Злочини у сфері обслуговування споживачів.

Незаконне виготовлення, збут або використання держав­ного пробірного клейма (ст. 217 КК). Предмет цього злочину – державне пробірне клеймо, тобто знак встановленого єдиного зраз­ка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів і зміст ва­гових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі ваго­вих одиниць сплаву. Для кожного виду дорогоцінних металів вста­новлені проби (державні стандарти) (наприклад, для платини – 950 проба).

Предметом цього злочину може бути як незаконно виготовлене державне пробірне клеймо, так і справжнє клеймо.

Об'єктивну сторону цього злочину характеризують незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма.

Під виготовленням слід розуміти створення державного пробір­ного клейма, а під збутом – його відчуження (продаж, дарування, обмін тощо). Способи виготовлення і відчуження можуть бути різ­ними.

Використання означає нанесення відбитку державного пробір­ного клейма на виріб.

Диспозиція ст. 217 КК є бланкетною і вимагає звернення до інших нормативних актів для визначення незаконності вказаних дій. Основне значення має Закон України „Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і доро­гоцінного каміння та контроль за операціями з ними” від 18 листо­пада 1997 р. Згідно із Законом опис державного пробірного клейма та його форма затверджуються Міністерством фінансів України та виготовляються за його замовленням. Право клеймувати ювелірні та побутові вироби, виготовлені з дорогоцінних металів (тобто нане­сення на них відбитку державного пробірного клейма), мають тільки органи, що здійснюють державний пробірний контроль.

Нанесення відбитку державного пробірного клейма на виріб, виготовлений не з дорогоцінного металу, і подальший продаж цього виробу під виглядом виробу з дорогоцінного металу вимагає додат­кової кваліфікації за ст. 190 КК (шахрайство). Так само кваліфікується завищення проби при нанесенні клейма на виріб з дорогоцінного ме­талу і подальший продаж цього виробу.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій – виготовлення, збуту або використання.

Суб'єктивна сторона злочину – прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа.

У частині 2 ст. 217 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 217 КК – штраф від ста до трьох­сот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до двох років; за ч. 2 ст. 217 КК – штраф від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмежен­ня волі на строк від трьох до п'яти років.

Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226 КК). Предмет цього злочину – фальсифіковані вимірювальні прилади та інстру­менти. Зовні вони виглядають як такі, що мають нормовані метроло­гічні характеристики, а насправді не відповідають метрологічним ви­могам, що висуваються до них, і вимірювання ними дає недостовірні результати. Наприклад, зовні справні та точні терези насправді по­казують неточну вагу, оскільки перенастроєно роботу їх внутріш­нього механізму чи програму.

Об'єктивна сторона цього злочину характеризується виготовленням, переробленням або збутом фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів.

Виготовлення – це дії зі створення вимірювальних приладів чи інструментів, пов'язані з їх фальсифікацією, або лише фальсифіка­ція вже створених приладів чи інструментів.

Під переробленням слід розуміти видозміну вже існуючої фальсифікації приладів чи інструментів.

Поняттям збуту охоплюються будь-які різновиди від­чуження фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів (продаж, дарування тощо).

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій – виготовлення, перероблення чи збуту.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом, причому виготовлення і перероблення фальсифікованих прила­дів чи інструментів вчиняється з метою використання (винним або іншими особами) чи збуту.

Суб'єкт злочину – будь-яка особа.

У частині 2 ст. 226 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 226 КК – штраф до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до двохсот годин, або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до трьох місяців; за ч. 2 ст. 226 КК – штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обме­ження волі на строк до трьох років.

Обман покупців та замовників (ст. 225 КК). Об'єктивна сто­рона цього злочину включає три ознаки:

1) - діяння – обман покуп­ців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг;

2) - наслідок – матеріальна шкода громадянинові в сумі, що, згідно з приміткою до ст. 225 КК, перевищує три неоподатковувані мінімуми доходів громадян;

3) - причинний зв'язок між діянням та наслідком.

Способи обману покупців та замовників можуть бути різними: обмірювання, обваження, обраховування, продаж фальсифікованих товарів або неповного комплекту товарів, передача одного предмета під виглядом іншого, завищення об'єму виконаних робіт або кількос­ті витраченої сировини, стягування плати за послуги, що надаються безкоштовно тощо. Для кваліфікації цього злочину не має значення місце його вчинення.

Покупцями і замовниками в значенні ст. 225 КК виступають тільки окремі громадяни. Обман представників підприємств, установ або організацій кваліфікується як шахрайство (ст. 190 КК).

Злочин вважається закінченим з моменту спричинення матері­альної шкоди покупцеві або замовникові.

Суб'єктивна сторона злочину – прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб'єктом злочину може бути будь-яка особа, що реалізовує то­вари або робить послуги від імені зареєстрованого суб'єкта господа­рювання. Останнім визнається як юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, так і фізична осо­ба – суб'єкт підприємницької діяльності.

У частині 2 ст. 225 КК передбачена відповідальність за вчинення цього злочину особою раніше судимою за ст. 225 КК.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 225 КК – штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років; за ч. 2 – штраф від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Дата добавления: 2015-11-26