ХІІІ. Визначити художні засоби

1. …у слові твойому іскряться і сила, й м’якість, дотеп і потуга
2. та прийде час і ти… труснеш Кавказ
3. Чого звертаєш ти до мене чудові очі ті ясні, сумні, немов криниці дно студене?
4. … моє ти серце надірвала…
5. І глянеш, як хазяїн,.. по своїй хаті і по своїм полю
6. М'ясо стад їх, і масло, і сир — се найвищая ласка.
7. Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох.
8. Свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні
9. Чого являєшся мені у сні?
10. Який докір, яке страждання, яке несповнене бажання
11. О, якби пісню вдать палку, вітхненну…

12. У дрантивих наметах своїх весь Ізраїль дрімає …

13. Під подертими шатрами спить кочовисько ледаче

14. «Тоді не було б тебе», - шумить "татова" сосна.

15.. …чи перелетять вони [зозулі] Сибір несходиму

16. Годують такою смачною юшкою, що навіть Карпо Ярковий п'ятнадцять мисок умолотив би, ще й бавки попросив!

17. … а сльози в очах, наче дві свічечки голубі.

18. «Ви знаєте, як липа шелестить?»

19. Над бором хмари муром

20. Розбиті ніжні вороги

21. Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.

22. І як тоді співатиме Полтава? Чи сльози не душитимуть

23. Вбери-но славну сукню, на тiло, молодече;

24. …не дай менi уздрiти далекi перегони пролопотiлих лiт;

25. …перед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих верств;

26. У годину суху та вологу відходились усі мости.

27. Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

Коли не знаєш, з чого їх почать…

28. Ради тебе перли в душі сію,

Ради тебе мислю і творю,

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю.

29. Жити - то не є долання меж, а навикання і самособоюнаповнення

30. Вбери дiвочу сукню, обдай тим сяйним сяйвом, нехай вiдчую: медом менi твiй танцескiк

31. О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні, і лазурово простелися, і душу порятуй мені

32. Украдене сонце зизить схарапудженим оком, мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа.

33.... бодай ви пропали, синочки, були б ви здорові, у пеклі запеклім, у райському раї страшнім

34. Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок, є тисячі ланів, але один лиш мій

35. Ще не всі чорти живуть на небі, ходить їх до біса на землі

36. Триста ночей я губами квітчав твою сірооку голову. Триста ночей я страждав і мовчав, повен бажань і голоду

37. У полі спить зоря під колоском і сонно слуха думу колоскову, і сонна тиша сонним язиком шепоче саду сиву колискову

38. Куріє руїна, кривавим збігає потоком, а сонце татарське стожальне разить наповал

39. По росі брестиме босий смуток і моя нерадісна любов.

40. Та я нічого не везу додому, лиш згорточок старого полотна і вишите моє життя на ньому

41. …жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття;

42. …мільярди слів, а ти їх мусиш вимовити вперше;

43. Я проллюся крапелькою крові на твоє священне знамено

1. Глуха до пісні, завжди щось спотворить
2. Звела їх доля, наче в нагороду за те, що мали незглибимі душі:
3. Наш батько з тих, що умирали перші. А Гриць Бобренко – з тих, що хочуть жить.
4. Хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю.
5. Задивляюсь у твої зіниці голубі й тривожні, ніби рань.
6. Ради тебе перли в душі сію;
7. Україно, ти моя молитва
8. Осінь, ви і осінній я…
9. Сорочку мати вишила мені червоними і чорними нитками.
10. …не питаю, чи тяжкий мій хрест.
11. … з рідною землею поріднюсьперед вами, судді, не клонюся в передчутті недовідомих Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям, як син, тобі доземно уклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі, і з рідною землею поріднюсь.

55. жив, любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття

56. Куріє руїна, кривавим збігає потоком,а сонце татарське стожальне разить наповал;

57. Стенаються в герці скажені сини України, той з ордами ходить, а той накликає Москву.

58. Можна знімок утнуть до газети і жахливо веселийвірш;

59. Господи, гніву пречистого благаю;

60. Є в коханні і будні, і свята,є у ньому і радість, і жаль.

61. Хтось ними плакав, мучився, болів, із них почав і ними ж і завершив

62. Хто воно за таке любов?.

63. Поезія – це завжди неповторність.

64. Поезіє! Сонце моє оранжеве!»

Дата добавления: 2015-11-26