Читайте также:
|
|
(ст. 207). Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю.
Предметом злочину є: 1) виручка в іноземній валюті, отримана від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг); 2) товари та інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.
Об'єктивна сторона злочину виражається в ухиленні від повернення в Україну в передбачені законом строки вищеназваного предмета злочину або в його приховуванні будь-яким способом.
Ухилення від повернення з -за кордону валютної виручки — це злочинна бездіяльність, яка полягає в неповерненні виручки в іноземній валюті, отриманої за кордоном від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг) і яка належить, відповідно до законодавства України, обов'язковому зарахуванню на рахунки уповноваженого банку України. Переказ такої виручки має бути зроблено в строки, вказані в контрактах, але, за вимогою загальних правил, не пізніше, ніж через 90 календарних днів із дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання документа, що засвідчує такий експорт, виконання робіт, надання послуг (див. ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1974 р.1). Закон передбачає й інші строки, а також можливість їх продовження. Відповідальність за ст. 207 може настати тільки в разі, якщо конкретна особа зобов'язана була повернути валютну виручку в Україну і мала реальну можливість здійснити цю дію.
Злочин вважається закінченим із моменту неповернення в Україну зазначених предметів у передбачений законом строк.
Приховування валютної виручки, інших матеріальних цінностей, одержаних від цієї виручки, — це дії з приховування цих предметів від належного документального обліку та державного валютного контролю (перекручування фактів в облікових документах, внесення в них недостовірних даних тощо). Злочин вважається закінченим із моменту вчинення таких дій.
Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.
Суб'єкт злочину спеціальний: 1) службова особа підприємства, установи чи організації незалежно від форми власності; 2) особа, яка здійснює господарську діяльність без створення юридичної особи.
У частинах 2 і 3 ст. 207 передбачено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно (ч.2) або за попередньою змовою групою осіб (ч.2), у великих розмірах (ч.2) або в особливо великих розмірах (ч.3).
Згідно з приміткою до ст. 207, виручка, товари або інші матеріальні цінності перевищують неоподатковуваний мінімум до-
_________________
1 Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 40. — Ст. 364.
ходів громадян: при великому розмірі — в тисячу й більше, а при особливо великому розмірі - у три тисячі й більше разів. При визначенні розміру здійснюється перерахунок у валюту України за офіційним курсом національної валюти, визначеним Національним банком України на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону.
Покарання за злочин: за ч.1 ст. 207 — штраф від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч.2 ст. 207 — обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на строк до трьох років; за ч.3 ст. 207 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208). Безпосередній об'єкт злочину такий самий, як у ст. 207.
Предмет злочину — валютні рахунки, що незаконно відкриваються чи використовуються за межами України. Це рахунки як юридичних, так і фізичних осіб, у тому числі тих, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.
Об'єктивна сторона злочину виражається у незаконному відкритті або використанні за межами України валютних рахунків.
Незаконне відкриття резидентами України рахунків в іноземній валюті за межами України має місце, якщо воно здійснюється без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України. Така ліцензія надається на підставах і в порядку, передбачених Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. №15-93', Положенням про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами—резидентами України рахунків в іноземних банках, затвердженим постановою Правління НБУ від 5 травня 1999 р. № 2212,
__________________
1 Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 17. - Ст. 184.
2 Офіційний вісник України. - 1999. - № 20. - Ст. 907.
Положенням про порядок надання фізичним особам—резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України і розміщення на них валютних цінностей, затвердженим постановою Правління НБУ від 2 листопада 2000 р. №431і.
Незаконне використання валютних рахунків має місце, зокрема, якщо резидент України використовує незаконно відкритий за межами України валютний рахунок або якщо законно відкритий валютний рахунок використовує для здійснення операцій, що не передбачені індивідуальною ліцензією, або у випадку використання такого рахунку після закінчення терміну дії ліцензії.
Злочин вважається закінченим із моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій.
Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.
Суб'єктом злочину можуть бути: 1) громадянин України, який постійно проживає на її території; 2) службова особа підприємства, установи чи організації (юридичних осіб), незалежно від форми власності, які діють на території України, або інша особа, яка вчинила дії, передбачені ст. 208, за дорученням такої службової особи; 3) особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
У частині 2 ст. 208 встановлено відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.
Покарання за злочин: за ч.1 ст. 208 — штраф від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, із конфіскацією валютних цінностей, що є на вищезазначених рахунках; за ч.2 ст. 228 — позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією валютних цінностей, що є на вищезазначених рахунках.
Порушення законодавства про бюджетну систему України (ст. 210). Безпосередній об'єкт цього злочину — суспільні відносини у сфері використання бюджетних коштів.
___________________
1 Офіційний Вісник України. - 2000. - № 47. - Ст. 2046.
Предмет злочину — бюджетні кошти. Це кошти бюджетів всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Склад злочину матиме місце, якщо його предметом були бюджетні кошти у великих розмірах, тобто якщо їх сума в тисячу і більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).
Об'єктивна сторона злочину може виражатися у використанні бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, у недотриманні вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів.
Використання бюджетних коштів у супереч їх цільовому призначенню — це, наприклад, фінансування за рахунок бюджету видатків, не передбачених бюджетом, або фінансування одних статей видатків бюджету за рахунок інших.
Використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, — це фінансування передбачених бюджетом видатків у сумах, які перевищують межі, встановлені щодо фінансування конкретних заходів або загальні межі видатків.
Недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету - це зменшення фінансування лише за окремими статтями видатків, непропорційне зниження фінансування за всіма статтями видатків тощо.
Недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів полягає у непропорційному фінансуванні визначених бюджетом статей видатків: фінансуванні у повному обсязі одних статей з одночасним частковим фінансуванням або взагалі з нефінансуванням інших, недодержанні строків фінансування видатків, що призводить до заборгованості з виплати заробітної плати тощо.
Вчинення вказаних дій пов'язане з порушенням певних статей Бюджетного кодексу України, інших нормативно-правових актів, що встановлюють порядок виконання бюджету.
Злочин вважається закінченим із моменту вчинення хоча б однієї з вищезазначених дій.
Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.
Суб'єктом злочину є службові особи, уповноважені здійснювати діяльність, пов'язану з виконанням бюджету і розпоряд-
женням бюджетними коштами, у тому числі службові особи підприємств, установ та організацій, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету.
У частині 2 ст. 210 передбачено відповідальність за ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах (згідно з приміткою до цієї статті це три тисячі й більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб.
Покарання за злочин: за ч.1 ст. 210 — штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого; зач.2ст.210 — обмеження волі на строк від двох до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до восьми років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ст. 211). Безпосередній об'єкт цього злочину — встановлений законом порядок видання (прийняття) нормативно-правових або розпорядчих актів, які впливають на прибуткову або видаткову частину бюджету.
Предмет злочину — бюджетні кошти у великих розмірах, тобто в сумі, що у тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).
Об'єктивна сторона злочину полягає у виданні нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому Бюджетним кодексом України та іншими законодавчими актами порядку.
Нормативно-правовий акт — це офіційний документ, прийнятий уповноваженим на те суб'єктом у встановленому законом порядку та формі, який спрямований на регулювання суспільних відносин, встановлення загальнообов'язкових прав і обов'язків для невизначеного кола осіб, і розрахований на тривале багаторазове застосування.
Розпорядчий акт не містить загальних правил, а є актом застосуванням права до конкретних осіб і випадків.
Злочин вважається закінченим із моменту видання (прийняття) нормативно-правового або розпорядчого акта, незалежно від того, чи спричинило це зміни у прибутковій чи видатковій частині бюджету.
Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел.
Суб'єкт злочину — службова особа, наділена правом видання (прийняття) нормативно-правових або розпорядчих актів.
У частині 2 ст. 211 передбачено відповідальність за ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах (згідно з приміткою до ст. 210 це три тисячі й більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) або вчинені повторно.
Покарання за злочин: за ч.1 ст. 211 — штраф від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до чотирьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч.2 ст. 211 — позбавлення волі на строк від трьох до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212), Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері державного регулювання оподаткування та формування прибуткової частини державного бюджету.
Предметом злочину є податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» в редакції від 18 лютого 1997 р.1, під податком, збором (обов'язковим платежем) розуміється обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, який здійснюється платниками у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Предметом цього злочину є лише ті обов'язкові платежі, які передбачено цим Законом.
__________________
1 Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 16. — Ст. 119.
Об'єктивна сторона злочину полягає в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, якщо це призвело до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, тобто в сумі, що в тисячу й більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до цієї статті).
Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може відбуватися у формі бездіяльності, наприклад, неподання податкових декларацій і розрахунків у тих випадках, коли таке подання є обов'язковим, або у формі бездіяльності, поєднаної з активною поведінкою. Способи ухилення можуть бути різними: внесення до поданих податкових декларацій, розрахунків завідомо неправдивих відомостей про доходи і видатки, приховування або заниження об'єктів оподаткування, відмова сплатити податок тощо. Якщо способом є вчинення самостійного злочину (наприклад підроблення документів), можлива кваліфікація за сукупністю злочинів.
Злочин вважається закінченим із моменту ненадходження зазначених сум до бюджету або цільового фонду. У судовій практиці таким моментом визнається наступний день після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов'язковий платіж, а якщо закон пов'язує цей строк із виконанням певної дії, — з моменту фактичного ухилення від їх сплати.
Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що характеризується наявністю в особи наміру не сплачувати обов'язкові платежі взагалі (у цілому) або певну їх частину.
Суб'єктом злочину можуть бути: 1) службова особа підприємства, установи, організації будь-якої форми власності, 2) особа, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3) інша особа, яка зобов'язана сплачувати вищезазначені платежі.
У частинах 2 та 3 ст. 212 встановлено відповідальність за ті самі діяння, вчинені: 1) за попередньою змовою групою осіб (ч.2); 3) особою, раніше судимою за цей злочин (ч.3); 3) якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах (ч.2) чи особливо великих розмірах (ч.3). Згідно з приміткою до цієї статті великий розмір — це три тисячі й більше, а особливо вели-
кий розмір — п'ять тисяч і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 4 ст. 212 встановлює, що від кримінальної відповідальності звільняється особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Під притягненням до кримінальної відповідальності тут слід розуміти стадію кримінального переслідування: винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинувачуваного і пред'явлення обвинувачення.
Покарання за злочин: за ч.1 ст. 212 — штраф від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч.2 ст. 212 — штраф від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч.3 ст. 212 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204). Безпосередній об'єкт злочину — суспільні відносини у сфері державного регулювання оподатковування і формування прибуткової частини державного бюджету. Додатковим безпосереднім об'єктом може бути здоров'я людей.
Предмет злочину: 1) алкогольні напої; 2) тютюнові вироби; 3) інші підакцизні товари.
Підакцизні товари — це товари, у ціну яких включається акцизний збір — непрямий податок. Перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, а також його ставки затверджує Верховна Рада України. Перелік підакцизних товарів визначено законами України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами» від 19 грудня
1995р.1, «Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 р.2, «Про ставки акцизногозбору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24 травня
1996р.3, «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякітовари (продукцію)» від 11 липня 1996 р.4
Алкогольні напої — це продукти, отримані шляхом спиртового бродіння матеріалів, що містять цукор, або виготовлені на основі харчових спиртів із вмістом спирту етилового понад 1,2% об'ємних одиниць. Вони належать до товарних груп Гармонізованої системи опису і кодування товарів під кодами 2204,2205, 2206,2208.
Предметом цього злочину також можуть бути алкогольні напої, виготовлені на основі етилового спирту шляхом його розбавлення водою. Виготовлення, придбання, зберігання, транспортування з метою збуту і збут самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення кваліфікується як зайняття забороненим видом господарської діяльності за ст. 203.
Тютюнові вироби — це сигарети, цигарки, сигари, сигарили (тонкі сигари), а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн та інші вироби з тютюну і його замінники, які впливають на фізіологічний стан людини під час вживання.
До інших підакцизних товарів належать: спирт етиловий, транспортні засоби, дистиляти, спеціальні та моторні бензини, гас, пиво солодове.
Незаконно виготовленими підакцизними товарами є товари, виготовлені особою, яка не зареєстрована як суб'єкт підприємництва, або без отримання ліцензії, якщо відповідна діяльність підлягає ліцензуванню.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 204, може виражатися в придбанні, зберіганні, транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, а також у самому їх збуті.
Придбання — це одержання незаконно виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних то-
____________________
1 Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 46. — Ст. 345.
2 Там само. - 1996. - № 8. - Ст. 32.
3 Там само. - 1996. - № 32. - Ст. 151.
4 Там само. - 1996. - № 42. - Ст. 201.
варів будь-яким способом (купівля, одержання в обмін на інші товари, у рахунок сплати боргу тощо).
Зберіганням є утримання предмета злочину у володінні винного: при собі, у помешканні, в тайниках чи інших визначених
ним місцях.
Транспортування ~ це переміщення зазначених предметів
будь-яким видом транспорту.
Збут означає будь-яку реалізацію підакцизних товарів: продаж, дарування, обмін, передачу в рахунок погашення боргу
тощо.
Якщо особа сама не виготовляла, а лише придбала, зберігала чи транспортувала для збуту предмети злочину, усвідомлюючи незаконність їх виготовлення, то цього достатньо для визнання таких дій незаконними.
Злочин є закінченим із моменту вчинення хоча б однієї із зазначених у ч.1 ст. 204 КК дій.
Суб'єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний із метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів. Суб'єкт злочину — особа, яка досягла 16-річного віку. У частині 2 ст. 204 передбачено самостійний склад злочину. Його об'єктивну сторону характеризує незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів, яке здійснюється: 1) шляхом відкриття підпільних цехів або 2) з використанням обладнання, що забезпечує масове виробництво таких товарів, або 3) особою, раніше засудженою за цією статтею.
Питання про те, чи є обладнання таким, що забезпечує масове виробництво зазначених товарів, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням його технічних можливостей та стану, наявності кваліфікованого персоналу, умов, в яких обладнання експлуатується тощо.
Злочин, передбачений ч.2 ст. 204, є закінченим із моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів.
У частині 3 ст. 204 також передбачено самостійний склад злочину. Його об'єктивну сторону характеризують: 1) незаконне виготовлення підакцизних товарів, вказаних у частинах 1 або 2 цієї статті, з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров'я людей; 2) незаконний збут
таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків.
Недоброякісними визнаються сировина і матеріали, що не відповідають встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам (див. ст. 227). Саме ця недоброякісність сировини і матеріалів визначає небезпечні властивості виготовлених із них підакцизних товарів, які можуть спричинити шкоду здоров'ю чи життю людей після їх збуту споживачам (можливість смерті хоча б однієї людини, отруєння, радіоактивного опромінення, травмування тощо).
Отруєння людей, як один із видів тяжких наслідків, може бути пов'язане із заподіянням смерті хоча б одній людині або значної шкоди здоров'ю людей.
Інші тяжкі наслідки — це, наприклад, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, масове захворювання людей, знищення або пошкодження майна у великих розмірах тощо.
Суб'єктивні сторони та суб'єкти злочинів, передбачених у ч.2 та 3, визначаються аналогічно ч.1.
Покарання за злочин: за ч.1 ст. 204 — штраф від п'ятисот до тисячі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення; за ч.2 ст. 204 — штраф від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, із конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення; за ч.3 ст. 204 — позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років із вилученням та знищенням вироблених товарів таз конфіскацією обладнання для їх виготовлення.
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 88 | Нарушение авторских прав