Читайте также:
|
Подання джерела – основна мета вторинних текстів. Залежно від конкретизації цієї мети виділяють такі жанри: анотація; конспект; рецензія; рефераттощо. Розглянемо більш докладно ці жанри.
Анотація
Анотація (від лат. annotatico – зауваження, примітка) – це стисла узагальнювальна характеристика роботи з погляду змісту й призначення.
Анотація обов’язково складається з двох частин: бібліографічного опису (вихідні дані джерела відповідно до чинних ДЕСТів) і власне тексту. Сутність і призначення анотації полягають у тому, що вона є стислою характеристикою джерела інформації та відповідає на питання, про що йдеться в цьому джерелі. Анотація не розкриває змісту наукового джерела, а лише інформує про наявність наукового джерела певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об’єктивне уявлення про наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації інформації. Виокремлюють такі види анотації:
1) за змістом і цільовим призначенням – довідкові (описові, інформаційні) та рекомендаційні;
2) за повнотою охоплення змісту анотованого джерела – загальні та спеціалізовані (в тому числі аналітичні);
3) за глибиною розгортання інформації анотації поділяють на розширені та реферативні;
4) за рівнем використання засобів автоматизації анотації поділяють на інтелектуальні, тобто складені людиною, і формалізовані – складені з використанням комп’ютерної техніки;
5) за формою бувать традиційними та телеграфними;
6) за кількістю анотованих джерел – монографічні та зведені (або групові).
Найбільшого поширення у науковій та в навчально-науковій діяльності набули довідкові анотації, що характеризують наукове джерело за тематикою і проблематикою.
У будь-якій анотації представляється стандартний бібліографічний опис джерела, вказується його тема й визначається його адресат. Коротко можуть бути наведені інші відомості, такі, як проблематика джерела, її актуальність, новизна інформації, практична цінність джерела, опис його змісту й структури.
Структура анотації
1. Бібліографічний опис джерела (відповідно до Держстандарту).
2. Тема джерела.
3. Інші відомості про джерело (факультативно, вибірково).
4. Адресат джерела.
Конспект
Конспект (від лат. conspectus – огляд) – це письмовий виклад змісту джерела з метою наступного використання цієї інформації.
Конспект складається з плану і тез, доповнених фактичним матеріалом, що в сукупності є коротким письмовим викладом змісту книги, статті, лекції, тощо.
Конспект починається з бібліографічного опису джерела, тому що наступне використання законспектованої інформації у вигляді посилання у власному тексті потребує вказівки бібліографічних відомостей про джерело. Конспект може бути зроблений з різним ступенем цілісності, повноти й деталізації відомостей. Залежно від ступеня стислості вихідного тексту й від форми конспекту розрізняють: тезовий конспект, суцільний конспект, вибірковий конспект.
Тезовий конспект – це почерговий виклад концептуальних положень тексту, кожне з яких передано одним або двома реченнями, так, щоб воно було повністю зрозуміло тому, хто не читав текст. У тезовому конспекті немає аргументації, прикладів і інших подробиць змісту. У ньому не вказуються сторінки тексту, на яких перебуває виписана інформація. Звичайно пункти тезового конспекту нумеруються.
Суцільний (загальний) конспект – це виклад головних думок тексту, їхніх доказів, важливих фактичних даних, які необхідні для того, щоб скласти певне уявлення про предмет дослідження і сутності поставлених проблем. У суцільному конспекті вказуються сторінки тексту, на яких перебуває виписана інформація. У ньому можуть бути повністю цитовані речення. Вони пишуться в лапках і супроводжуються вказівкою номера сторінки в круглих дужках.
Вибірковий (цільовий) конспект – це виписка інформації, яка необхідна для вирішення поставленого завдання. У цільовому конспекті вказуються сторінки тексту, на яких перебуває виписана інформація. Цитати беруться в лапки й супроводжуються вказівкою номера сторінок у круглих дужках.
Отже, конспектування наукового тексту – це складний мисленнєво- мовленнєвий процес, мета якого – глибоко осмислити інформацію і подати її адекватно, точно, стисло та в зручній для подальшого використання в письмовій формі контексту.
Процес конспектування включає два етапи:
1) змістова орієнтація та планування:
а) структурно-змістовий аналіз тексту джерела;
б) визначення і фіксація на папері плану-програми розроблюваного конспекту;
2) реалізація розробленого плану-програми:
а) вибір інформації для конспекту в суворій відповідності до визначеного плану;
б) коректна компресія відібраної інформації;
в) запис опрацьованої інформації в лаконічній та зручній формі.
Рецензія
Рецензія (від лат. recensio – розгляд) – це письмовий аналіз джерела з метою визначити актуальність, новизну, теоретичну значимість, практичну цінність і вирішення поставлених у джерелі проблем.
Написання рецензії вимагає від рецензента високого професіоналізму, уміння і навичок для забезпечення об’єктивності, якості, ґрунтовності і переконливості оцінювання.
Структура рецензії
1. Заголовок, у якому за словами РЕЦЕНЗІЯ на випливає вказівка жанру рецензованої роботи і її бібліографічного опису, де можливі деякі відступи від ДЕСТу, що обумовлені обставинами написання рецензії.
2. Вступ, у якому викладається загальне бачення рецензентом теми джерела й завдань її розробки.
3. Короткий виклад змісту рецензованого джерела із зазначенням його переваг і недоліків.
4. Висновки про відповідність або невідповідність змісту й форми джерела його призначення, а в окремих випадках також і вимогам, які пропонуються до текстів певного жанру (наприклад, до кваліфікаційних робіт).
5. Відомості про рецензента: учений ступінь, учене звання, посада із вказівкою установи і його підрозділу, І.П. Прізвище.
Вторинні тексти деяких жанрів (тези, анотація, автореферат)можуть бути складені ким-небудь не тільки на чужий, але й на власний первинний текст.
Реферат
Реферат (лат. referre – доповідати, повідомляти) – доповідь на певну тему, що передбачає огляд відповідних літературних та інших джерел, виклад змісту наукової роботи, книжки, статті. Реферат може бути монографічним (за одним джерелом) або оглядовим (за кількома джерелами).
Особу, яка складає реферат, називають референтом, а сам процес – реферуванням.
Тексти цього вторинного жанру більш є докладними, ніж анотація. У рефератах використовують ті ж види подачі чужого мовлення і способи її авторизації, що й у посиланнях.
Залежно від повноти викладу змісту першоджерела реферати поділяють на такі види: реферат-резюме, реферат-конспект, реферат-огляд.
Реферат-резюме містить лише ті основні положення, що якнайближче пов’язані з темою реферованого джерела, а також включає бібліографічний опис джерела, вказує його тему, центральну проблему, основні висновки джерела, визначає його адресата. Можуть бути охарактеризовані актуальність, новизна, практична цінність, зміст і структура роботи.
У рефераті-конспекті, крім того, що повинно бути в рефераті-резюме, відображаються всі концептуальні положення джерела, подається ілюстративний матеріал, яким автор підкріплює свої ідеї, важлива аргументація, відомості про методику дослідження, використані технології, сфери застосування.
Реферат-огляд - це науково-дослідна робота з певної теми, мета якої полягає в тому, щоб з'ясувати ступінь дослідженості предмета. В огляді розкривається проблематика джерел, присвячених певній темі, і порівнюються запропоновані варіанти вирішення досліджуваних проблем, у результаті чого укладачем робляться висновки про те, які проблеми можна вважати вирішеними, дослідження яких залишається актуальним, і які ще потребують свого вирішення.
Реферат викладають своїми словами, використовуючи при цьому особливо значущі визначення, цитати, а також висловлювання, з якими референт не згоден. Цитування зумовлює посилання на джерело із зазначенням сторінок. Аналогічними є вимоги і до викладених думок авторів наукових робіт, якщо вони містять важливі положення, висновки. План реферату дослідник складає особисто. Композиція реферату складається з таких обов’язкових компонентів: вступ, головна частина, висновки.
Обсяг реферату залежить від значущості проблеми, опанованого матеріалу. Як правило, він сягає 10-15 сторінок машинописного тексту, надрукованого через 2 інтервали.
Робота над рефератом відбувається з дотриманням такого порядку:
1. Вибір або формулювання теми. З’ясування форми реферату, яка б відповідала його меті.
2. Обмірковування теми, складання попереднього плану реферату.
3. Ознайомлення з науковою літературою, що відповідає темі роботи. Вибір джерела (джерел), що розкривають тему.
4. Формулювання мети реферату, коригування первинного плану.
5. Виклад матеріалу відповідно до складеного плану.
Кожний реферат має бути індивідуальною роботою. В ньому простежуватимуться особливості мислення, творча манера автора.
Водночас він повинен відповідати таким вимогам до його оформлення:
1. Використання паперу типового формату.
2. Скріплення і пронумеровування сторінок.
3. Правильне оформлення титульної сторінки.
4. Подання списку літератури в алфавітному порядку з дотриманням правил наукового апарату (відкриває список посилання на текстуальне джерело твору, що вивчається).
5. Недопустимість жодних надмірностей в оформленні (рамочок, малюнків тощо), які не стосуються змісту роботи.
Реферат, зроблений автором своєї наукової праці, називається авторефератом (наприклад, автореферат дисертації).
Запитання і завдання
1. Що таке анотація? Коротка характеристика і структура.
2. Назвіть види анотацій та охарактеризуйте їх.
3. Що таке конспект? Коротка характеристика.
4. Назвіть види конспектів. Дайте їх характеристику.
5. Назвіть етапи процесу конспектування.
6. Що таке рецензія? Структура рецензії. Вимоги до написання рецензії.
7. Що таке реферат? Коротка характеристика.
8. Назвіть види рефератів, охарактеризуйте їх.
9. Назвіть вимоги до написання реферату.
Тема 7
Дата добавления: 2015-11-28; просмотров: 91 | Нарушение авторских прав