В сфері охорони земельних ресурсів

Головною проблемою погіршення стану земельних ресурсів області залишається деградація ґрунтів, в першу чергу розвиток ерозійних процесів, фізична деградація ґрунтів, яка проявляється у переущільненних верхніх шарів ґрунту і за експертною оцінкою поширена на 35% площі ріллі. Ерозія, як фактор деградації ґрунтового покриву та екологічної небезпеки оцінюється насамперед інтенсивністю змиву та об’ємами переміщення ґрунтового субстрату. Середньорічний змив ґрунту з орних земель часто становить 10-15т/га, а під просапними культурами подекуди сягає 20-30 т/га.

Високий рівень розораності угідь, в тому числі на схилах, значне розширення посівів просапних культур та практично повне припинення виконання комплексу робіт по захисту ґрунтів, порушення системи обробітку ґрунту призвело до значного погіршення якісного стану земель.

У процесі екстенсивного землеробства до ріллі були залучені малопродуктивні і еродовані землі, які на теперішній час складають більше 45% від всіх орних земель. Внаслідок великих витрат і низької врожайності на цих землях значно знижена продуктивність, а внаслідок ерозії грунтів ми втрачаємо орну землю, луки, водоймища.

Підсилення процесів деградації ґрунтового покриву, обумовлені техногенним забрудненням. Основними забруднювачами Харківської області є Зміївська ТЕС, ВАТ “Балцем”, ДП “Хімпром ”, ДП ТЕЦ-5, підприємства нафтогазової галузі. Викиди цих підприємств забруднюють ґрунти, але зони забруднення ґрунтів та їх кількісний склад по області визначені не повністю.

До погіршення стану ґрунтів приводить несанкціоноване розміщення відходів і сміття, випадки аварійного забруднення земель нафтопродуктами та скидом стічних вод на рельєф місцевості, постійна загроза забруднення земель непридатними до використання пестицидами та агрохимикатами (1111,0).

Збільшується площа кислих грунтів, показник кислотності на цей час становить 6,0, а 7 років тому – 6,2. Серед орних земель області нараховується 226 тис.га кислих і 72 тис.га солонцюватих ґрунтів, які потребують постійної хімічної меліорації..

Інвентаризація земель по таким категоріям як природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення не проведена. У формі звітності 6-зем окремо дані землі не визначені, звітність їх використання не ведеться, не проведена інвентаризація зелених зон м. Харкова і області. Найгостріше в області склалась проблема з землями водного фонду та розташованими на цих землях водними об’єктами. В області налічується 60,5 тис.га під водоймами, 30,9 тис.га під болотами та 7,1 тис.га під прибережними захисними смугами. Таким чином, загальна площа земель водного фонду в області складає 98,5 тис.га, але майже всі водні об’єкти в області не мають винесених в натуру прибережних захисних смуг, наявність яких вимагається Земельним та Водним Кодексами України. На цей час законодавча база щодо оренди водних об’єктів потребує удосконалення.

Таблиця 4.4

Земельний фонд

Основні види
Всього тис.га	% до загальної площі території	Всього тис.га	% до загальної площі території	Всього тис.га	% до загальної площі території	Всього тис.га	% до загальної площі території	Всього тис.га	% до загальної площі території
Разом (територія)	3141,8		3141,8		3141,8		3141,8		3141,8
с/г, у тому числі:	2423,8	77,1	2423,5	77,1	2422,5	77,1	2420,9	77,1	2419,9	77,1
Забудовані т-ї	118,3	3,8	118,9	3,8	118,9	3,8	118,9	3,8	118,9	3,8

Рис. 4.6. Динаміка забудованих земель, % від с/г угідь

За останні роки однією з причин погіршення екологічного стану земель в області є також підтоплення території ґрунтовими водами та зсуви ґрунтів, які активізувалися в останні роки. Підтоплення в області спостерігаються у 131 населених пунктах на території 24 районів. В м. Харкові вони охоплюють понад 4 тис.га, на яких знаходиться більше 11000 виробничих об’єктів. В 63 сільських населених пунктах площа підтоплених земель складає більше 10 га.

Ефективність державного контролю за використанням та охороною земель полягає в чіткій взаємодії місцевих органів самоврядування та органів державної влади, що здійснюють контроль у цій сфері.

В сфері охорони надр.

Проблеми раціонального використання мінерально-сировинної бази є дуже актуальними. Велика кількість родовищ місцевого значення (насамперед цегельної сировини) розробляються взагалі без будь-якого геологічного вивчення. Сировина використовується без врахування її якості та екологічних наслідків, якість продукції дуже низька. Тому одним з головних шляхів в наведенні порядку у надрокористуванні є передбачене Кодексом України “Про надра” його ліцензування, що передбачає обов’язкове геологічне вивчення родовищ з видачею рекомендацій по їх комплексному використанню, та обов’язкове їх додержання.

В той же час сучасний екологічний стан підземних вод можна охарактеризувати як напружений. В м. Харкові та районних центрах техногенний вплив та проникнення забруднення розповсюджується на глибину залягання основних експлуатаційних водоносних горизонтів.

Грунтові води першого від поверхні водоносного горизонту значно забруднені. Підвищені показники по загальному вмісту солей, жорсткості, нормативів по сульфатах, нітратам, незадовільний бактеріологічний стан.

Великою проблемою для м. Харкова є значне забруднення підземних вод верхньокрейдяного водоносного горизонту. Запаси в кількості біля 50 тис.м³/добу вже не можуть бути використані для господарчо-питного водопостачання. В той же час припинення їх відкачки на насосних станціях ТВО “Харківкомунпромвод” призвело до значного посилення підтоплення в місті. Зараз в м. Харкові в підтопленому стані знаходиться більш 5 тис. га забудованих територій. Ситуація може бути поліпшена тільки з відновленням відкачки з верхньокрейдяного та вищезалеглих водоносних горизонтів з використанням вод на виробничі потреби підприємствами міста.

На теперішній час питання проведення тампонажу дуже актуальне, оскільки недіючі свердловини являються потенційними джерелами забруднення підземних вод. Але на тепер роботи по тампонажу свердловин виконуються повільно, в зв’язку з тяжким фінансовим становищем підприємств, на балансі яких знаходяться дані свердловини, а також з причини розпаювання земель та неможливості встановити власника свердловин.

Процес ліцензування діяльності щодо користування надрами також уповільнений, оскільки потребує значних капітальних вкладень.

В сфері охорони природно – заповідного фонду:

- Відсутність цільового фінансування заповідних об’єктів місцевого значення (за рахунок місцевого бюджету). Як результат, утримання та забезпечення режиму і охорони збереження цих об’єктів ведеться за рахунок коштів землекористувачів та землевласників яких вони мають недостатньо.

- Недостатній рівень фінансування та матеріально-технічного забезпечення об’єктів загальнодержавного значення: найстарішого в Україні ботсаду – ХНУ ім. В.Н. Каразіна (м.Харків), Харківського зоологічного парку, дендрологічного парку ХНАУ ім.В.В.Докучаєва в Харківському районі, парків-пам’яток садово-паркового мистецтва – “Шарівський” у Богодухівському районі, “Старомерчецький” у Валківському районі, “Наталіївький” у Краснокутському районі. При цьому, межі земельних ділянок територій та об’єктів природно-заповідного фонду не встановлюються в натурі (на місцевості).

Для вирішення даного питання землекористувачам та землевласникам надаються відповідні, обов’язкові для виконання приписи щодо встановлення меж в натурі.

- Внаслідок реформування сільськогосподарських підприємств, в результаті проведення земельної реформи деякі об’єкти ПЗФ залишаються, певний час (на час переоформлення охоронних зобов’язань), без відповідної охорони, що створює умови для порушення заповідного режиму.

Для оцінки екологічного розвитку м. Харкова необхідно розрахувати інтегральний показник екологічного розвитку (I₃), який розраховується за формулою:

I₃= (4.1)

де: С₁- показник якісного стану питної води, який розраховується за формулою:

С₁= (4.2)

де: х₁- хімічні показники питної води – 12;

х₂ – бактеріологічні показники питної води – 6,2%

Приведення базових показників (індикаторів) різних типів до нормального стану проводиться за формулами:

- для позитивних індикаторів

Х= (4.3)

- для негативних індикаторів

Х= (4.4)

С₂- якісний показник грунтового покриву, який розраховується за формулою:

С₂=х₁ (4.5)

де: х₁ – території під будівлями і дорогами, % від с/г земель.

С₃ – коефіцієнт стану атмосферного повітря, який розраховується:

С₃= (4.6)

де:х₁ – загальний обсяг викидів забруднюючих речовин;

х₂ - обсяги викидів від стаціонарних джерел та їх хімічний склад;

х₃ – обсяги викидів від пересувних джерел та їх хімічний склад;

х₄ – щільність викидів забруднюючих речовин на 1 км²;

х₅ – кількість забруднюючих речовин на душу населення.

Провівши вище наведені розрахунки, результати зводимо в таблицю 4.

Таблиця 4.5

Назва показника	Ni	Nmax	Nmin	xi	І3
Хімічні показники питної води				0,42	0,11
Бактеріологічні показники	6,2			0,73
Показник якісного стану питної води – С1	0,55
Території під будівлями і дорогами	3,8			1,1
Якісний показник грунтового покриву – С2	1,1
Загальний обсяг викидів забруднюючих речовин	295,4			0,88
Обсяги викидів від стаціонарних джерел та їх хімічний склад	158,7		4,0	0,93
Обсяги викидів від пересувних джерел та їх хімічний склад	136,7			0,44
Щільність викидів забруднюючих речовин на 1 км^2	9,41		1,5	0,91
Кількість забруднюючих речовин на душу населення	103,06			0,97
Показник стану атмосферне повітря - С3	0,79

Провівши розрахунки показника екологічного розвитку регіону та оцінивши його за уніфікованою шкалою даний регіон перебуває в критичному стані.

Дата добавления: 2015-11-28