КОНСЕНСУСУ принцип

(від лат. consensus — згода, одностайність) — вироблення й ухвалення колегіальних рішень шляхом не голосування, коли перемагає думка більшості, а узгодження позицій і пошуку формулювань, прийнятних для усіх сторін, що беруть участь в обговоренні питання. Якщо не вдається узгодити всі положення спільного рішення, то приймають лише ті з них, які не викликають заперечення у жодного з учасників дискусії. Принцип консенсусу застосовують організації та установи, рішення яких мають рекомендаційне, не імперативне значення (приміром, Організація з безпеки та співробітництва в Європі) або в яких діє принцип вето (Рада Безпеки ООН).

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД -

неодмінна складова судової та політичної системи будь-якої правової держави. Його функція полягає у забезпеченні дотримання конституції, захисті прав громадян, у встановленні відповідності вимогам чинної конституції державних законів, указів, директив, постанов та інших адміністративних нормативних актів, а також міжнародних угод, укладених державою в особі її представників. Конституційний суд може визнати ці документи й рішення недійсними, скасувати прийнятий парламентом закон або зупинити його дію, якщо визнає його неконституційним.

КОНСТИТУЦІЯ

(від лат. constitutio — організація, устрій, настанова) — основний закон держави, сукупність правових норм найвищої юридичної сили, які відрізняються від звичайних законів тим, що формулюють і затверджують найзагальніші, основоположні принципи державного ладу і правовий стан особи, визначають принципи й порядок утворення та діяльності органів влади й управління, їх компетенцію, організацію та головні засади правосуддя, виборчої системи тощо.

КОРПОРАТИЗМ

система представництва інтересів через обмежену кількість жорстко визначених, ієрархічно ранжованих і функціонально диференційованих груп інтересів, що монополізують представництво відповідних сфер суспільного життя за згоди держави в обмін на її участь у підборі лідерів та призначенні керівного складу цих груп, а також у формуванні їхніх вимог.

КОРУПЦІЯ

використання службового становища для досягнення особистих цілей через хабарництво та інші незаконні засоби.

КУЛЬТУРНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ

особливий комплекс прав і свобод люди
ни, які є гарантованими конституцією
або законами можливостями самореаліза-
ції людини в сфері культурного і науково
го життя. До них належать права: на осві
ту, свободу викладання (академічна сво
бода), свобода творчості, право на участь
у культурному житті і користування уста
новами культури, право на доступ до
культурних цінностей. Ці права і свободи
тісно пов'язані з соціальними і громадян
ськими правами.

ЛЕГІТИМАЦІЯ влади

2.1. (від лат. legitimus — законний) — визнання
влади народом, підтвердження відповід
ності праву або законності того чи іншого
органу влади, державно-політичного рі
шення, повноважень громадських пред
ставників, прийняття учасниками полі
тичної взаємодії умов та правил «гри».
Внаслідок легітимації влада та її настано
ви набувають загальнозначущої, обов'яз
кової і законної форми. Політичні вибори
мають бути визнані як дієва форма надан
ня легітимності структурам влади, виз
нання існуючого суспільно-політичного
ладу.

ЛОБІ

2.2. (від англ. lobby — приймальня, вестибюль,
кулуари) — представники фінансових,
промислових корпорацій, військових
структур, окремих соціальних і націо
нальних верств населення, які прагнуть
впливати на законодавчі органи чи окре
мих їх членів — державних чиновників з
метою прийняття або відхилення тих чи
інших рішень, надання бюджетних асиг
нувань, отримання державних посад в ін
тересах певних політичних чи бізнесових
кіл, окремих регіонів тощо. Як правило,
діяльність лобі має неформальний характер, проте для того, щоб запобігти
пов'язаним з нею зловживанням (шан таж, хабарництво тощо), у деяких край їй надано легального, законодавчо регламентованого характеру

ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК -

категорія, що її застосовує ООН для ві начення ефективності зусиль тієї чи інц держави в галузі соціальної політики. П казником цих зусиль є індекс людсько розвитку, який фіксує рівень доходів н селення, тривалість життя, рівень осві громадян певної країни.

МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА

(від франц. majorite — більшість) — пор; док проведення виборів та визначена результатів голосування, за яким обрані ми до представницького органу вваж; ються кандидати або партійні списки, ш отримали абсолютну більшість (50 відсо' ків плюс один голос) або відносну білі шість (хоча б на один голос більше, ні; суперник) голосів. Перевагою мажори тарної системи вважають її здатність ствс рити міцну владу, стабільний уряд.

МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМ -

політика щодо національних меншин аб> іммігрантів, спрямована на задоволенн: та підтримку їхніх культурних запитів зі умов цілеспрямованого виховання лояль ності до єдиної в межах держави політич ної нації. Показником лояльності визнається опанування й використання державної мови, участь у політичному житт і, можливо, віра в спільне майбутнє.

НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН

особливий правовий режим, пов'язаний з обмеженням політичних свобод громадян та посиленням повноважень органів державної влади. Надзвичайний стан вводиться в країні у конституційному порядку на всій території або на окремій її частині в разі, якщо для цього склалися поважні причини - стихійне лихо, масові заворушення, антиурядові виступи тощо. Як правило, режим надзвичайного стану передбачає вживання особливих заходів для підтримання порядку в суспільстві аж до використання збройних сил.

НАЦІОНАЛІЗМ

почуття та розуміння особистістю або спільнотою належності до нації й наявності більш-менш свідомого і інтенсивного прагнення піднести культуру, добробут, державність своєї нації.

НАЦІОНАЛІЗМ ІНТЕГРАЛЬНИЙ

різновид націоналізму, що розглядає особу лише як інструмент досягнення цілей «вищої» сутності — нації; ставить цілі нації як цілого вище інтересів окремих її представників; є антиподом лібералізму.

НАЦІОНАЛІЗМ

ЕКСТРЕМІСТСЬКИЙ (ШОВІНІЗМ)

різновид націоналізму, що підносить свою націю вище за інші, вважаючи їх «другорядними», «неповноцінними», тобто такими, що можуть мати право на існування лише як інструменти досягнення цілей «вищої» нації.

НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ -

(англ. non-governmental organizations — NGOs) — локальні, національні чи міжнародні об'єднання людей, діяльність яких здійснюється з ініціативи громадян, а не з санкції чи вказівки уряду, і не має на меті отримання прибутку. Неурядові організації є елементами громадянського суспільства, що виконують широке коло функцій, таких як захист прав людини, надання допомоги біженцям, боротьба за роззброєння, здійснення дослідницьких та освітніх заходів. Неурядові організації створюють для людей можливість брати безпосередню участь у розв'язанні проблем власного життя, у прийнятті відповідних рішень, у налагодженні партнерської співпраці між собою та з державними органами й міжнародними організаціями.

ОЛІГАРХІЯ

(від грец. oligarchia — влада небагатьох) -політичне панування невеликої групи можновладців; форма врядування, коли суспільне управління здійснює невелика й нерепрезентативна елітна група, що править відповідно до власних інтересів. Більш вільно цей термін іноді вживають як синонім правлячої еліти, формально не обґрунтований вплив крупних представників промислових чи фінансових кіл на верховну державну владу, на перебіг політичних подій.

ОПОЗИЦІЯ

(від лат. oppositio — протиставлення) — форма протистояння влади та певної соціальної групи чи політичного об'єднання; протидія якоїсь політичної сили офіційному курсу правлячих кіл, її боротьба за прихильність виборців і прихід до влади або за втілення своїх пропозицій у політичні рішення. Опозиція — це і партійні угруповання, парламентські фракції, які перебувають у меншості. Завдання парламентської опозиції — піддавати критиці урядові рішення, виявляти в них слабкі місця й вимагати їх усунення; запобігати проведенню політичного курсу країни в інтересах якоїсь однієї групи; напрацьовувати проекти альтернативних суспільних рішень та урядової політики; формулювання й вираження думок, позицій тієї частини населення, яку вона репрезентує. Опозиція є невід'ємною ознакою демократичного суспільства, правової держави.

ПАРЛАМЕНТ

(від лат. рагіаге - говорити, розмовляти) — найвищий представницький і законодавчий орган влади в державі, членів якого обирає населення, подекуди — частково призначають. Парламент - це зібрання депутатів, що обрані відповідно до існуючої в конкретній країні виборчої системи. Роль парламенту полягає в тому, що його члени повноважно преДСТавЛЯ ють (репрезентують) окремі верстви населення — виборців свого округу, регіону або прибічників політичної партії. До важливих функцій парламентів належить законотворення — здійснення законодавчих ініціатив, створення законопроектів, обговорення та прийняття законів; формування й затвердження бюджету країни, встановлення, зміна чи скасування загальнодержавних податків; утворення уряду і домагання, за необхідності, його відставки; контроль за виконанням бюджету та дотриманням законів.

ПАРТІЙНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ

довготермінове надання переваги одній конкретній партії індивідами та соціальними групами; є ефективним раціональним механізмом прийняття рішення під час виборів.

«ПАРТІЯ ВЛАДИ»

(англ. party in power, party in office - правляча партія, партія, що перебуває при владі) — політична сила, партія, яка за умов парламентської форми правління і партійно-пропорційної виборчої системи здобула право на формування уряду, виборовши більшість місць у парламенті. У виступах вітчизняних політиків, публіцистів, а часом і науковців трапляється дещо некоректне використання цього поняття, коли вираз «партія влади» вживають для позначення представників колишнього компартійного істеблішменту або прихованих центрів впливу на легальні структури врядування. Насправді ж «партія влади» — це цілком легальне й відкрите володіння якоюсь партією важелями державного врядування, здобуте внаслідок відкритих політичних змагань і насамперед на виборах.

ПАРТІЯ ПОЛІТИЧНА

(від лат. partis — частина, галузь, відділ) — добровільне об'єднання людей, що праг нуть домогтися здійснення ідей, які во поділяють, задоволення спільних інтеї сів шляхом здобуття і здійснення влади демократичних суспільствах політи¹ партії відіграють важливу роль у фор\* ванні та діяльності всіх ланок апара державної влади. Надзвичайно важливе є роль політичних партій у виборах. Вис ваючи своїх претендентів на виборну п саду, підтримуючи незалежних кандид тів або навіть тих, кого висунули інші > руповання, політичні партії відбираю людей, які мають реальні шанси на о рання, зменшують міру випадковості в бору. Тільки спираючись на підтрим: партії, на її пропагандистський апара організаційну діяльність, фінансову ді помогу, політик може серйозно розрахі вувати на перемогу на виборах. Особлиі важливою є роль партій за пропорційн виборчої системи, де встановлеї обов'язковість висування кандидатів: партійними списками, партія ж визнач* черговість кандидатів у списку.

ПОЛІТИЧНИЙ ПЛЮРАЛІЗМ

існування різноманітних позицій учасн* ків політичного процесу та можливість ■ інституалізації й представлення на вла; ному рівні.

Дата добавления: 2015-11-26