|
Читайте также: |
Житель с. Орлівка Ямпільського р-ну
Дата народження: 16.08.1923.
Освіта: закінчив 7-річку Орлівської ЗОШ.
Після школи працював у Орлівському колгоспі
Дата запису: 16.07.2013
«…Ноччю 12 часов под 19 марта 42-го в сєло вступил партизанский отрядїх було около 50 чел. Расположився він на краю западной части села по дороге в Ямполь. В моей хате було 6 человєк, вани вечеряли у мене и брали сєно для лошадей. От них я взнав, шо утром буде бой с модярами, які будуть ехать через Орловку. В отряде були пулемьоти и льогкие орудия.
Раннім утром вже з Ямполя по дорозі показався отряд модяр. Партизани открилі огонь из из пулемьотов.Ще ж помню,шо пулемет був на крыше хати Биндюга Максима Захаровича. Примерно в пол километра від села наступление було преостановлено и модяри, подобрав своих ранєних,відступили. Начелось 2-е наступление, но вже с 3-тех сторон: с Ямполя по дороге. С Вязовой и станциї Неплюєва».Вйшло, шо село окружили. Тогда партизани отступили, оставили одного поліцая для москировки, прикритія. Він остался у дворі Бойка Михаїла Васілєвича.
Модяри ввійшли в село, впереди був их командир верхом на лошаді. Один партизан бросіл в їх сторону гранату и раніл командіра. Тут же ж модяри убили партизана и начали расправу с жителями села. Первого вбили старенького из крайней хати Сенченко Петра, потім Павленка Дмитрія Яковлевича (його знайшли вбитим у погрибі), Товстуху Фьодара Михайловича, а потом підожгли хату и сарай і застрелили мою жену Агрипіну Амнісімовну, а мене и моїх сосєдей погнали к дому Бїндюга Григорія Захаровича. Стали пригонять к нам і другіх. Оцепили нас і поставили 2 пулемьота, а потім вдтпустили женщин, а нас мущин повели по улице вдоль села. В толпу к нам вигонями из хат мужчин. Если хтось виглядував із вікна, то по ньому стріляли. Так пристрелілі Особливца Мирона, йому було 74 года и мальчика Мору Валентина Окимовича. Коли дошли до Прокопенкових, ми побачили, шо горить хата і возле неї - люди. Модяри забрали всіх мужчин от пожара і погнали нас на край села и загнали в хату Заболотнего Михаила Івановича. Поставили біля вікона і у дверей часових и стали виводить из хати по 2 человека на растрєл. Всего було растрелено в тот день112 человек (в том числе моя жена и 5 красноармейцев). Я був в числе растреляних, но по волі судьби, пуля меня міновала. Після вистрєла, я впав среди убітих і лежав среди них с 11 часов утра до 7 вєчєра і всьо це бачив.
Што мене спасло? Думаю, шо рваний мій піджак и лапті. Кто був добре одєт, того нємци раздєвалі і разувалі, а если він був жив, то добивали. Когда стемнєло, то с трудом переповз в ту же хату …. там вже був Бондарь Степан, ейого тоже настреляли…но пуля прошла через шию. Я його перевезав. На 2-ий день утром в хату зайшли 3 модяра. Я представвлся хозяїном, вани потребовалі сала і патєфон, но я ответів, шо нема ні того ні другого і вани пішли. Зашла і вторая партія, тоже трєбовала сала, а потом мене били прикладами. Один з модяр мені сказав, шо надо сховатися. Я решив уйти з цього мєста. Когда пройшов по дороге до хати Толбузіна, мене остановили вооружоние модяри і один наставив автомат мені в висок, спросив: «Де був?». Я ответів, шо шукав корову. Знову спросив: «Сколько кіндер?» Я ответил,шо 9. Мене відпустили і я побежав. Когда прибіг в цент села, то побачив, шо уся уліца занята падводамі с модярами. Їх подводчіками були житєлі с Ямполя, Уска и Полевки. Обоз остановился ночувать в Орловке. Різали свиней, гусей, курей, грабували одєжду, пили и насіловали молодых женщин и дівчат…. А потом на 2-ий день утром взяли в нашем селе 50 подвод забрали на ньому награблене добро. Сожгли ще несколько хат і дворов. Через день я взнал, шо кроме мене удалось сапаситись і Море Андрію Кондратьєвичу... йому прострелили шию. Бондарец помкр через пол года. А Мора жил до 1959 года. Когда закончілась война, то були суди воєнным пріступникам. Один из таких судебных процессов бувл 1947году у Чєрнігове. На цей суд мене визвали як свідетеля. Судили 13 генералов модярских и 3 нємецких. Усі вони казали, шо виповняли приказ Гітлера. Вияснілось шо генералам було обещяно у награду по 50 гектаров земли на Україні, офіцерам 25, а рядовим солдатам по 5. крім мене були ще свідєтєлі з другіх мєст от Бреста до Зьорново. Большинству з них вдалось спастісь подобно тому як і мені…Вони расказували як гітлеривци проводили растрели и другі звєрства на нашей землі…»
«Розправа над селянами…»
Дата добавления: 2015-11-28; просмотров: 61 | Нарушение авторских прав