Розділ 2. Родина Шевченка

Розділ 1. Визначення понять родичівства, роду, покоління, родоводу, родини

Родичівство – зв’язок між людьми, з наявністю якого закон пов’язує виникнення, зміни або припинення прав і обов’язків. Є два види родичівства: кровне, яке існує між людьми, що походять від одного предка, та свояцтво – родичівство за шлюбом, між родичами подружжя.

Рід – ряд поколінь, що походять від одного предка

Предок – найстарший родич по висхідній лінії з боку матері або батька (старіший за бабу, діда); переважно у множині – попередники сучасних поколінь; люди, що жили задовго до теперішніх часів; ті, від кого походять певні людські племена, народності і т. ін.

Покоління – нащадки одних батьків, люди близького віку. Часовий проміжок між цими ступенями родичівства – 30 років.

Родовід – історія поколінь певного роду: перелік, запис, що виявляють і ілюструють походження, послідовність поколінь (генеалогічне дерево).

Родичі, рідня – ті, хто перебуває в спорідненні з ким-небудь.

Родина, сім’я – група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом (під спільним дахом).

Як свідчить VІІІ том Словника української мови: прізвище - це "найменування особи, набуте при народженні або вступі в шлюб, що передається від покоління до покоління і вказує на спорідненість". Отже, найголовніша ознака найменування, що виступає як прізвище, - його спадковий характері перехід у єдиній незмінній формі від попереднього покоління до наступного.

Розділ 2. Родина Шевченка

Для мене Україна починається з Шевченка, адже він справжній геній свого народу, пророк майбутньої незалежної держави. На моє глибоке переконання, хто не знає родоводу Кобзаря, той не знає своїх коренів. Тарас Григорович народився 25 лютого (9 березня н. ст.) 1814 р. в селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Звенигородський район Черкаської області). Батько його – Григорій Іванович Шевченко, по-вуличному Грушевський (1781–1814) – родом з с. Кирилівка (походив з вільних низових козаків), мати – Катерина Якимівна Бойко з вільних селян (1783-1823) – з с. Моринці. Вони були кріпаками великого магната, нащадка ліфляндських баронів, генерал-аншефа, згодом дійсного статського радника, сенатора В. Енгельгардта. Йому належали маєтки в різних частинах Російської імперії, в яких нараховувалося 160 тисяч десятин землі і понад 50 тисяч кріпаків.

Родина Шевченків була не з бідних: батько знав грамоту, чумакував, стельмахував, увесь день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відбути і себе прогодувати. Тарас народився четвертою дитиною в сім’ї. Перші вісім років після одруження батьки Шевченка жили в Кирилівці у хаті діда Івана. Тут народилися старші сестри Тараса – Катерина (1804-бл.1848) і Марія (1808-1810). Родина була велика: в тісній оселі жили тринадцять чоловік. Тому в 1810 році Григорій Шевченко з сім’єю переїжджає у с. Моринці, де оселяється в садибі засланого у Сибір кріпака Колесника, прозваного за бунтарство Копієм. У Моринцях народився старший брат Тараса Микита (1811-бл.1870) і майже через три роки Тарас.

Коли з сибірського заслання повернувся власник хати, Шевченки наприкінці 1815 року змушені були переїхати до Кирилівки. Оскільки в хаті діда жити було дуже тісно, куплено хату в селянина Тетерюка, де й оселилася сім’я Григорія Шевченка. Тут народилися молодші сестри Тараса: Ярина (1816-1865), Марія (1819-1846), яка в три роки осліпла від трахоми, і брат Йосип (1821-бл.1878).

Батьки тяжко працювали на панщині, а малих дітей доглядали їх старші брати та сестри. На все життя збереглися у Шевченка теплі спогади про ніжну, терплячу няню – Катерину. Тарасові не було дев’яти років, коли Катерина вийшла заміж за кріпака Антона Красицького в сусіднє село Зелену Діброву.

Селяни-кріпаки в масі своїй були неписьменні. Як виняток, поодинокі селянські діти вчилися в примітивних школах. Письменним був і батько Тараса. Восени 1822 р. Тараса віддали до молодого кирилівського дяка Павла Рубана, якого прозивали в селі Совгирем. Мав Тарас феноменальну пам’ять. Усе, що почув, побачив, живучи в Україні перші п’ятнадцять років, у найтонших подробицях збереже в душі на все життя і геніально втілить в своєї творчості. Особливо захоплювали хлопця народні пісні, котрі супроводжували на селі і працю, і відпочинок, і радість, і смуток. Співав дуже красиво і вміло. Дуже рано виявився у Тараса ще один хист – до малювання. Змалечку крейда чи вуглина були для нього неабиякою радістю.

Дитяче раювання закінчилось для Тараса 20 серпня 1823 р.: тоді померла, маючи всього сорок літ, найдорожча, найрідніша в світі людина – мати. На засланні поет пригадував:

Там матір добрую мою,

Ще молодою - у могилу

Нужда та праця положила.

Лишившись з малими дітьми, батько Тараса змушений був одружитися з вдовою Оксаною Терещенко, яка мала трьох своїх дітей. Незабаром коли Тарасові ледве сповнилося одинадцять років, 21 березня 1925 р. помер батько. Тяжка в ті часи була доля сиріт. Не раз пізніше в своїх творах Шевченко малював їхні страждання. Зовсім нестерпним стало життя після смерті батька. Біографи поета розповідають такий епізод. У солдата поставленого на постій до Шевченків, вкрадено гроші. Які потім з’ясувалось, украв їх мачушин син Степанко, але звинуватили й тяжко покарали Тараса. Не раз він тікав у бур’яни, куди йому приносила їсти сестра Ярина. Тікав він часом і до сестри Катерини в сусіднє село Зелена Діброва. Зрештою Тарас змушений був залишити домівку. Деякий час він жив у свого дядька Павла, який після смерті поетового батька став опікуном сиріт. Павло був до дітей надто суворий.

Лише Тарасу з усієї великої родини Шевченків пощастило стати вільною людиною. Усі його намагання і сподівання викупити братів і сестер з кріпацтва залишалися марними.

Прізвище Шевченко українського походження і сходить до прізвиську Шевец, яке пов'язане не тільки з іменуванням вихідців зі Швеції. Існує також гіпотеза, що предок володаря прізвища Шевченко носив прізвисько Шевец (або Швець) - так в давнину називали кравця. Проте в даному випадку це не має ніякого відношення до історії прізвища Швецов. Більш правдоподібною є версія походження прізвища від прізвиська. Це були присвійні прикметники з суфіксами –ов, -ев, -ин, -енко, -ко, спочатку вказують на прізвисько батька. Шевец, з часом отримав прізвище Шевченко.

Дата добавления: 2015-11-26