Афоризми Г. Сковороди.

Афоризм, в силу своєї структурної особливості, лаконічності, виступаючи своєрідним

каталізатором думки, приводить читача до особистого роздуму, вчить мислити і разом з тим говорити. Сила афоризмів у досконалості мовного втілення. “Афоризми дійсно життєва мудрість та сіль літератури”, – писав сам Сковорода.

Сковорода говорить про істину та справедливість, про

працю, щастя та нещастя, про життя і смерть, про швидкоплинний час, про світ і тьму, про тлінне й вічне, про внутрішній світ людини, про тіло й душу людську. Визначальною рисою творчості. Сковороди є особлива увага до Людини та живого світу.

Він добре усвідомлював прагматичну значущість слова. Ключовими словами в афоризмах

Сковороди виступають щастя, любов, істина, душа, серце, слово, дружба, світ. У різному контекстуальному оточенні вони формують новий семантичний простір з множинністю значень. У цих словах закладені безмежні потенційні можливості. Саме виділення ключових слів дає змогу вилучити закодовану в них інформацію. У діалогах та притчах Сковороди – ціла наука людського щастя.

Афоризми Г. Сковороди, сповнені яскравими переконливими образами, живим емоційним сприйняттям дійсності, не втрачають своєї актуальності й нині. Його афоризми мають виразний дидактичний характер. Г. Сковорода був учителем у широкому розумінні цього слова. Він ішов туди, де його чекали, де потребували його мудрого слова, де він був бажаний, – і навчав.

3.1. Огляд збірок афоризмів Г.С.Сковороди
1. «Сад божественних пісень» перевидавався багато разів 1968, 1972, 1980, 1983.

2. Збірка "Байки Харківські" 1972 рік.

Традиційно афоризми Григорія Сковороди, прагнучи наблизити до розуміння масового читача, подають у перекладах Валерія Шевчука.

Вале́рій Олекса́ндрович Шевчу́к (* 20 серпня 1939, Житомир) — українськийписьменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко. Валерій Шевчук вважається одним з фундаторів Житомирської прозової школи. У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.

Валерій Шевчук є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. В. Шевчук лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001).

Зауважимо слова перекладача про Григорія Сковороду: ‘’Сила його розуму поширювалася в часі, бо зумів прозирнути світ і людину, як лінкос із його байки ‘’Кріт і Лінкс‘’(байка 24) ‘’на кілька аршинів у глибину‘’. А що найголовніше: не лукавив ні з собою, ні з людьми, а жив так, як учив. І мав право сказати: ‘’Все – трава і лушпиння, все прах і тінь, усе минає, серцем же людина вічна.’’ [Шевчук, 16]. Саме афористичність вислову Григорія Сковороди уможлиина неперебутню актуальності і доступність основних філософськиї ідей для більшості сим патиків його творчості. У коротких, влучних висловах порушуються важливі проблеми, описуються яскраві характери, даються слушні поради нащадкам.

Так, багаторазове перевидання збірки ‘’Сад пісень’’ (1968, 1972, 1980, 1983) у видавництві ‘’Веселка’’ показує нам незмінно ті самі афоризми Григорія Сковороди. Майже 100 крилатих висловів філософа постають перед нами традиційною шеренгою, де навіть порядок не змінюється. Зрештою, навіть передмова Василя Ярменка до цих видань не надто різниться. Хоч і вводяться нові свідчення (у виданні 1972 року побачимо на завершення пасаж про ‘’Холодну Сковородинську криницю’’ у селі Бабаї на Харківщині, ‘’одне з чистих выковычних джерел’’[ Сковорода, Сад, 1972, 26]), однак загальний пафос сприйнятя залишається незмінним.

Васи́ль Васи́льович Яре́менко (*12 лютого 1931, Сінно, Білорусь) — український філолог, професор, директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень Міжрегіональної академії управління персоналом (з січня 2003); голова Федерації патріотичних видань (з 2003).
Автор понад 200 публікацій.

Книги: «Історія української журналістики» (1983, співавтор), «Ключі від рідної хати збереглись» (1992), «Повість врем'яних літ» (1990, переклад, коментарі, післямова), «Євреї в Україні сьогодні…» (2003), «Україна в лещатах сіонізму» (МАУП, 2004).

Упорядник понад 40 книжок, зокрема: «Українська поезія XVI ст.» (1987), «Українське слово» (в 4 т.; т.1, 1994; т.2, 2001; т.3,2003), «Золоте слово» в 2 т. (2002), творів Б. Грінченка (у 2 т., 1963), П. Куліша, В. Свідзинського, Г. Чупринки, М. Куліша, А. Чайковського, В. Симоненка, рецензент енциклопедичного довідника Миколи Сухомозського та Надії Аврамчук «Україна в світі», який визнано переможцем у відповідній номінації IX Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2007».

У 1998 році опублікував «Новий тлумачний словник української мови у 4 т.» (у співавторстві з О. Сліпушко), який автори«Словника української мови» в 11 томах назвали «98-відсотковим плагіатом чистісінької води».

Нагороди

Лауреат премії ім. Г. Сковороди (1993), премії «Дружба» (1995).

Відмінник освіти України (1997).

Орден «За заслуги» III ст. (лютий 2002).

Далеко пізніші збірки афоризмів так само не стають оригінальнішими. Валерій Шевчук, готуючи нові видання вибраних творіів Григорія Сковороди для старшого шкільного віку, покладається на апробавону добірку. Як зазначає сам упорядник у примітках, ‘’Г. Сковорода спеціально афоризмів не складав, їх вибрано з його прозових творів: байок, притч та філософських діалогів, через що у тексті книжки вони часом повторюються: в конкретному творі і виборі.’’[Шевчук 2007, 323]

А от у виданні ‘’Байки Харківські. Афоризми’’(Харків, ‘’Прапор’’, 1972) ‘’афоризми вибрані як крилать вислови, дучки, спостереження з різних творів Сковороди, здебільшого ’’Їзраїльського змія’’, ‘’ Алфавітна, або букваря світу’’, з діалогів, притч, листів та нових публікацій ‘’Бесіда 1’’, ‘’Бесіда 2’’, поданих А. Табачниковим у журналі ‘’Філософська думка’’(№ 5, 6, 1971 рік).’’ [Афоризми – 1972, 126] і подаються у перекладі Надії Батюк. Спробуємо порівняти, як змінюється думка у текстах різних перекладачів.

За точку відлвку, точку зрівняння із дійсного оберемо Повну академічну збірку творів Г.Сковороди(Харків. ‘’Майдан’’, 2010), яка є найповнішим і найбільш адекватно відтвореним текстом авторського рукопису.

Окрім того, залучаємо до нашого дослідницького дискусу і новіші видання. Так, силами Національного літературно – меморіально мужею Г.С. Сковороди у Сковородинівці видається збірка ‘’Крилаті думки Григорія Скороводи(2008, 2011).’’

А от науково-допоміжний бібліографічний покажчик ‘’ Григорій Сковорода‘’(Переяслав –Хмельницький, 2009) також містить добірку афоризмів под назвою ‘’З міркувань Григорія Сковороди. ‘’

Для повноти картини також залучимо видання Василя Хитрука. Як зазначає упорядник, ‘’книга розрахована на учнівську і студентську молодь та вчителів і викладачів укранської літератури й філософії’’. А також для всіх любителів красного писемництва і народної мудрості та козацького лицарства.

Дата добавления: 2015-11-26