочинність;
які категорії осіб можуть поповнити коло злочинців;
які засоби найбільш придатні для боротьби зі злочинністю?
Самостійним видом прогнозу є прогнозування індивідуальної злочинної поведінки, під яким розуміють визначення ймовірності вчинення злочину в майбутньому конкретною особою. Індивідуальне прогнозування виходить із психології особи та її попередньої діяльності. Крім того, на індивіда як члена визначеної групи поширюються певною мірою і статистичні закономірності цієї групи.
Існують різні види прогнозів, їх типологія може бути побудована за різноманітними критеріями.
За територіальною ознакою розрізняють прогнозування:
загальнодержавне;
регіональне;
місцеве;
у відповідній галузі народного господарства;
на конкретному підприємстві.
Залежно від часу, на який розраховане прогнозування, розрізняють:
-поточні (оперативні);
короткострокові (один-два роки);
середньострокові (три-п'ять років);
довгострокові(понад п'ять років).
У практичній діяльності застосовують короткострокові прогнози, що охоплюють досить незначні часові проміжки (доба, тиждень, місяць або квартал). Вони одержали назву оперативних прогнозів. Такий прогноз зручний у роботі міських і районних органів внутрішніх справ, особливо у зв'язку з проведенням масових заходів (наприклад, мітинги, свята, спортивні заходи тощо).
Мета короткострокового прогнозування полягає в науковому передбаченні тенденцій, закономірностей і конкретних варіантів змін злочинності в найближчому майбутньому за основними показниками. На цій основі розробляються короткострокові прогнози, що визначають спрямованість запобігання злочинності.
Середньострокове прогнозування передбачає період від двох до п'яти років. На відміну від короткострокових прогнозів, воно спрямоване на більш віддалену перспективу та визначає стратегію боротьби зі злочинністю.
Довгострокове прогнозування зорієнтоване на термін понад п'ять років і базується на аналізі загальних закономірностей розвитку суспільства загалом, зв'язку рівня та структури злочинності з рівнем соціально-економічного й культурного розвитку суспільства. Перспективні кримінологічні прогнози сьогодні можуть давати оцінки лише загалом деяких основних тенденцій у розвитку злочинності, її причин й умов залежно від змін у суспільстві. Такі прогнози переважно залежать від ступеня точності відображення в загальних соціальних прогнозах тенденцій тих процесів і явищ, які найбільш інтенсивно впливають на злочинність.
Індивідуальне прогнозування повинне виходити з психології особи та її попередньої діяльності. Здійснювати індивідуальне прогнозування злочинної поведінки можна лише щодо осіб, які в минулому вже вчинили злочини чи припускалися антигромадської поведінки. Роль індивідуального прогнозування полягає саме в тому, щоб із зазначеного контингенту осіб визначити тих, до яких необхідно вживати індивідуальних запобіжних заходів із метою недопущення вчинення ними злочинів у майбутньому.
Що стосується кримінологічного прогнозування, то, природно, суспільство не зацікавлене в реалізації негативних прогнозів і вживає запобіжних заходів. І якщо в їх результаті рівень злочинності виявиться нижчим від очікуваного, то така "помилка" не суперечить прогнозові, не знижує його надійності.
Прогнозування індивідуальної поведінки полягає у визначенні ймовірності вчинення конкретною особою злочину чи, навпаки, її виправлення та відмови від злочинної діяльності.
Побудова прогностичної моделі передбачає два підходи:
прогнозування на основі узагальнення біографії індивіда;
прогнозування на основі аналізу внутрішнього духовного життя індивіда, його установок і мотивів (індивідуальний підхід).
7. Кримінологічне планування боротьби з злочинністю
Кримінологічне планування (програмування) - це цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, організаційне, методичне й ресурсне його забезпечення на визначений період часу.
У широкому значенні слова терміни "планування" та "програмування" використовують як тотожні. Однак у сфері кримінологічного планування доцільно розмежовувати термінологію.
Програми розробляються на стратегічному рівні управління боротьби зі злочинністю. Вони передбачають мету та завдання на порівняно тривалий період, їхні пріоритети та зв'язок з іншою метою спеціального управління, систему суб'єктів і засобів боротьби зі злочинністю, ресурси, котрі може виділити суспільство, та ін.
Плани деталізують програми за завданнями, напрямками, функціями певних суб'єктів боротьби зі злочинністю, організацією цієї боротьби, передбачаючи конкретні заходи, порядок, послідовність, терміни виконання та відповідальних виконавців.
Планування є однією з форм координації запобіжної діяльності як в окремому регіоні, так і в державі загалом.
Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про злочинність, процеси, що впливають на неї та стан боротьби зі злочинністю.
До кримінологічного планування всіх рівнів висувають такі основні вимоги:
планування має бути колективним як за колом учасників складання плану, так і за колом його виконавців;
виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;
• намічені заходи обов'язково мають взаємоузгоджуватись і не суперечити один одному;
• заходи слід планувати, зважаючи на конкретну ситуацію в регіоні (відомстві), та своєчасно коригувати з огляду її змін.
Етапи кримінологічного планування
Процес планування складається з п'яти основних етапів:
1) організаційно-підготовчого;
інформаційно-аналітичного;
безпосередньої розробки плану;
організації виконання плану;
5) оцінювання запобіжної діяльності й висновків.
Дата добавления: 2015-12-07; просмотров: 107 | Нарушение авторских прав