Читайте также:
|
9.
ВСТУП
Посібник «Основи демократії» висвітлює найбільш актуальні проблеми становлення й розвитку демократичного ладу. Редколегія та авторський колектив намагалися викласти поданий у ньому матеріал таким чином, щоб книгою могли користуватися як студенти, які тільки-но починають вивчення суспільних наук, так і ті, хто бажає певним чином поглибити свої знання з проблем демократії.
Враховуючи багатоманітність демократії, її здатність набувати нових рис в іншому культурному середовищі, у кожному розділі книги звернено увагу на стандарт (ідеальний тип) демократичних відносин в певній сфері суспільного життя, в загальних рисах окреслено його працюючу модель (чи декілька моделей, що діють, як правило, у західних країнах), розглянуто ті завдання, успіхи і проблеми, які існують в демократизації суспільного життя в Україні.
Для полегшення орієнтування в сукупності проблем, що розглядаються в розділах цієї об'ємної книги, її поділено на чотири частини.
У першій частині: «Сутність, передумови й поширення демократії у сучасному світі» (розділи 1-3) йдеться про природу демократії, різноманітність уявлень про неї та еволюцію її реально існуючих форм — від античної прямої демократії до сучасних ліберально-демократичних систем представницької демократії. У першому розділі йдеться також про суперечності, «пастки» і межі демократії. Значна увага приділена розкриттю основних принципів і цінностей демократії, таких як громадянство та громадянськість, невід'ємність прав людини, автономність особи та її право на приватне життя, людська гідність та інші. Розглянуто передумови становлення демократії в сучасному світі.
Наступні два розділи присвячено проблемам поширення демократії в контексті сучасних процесів глобалізації та ідеям і елементам демократії в історичній традиції України. З одного боку, демократія розглядається як одна з найвпливовіших тенденцій сучасного світового розвитку. З іншого боку, із залученням праць найвизначніших теоретиків сучасних глобальних процесів і демократизації, показується, що розширення сфери демократії — не прямолінійний процес. Він відбувається хвилеподібно, наростаючи та спадаючи під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників, які впливають на політичний розвиток окремих країн або цілих регіонів. Особливої уваги в цьому зв'язку заслуговує суперечливий, неоднозначно трактований феномен глобалізації.
Погляди різних вчених на сутність і наслідки глобалізації, її вплив на поширення та якість демократії розглянуто в другому розділі. Там же викладено основні ідеї теорії перехідних суспільств (транзитології), яка будує свої висновки на узагальненні досвіду переходів від недемократичних режимів
до демократії в різних державах світу (від Швеції і Туреччини до Латиноамериканських країн і держав Центральносхідної Європи). Розділ закінчується коротким аналізом специфіки переходу до демократії в Україні та інших, утворених на теренах колишнього СРСР, незалежних державах.
При всій важливості ознайомлення з теорією і практикою переходів до демократії в інших державах, успішність демократичної трансформації в Україні залежатиме насамперед від мобілізації власних ресурсів, вмілого використання тих інтелектуальних та соціокультурних надбань попередніх століть, які є сприятливі для утвердження демократії, при нейтралізації тих ідеологічних догм, звичаїв і стереотипів, які гальмують або спотворюють демократичний розвиток. Про ці проблеми йдеться у третьому розділі посібника. Він присвячений елементам демократії в історичній практиці України та в теоретичних поглядах українських мислителів. Третій розділ, а разом з тим і вся перша частина посібника завершується вступним і тому неминуче побіжним оглядом розвитку української політичної свідомості і деяких реалій політичного життя сучасної України. Докладніший аналіз успіхів і невдач у становленні демократичного ладу в Україні подається у трьох наступних частинах книги — відповідно до тих заголовків, які узагальнено відображають аспект демократії, на якому зосереджено увагу в кождій із цих частин.
Частина друга книги, що охоплює розділи 4-9, називається «Верховенство права та демократичні інститути». Становлення демократії в будь-якій країні розпочинається зі створення системи владних інститутів у центрі й на місцях, які повинні забезпечити демократичне правління. Проте сучасна ліберальна демократія є дійовою, якщо забезпечує захист прав і свобод особи. Відповідно до цієї логіки у посібнику на чільне місце поставлені теми, пов'язані з утвердженням принципу конституціоналізму — основи формування правових держав, які на Заході поступово еволюціонували в бік усе ширшої демократії.
Певні традиції конституціоналізму має й Україна. Однак сучасні реалії українського конституціоналізму доволі суперечливі. Як показано в розділі 4, Конституція України 1996 р. — це суттєвий крок у розвитку української політичної та правової думки, в утвердженні принципів правової, соціальної, демократичної держави. Водночас, вона є типовим правовим документом перехідного суспільства, в якому важелі державної політики в низці випадків домінують над інтересами громадянського суспільства, правами і свободами індивіда. Реальний, органічний конституціоналізм (на відміну від декларативного) встановлюється лише з консолідацією демократії, усвідомленням елітою і громадянами пріоритетності прав і свобод особи.
У п'ятому розділі розглянуто права і свободи людини, зафіксовані великою кількістю міжнародних документів, ратифікованих парламентами демократичних країн. їх дотримання є основним мірилом розвиненості
ліберальної демократії в тій чи іншій країні. В розділі показано особливості сучасного розуміння прав людини, наведено їх складну класифікацію, розкрито співвідношення прав та відповідальності громадянина, описано методи, національні й міжнародні механізми захисту прав і свобод людини, у тому числі й ті, що діють в Україні. Захистом прав людини нині опікуються міжнародні й національні правозахисні організації, основні з яких також охарактеризовані в цьому розділі.
Конституціоналізм, верховенство права, захищеність прав і свобод особи перетворюються з формальних у реальні лише там, де діє ефективна система правосудця. Тому тему судової влади {розділ 6) свідомо поставлено відразу після конституціоналізму і прав людини. В той спосіб зроблено спробу ще раз наголосити на її надзвичайній важливості для молодих демократій. Деякою мірою це порушило узвичаєний порядок розташування тем, коли судову систему розглядають як третю гілку державної влади — після влади законодавчої і виконавчої. Не заперечуючи ні «триєдиної» сутності державної влади за умов демократії, ні важливості інших гілок влади, ми все ж таки хотіли підкреслити, що ця, остання в переліку гілка державної влади не є останньою за її роллю у становленні правової, демократичної держави і не мусить «за означенням» розглядатися після перших двох.
Є ще одна спонука до саме такого розміщення тем у цій книзі. Частина друга посібника структурована таким чином, що три її перших розділи (з 4 по 6) охоплюють близькі за значенням теми «правового блоку»: конституціоналізму, прав людини і судового захисту, тоді як наступні три розділи (з 7 по 9) висвітлюють проблеми державного та місцевого врядування на рівні представницьких і виконавчих структур та взаємодії між ними. У цих розділах розглянуто такі інститути як парламент, кабінет міністрів, інститут президентства, місцеві самоврядні структури та різні моделі їх організації і функціонування.
У розвинених демократичних країнах моделі державного правління формувалися століттями, тоді як у молодих демократіях вони впроваджуються на основі вивчення нагромадженого світового досвіду та оцінки тих реальних умов, за яких їм доведеться функціонувати в тій чи іншій країні. Щоб оцінити ефективність моделі державного правління, що її обрала Україна, зрозуміти вади й переваги тих чи інших пропозицій щодо її вдосконалення чи заміни, необхідно знати, які види інститутів державного правління випрацювала демократична практика, як вони взаємно пов'язані між собою, від чого залежить їхня успішна діяльність. Про це розповідається в розділах 7-9, у яких структура і функціонування законодавчої та виконавчої гілок влади, а також органів місцевого самоврядування розглянуті на прикладах існуючих моделей правління у стійких демократіях, а також у суспільствах, що трансформуються. Окрім того, тут висвітлено найбільш гострі проблеми
вибору та вдосконалення форми державного правління в Україні, підвищення відповідальності урядовців та чиновників, підкреслено важливість подолання корупції й інших правопорушень у діяльності державних службовців. Моделі регіонального й місцевого управління розглянуті під кутом зору вимог Європейської Хартії місцевого самоврядування.
Третя частина «Громадянин, суспільство й демократія» (розділи 10-15)
присвячена вивченню форм взаємодії особи та груп і організацій, до яких вона належить, із владними структурами демократичного суспільства. В розділах 10-13 висвітлюється утворення та діяльність політичних партій, нормативний та організаційний бік проведення виборів, засади та форми групової політики, функціонування засобів масової інформації. Йдеться про всі ті структури й механізми, завдяки яким особа реалізує свій статус громадянина демократичного суспільства, заявляє про свої потреби та інтереси, висловлює своє ставлення (схвальне або несхвальне) до політики, що її проводить уряд. Важливу роль у реалізації громадянином своїх суспільних функцій, зазначається в розділі 13, відіграють вільні засоби масової інформації. Інформуючи суспільство про події у країні і в світі, вони підвищують обізнаність громадян щодо суспільних і політичних проблем, допомагають налагодити інтелектуальний зв'язок між ними й державою.
В розділах 14 («Становлення громадянського суспільства») та 15 («Легі-тимність влади і політична культура») стосунки особи, груп та спільнот із владою розглядаються в узагальненому вигляді — в рамках концепцій громадянського суспільства, громадянської політичної культури та їх впливу на легітимацію влади в державі. Тут показано, що відповідно до сучасних уявлень про демократію, має бути забезпечена автономність суспільства, яке через власні неформальні інститути має взаємодіяти з державою та політичними організаціями, сприяючи консолідації демократичних інститутів та запобігаючи зловживанням владою чи її узурпації окремими особами або структурами. Суспільство тут розглядається як сукупність різноманітних та суперечливих інтересів індивідів і соціальних груп, а демократія - як система, що забезпечує ефективне представництво та узгодження інтересів громадян, їхню громадську й політичну участь.
У розділі 15 показано роль політичної культури й громадянської залуче-ності для легітимації демократичної влади. Тут розглянуто сучасні типології легітимності та механізми легітимації влади, показано, що криза легітим-ності в перехідних суспільствах є типовим явищем, а усталення демократичного ладу настає у процесі і внаслідок подолання цієї кризи. Ставлення українських громадян до основних ліберальних цінностей, рівень довіри і підтримки громадянами демократичних реформ в Україні проілюстровано «а матеріалах соціологічних опитувань, у тому числі й тих, що були проведені в рамках Проекту «Демократична освіта». Це стосується й інших розділів
15
третьої частини книги. У кожному з них основна увага зосереджена на українських проблемах, а громадянська участь і політична свідомість аналізуються на матеріалах соціологічних досліджень.
Четверта частина книги «Демократія і державна політика» (розділи
16-18) присвячена проблемам регулювання демократичними методами економічних, соціальних та етнокультурних відносин. В економічній і соціальній діяльності держави та в її здатності розв'язувати проблеми етнокультурного розвитку й національної консолідації проявляється ефективність демократичних урядів.
Першою в цій частині розглянуто тему економічної політики держави (розділ 16). В розділі висвітлені основні підходи до вироблення принципів і механізмів економічної політики, охарактеризовано сучасні теорії економічної ролі держави, моделі переходу до ринку, що сформувалися в інших країнах, дискусії вчених про економічну роль держави в Україні. Реформування державної власності й становлення ринкових відносин в Україні аналізуються під кутом зору їх значення для переходу до нової моделі господарювання, подолання економічної кризи, підвищення добробуту населення а отже й зміцнення легітимності демократичної влади. В розділі підкреслено значення політики соціального партнерства в розв'язанні складних проблем зайнятості та безробіття. На основі досліджень українських економістів і західних експертів проаналізовані й такі гальмівні чинники економічного розвитку як тіньова економіка і корупція та їх прояви в Україні, окреслено перспективи звуження тіньового сектора економіки й подолання його негативних наслідків.
У розділі 17 розкрито тему соціальних обов'язків держави в процесі демократизації. Вона є особливо актуальною для України, яка відповідно до Конституції є правовою, соціальною, демократичною державою. Тут показано взаємозв'язок моделей сучасної демократії з різновидами соціальної політики в країнах Заходу, наголошено на необхідності внесення істотних змін у соціальну політику в Україні, проаналізовано особливості соціальної політики стосовно різних соціально-економічних та соціально-демографічних груп населення.
Одним з важливих напрямів державної політики є національна консолідація та створення сприятливих умов для розвитку усіх суспільних груп, що мають етнічні, мовні, культурні особливості і хочуть їх зберігати та розвивати. Про ці проблеми йдеться в розділі 18 «Демократія і багатоманітність національного». В ньому показано, що багатоманітність взагалі — невід'ємна властивість демократії, а національна, етнічна, культурна, мовна багатоманітність молодих демократій — це свідчення того, що демократичні цінності тут не просто декларуються, а й служить керівництвом до дії. В розділі проаналізовано сучасні підходи до розуміння націй і націоналізму, запропоновано
інтерпретацію послідовності стадій розвитку такого типу націй, якою є українська: від етнічної нації, через набуття нею політичних ознак до повно-масштабної нації, яка органічно поєднує в собі культурні й політичні характеристики, володіє значним ступенем єдності та національного самоусвідомлення. Крім того, тут розглянуто проблему сумісності націоналізму й демократії, розвитку мов, наголошено на ролі толерантності як демократичного принципу оперування з національно-культурною багатоманітністю.
У заключному розділі «Перспективи демократії і система освіти (замість висновків)» ставиться проблема вдосконалення демократії шляхом ширшого залучення громадян до прийняття державних рішень, забезпечення врахування думки народу при виробленні і здійсненні державної політики. У цьому зв'язку аналізуються теоретичні моделі елітарної, учасницької, дорад-чої демократії; обговорюються шляхи підвищення обізнаності широкого загалу щодо суспільних проблем та його заінтересованості у їх розв'язанні; ставиться питання про роль освіти у формуванні громадянської культури й розширенні участі громадян у політичному процесі.
Для кращого засвоєння матеріалу, викладеного в посібнику, автори пропонують скористатися запитаннями для контролю, які є в кінці кожного розділу. Вони можуть бути використані як викладачем на заняттях, так і студентом для самоконтролю. Поглибити знання з теми, опрацювати ті її аспекти, які найбільше зацікавили студента або на які звернув увагу викладач, допоможуть списки рекомендованої літератури: вітчизняної та іноземної. Певна частина названих тут видань поки що мало доступна українському читачеві, але творці цього посібника сподіваються, що в міру економічного й духовного поступу України зростатимуть можливості її громадян користуватися надбаннями світової науки — через Інтернет та інші шляхи міжнародної комунікації. Крім того, серед наших теперішніх студентів напевне знайдуться люди, що зацікавляться дослідженням тих чи інших проблем демократії. Отже, вони повинні знати, з чого починати, які автори є найвідоміші в тій чи іншій ділянці знань про демократію.
В кінці посібника поміщено додатки, в яких наводяться цікаві висловлювання видатних людей про демократію, а також статистичний та соціологічний матеріал до декотрих розділів. Завершує книгу короткий словничок термінів (глосарій), що розкриває зміст понять, важливих для розуміння матеріалу посібника.
Над посібником працювали дуже багато людей з різних регіонів України. Книга в її остаточній редакції була написана авторським колективом у складі:
Марина Бессонова (Запоріжжя)
Олександр Бірюков (Київ)
Ніна Бровинська (Миколаїв)
Ігор Буркут (Чернівці)
Володимир Вишняк (Київ)
Емма Гансова (Одеса)
Олександр Дем'янчук (Київ)
Віталій Заблоцький (Донецьк)
Алла Ковальова (Луганськ)
Ольга Кокорська (Донецьк)
Валентин Кокорський (Донецьк)
Антоніна Колодій (Львів)
Лариса Мицик (Ніжин)
Микола Некоз (Запоріжжя)
Ростислав Павленко (Київ)
Джордж Перлін (Кінгстон, Канада)
Всеволод Речицький (Харків)
Олександр Ручка (Київ)
Олександр Тягло (Харків)
Володимир Фесенко (Харків)
Володимир Фісанов (Чернівці)
Євгенія Чернявська (Луганськ)
Марина Шаповаленко (Харків)
В написанні посібника також брали участь:
Сергій Бондарук (Луцьк)
Єва Кіш (Ужгород)
Михайло Свірін (Одеса)
Ірина Степаненко (Харків)
На різних стадіях роботи над книгою працювало багато інших людей, які зробили більш або менш вагомий внесок у її підготовку. Це Ігор Чарських (Донецьк), Володимир Скоблик (Ужгород), Анна Супруненко (Київ), Віктор Пасісніченко (Харків), Ігор Поліщук (Харків).
Не можна з вдячністю не згадати й тих учасників Проекту «Демократична освіта», які зробили свій внесок у розробку Програми курсу та в підготовку викладачів для читання пілотного курсу в університатах України в 2001-2002 навчальному році. Окрім тих із них, які водночас були й авторами чи редакторами посібника, хочемо особливо відзначити внесок Світлани Оксамитної, Любові Півневої, Наталії Стрельчук та інших. Редколегія висловлює подяку усім учасникам семінарів, що прово-
водились у межах Проекту — за їхні ідеї щодо покращення посібника й курсу, за цінні зауваження та побажання. Ми також вдячні усім учасникам пі-лотного читання курсу з основ демократії — керівникам університетів та їх підрозділів, викладачам і студентам, які були першими, хто зрозумів важливість вивчення молодими українцями принципів та механізмів демократії і взяв участь у цьому загальноукраїнському експерименті. Сподіваємось на подальшу співпрацю.
Те, що посібник писали багато авторів, які представляють фактично усі регіони України, дало змогу показати сьогоднішній рівень опрацювання проблем демократії українськими фахівцями, значна частина яких — молоді дослідники, що сформувалися як учені вже після утвердження незалежної Української держави та обрання нею демократичного шляху розвитку. Водночас, такий склад авторського колективу викликав певні труднощі організаційного характеру. Враховуючи часові та інші обмеження, і авторам, і редакторам напевне не завжди вдавалося повністю реалізувати свої наміри. У цьому зв'язку редколегія просить вибачення у читача за можливу нерівність стилю та інші недоробки в подачі матеріалу і запрошує до спільної праці над удосконаленням посібника. Ми сподіваємось, що це перше і, в певному сенсі, унікальне для української системи освіти видання колективного, справді всеукраїнського посібника, покликаного сприяти формуванню громадянських якостей української молоді, матиме своє продовження.
Для покращення форми і змісту книги просимо надсилати свої зауваження та побажання на адресу:
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 86 | Нарушение авторских прав