Повернений аргумент

Як одна з форм проведення дискусії «ПОВЕРНЕНИЙ АРГУМЕНТ» дає можливість навчитися вислуховувати погляди опонентів та оперативно реагувати на нові аргументи, наприклад, під час судових дебатів.

Вказаний метод проводиться за правилами дискусії як правило усією групою, розділеною на дві команди. Його особливості – кожний учасник завчасно не знає, на який аргумент йому доведеться відповідати, а ведучий (викладач) стежить за тим, щоб учасники методу «повертали» саме останній аргумент опонентів, а не висловлювались щодо теми в цілому.

Порядок проведення методу:

1. Вибір теми (тема має передбачати дві протилежні позиції), розподіл на команди та підготовка до теми команд.

2. Дискутування (будь-який представник команд вказує аргумент на захист позиції його команди, а будь-який представник іншої команди «повертає» аргумент, відкидаючи аргумент опонентів та пропонуючи свій новий аргумент. У такому порядку проходить дискутування доти, доки жодна зі сторін не зможе привести власний аргумент чи відкинути аргумент противника).

3. Підведення підсумків може здійснити як ведучий (викладач), так і студенти.

КАРУСЕЛЬ

Ця методика подібна до методу «ПОВЕРНЕНОГО АРГУМЕНТУ», її особливість – поєднання з РУХЛИВОЮ ВПРАВОЮ, що зацікавлює учасників дискусії. Використовувати «КАРУСЕЛЬ» доцільно для обговорення дискусійних питань та одночасного введення всіх у активну роботу. Умовою її застосування є пристосована аудиторія з великою площею та неважкими індивідуальними стільцями.

Порядок проведення:

1. Стільці розставляються у два кола. Представники внутрішнього кола сидять спиною до його центру, а представники зовнішнього кола розташовані обличчям до центру. Таким чином, кожен сидить напроти іншого.

2. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє коло – рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець вправо і виявляються перед новим партнером. Мета – пройти все коло і виконати поставлене завдання.

«КАРУСЕЛЬ» доцільно застосовувати:

¨ для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій (наприклад, позиція щодо доцільності скасування інституту військових судів);

¨ для збору інформації з якої-небудь теми;

¨ для інтенсивної перевірки обсягу і глибини наявних знань (наприклад, прав адвоката).

У першому випадку учасники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього – протилежної. Спочатку йде обмін думками у перших парах, подаються необхідні відомості (аргументи, оригінальний поворот проблеми, тощо). Учасники дискусії фіксують всі аргументи, які подає протилежна сторона. За сигналом ведучого відбувається зміна партнерів, дискусія продовжується, однак учасники намагаються підібрати нові контраргументи. До кінця кола учасники, як правило, уже відточують свою систему аргументів, а також здобувають досвід спілкування з різними партнерами.

У другому випадку використання «КАРУСЕЛІ» кожен учасник зов­нішнього кола має листок із конкретним питанням (темою) і під час переміщення збирається максимум інформації, аспектів, поглядів із зазначеної проблеми. Наприкінці відбувається заслуховування окремих відповідей, обговорення того, які питання виявилися особливо складними, продуктивними чи, навпаки, швидко вичерпалися і чому, як працювали партнери тощо. У цьому випадку застосуванням методу досягається узагальнення наявних у студентів знань, їх активізація та спільне засвоєння.

У третьому випадку застосування «КАРУСЕЛІ» учасник заздалегідь готує питання, ситуацію або поняття й записує його на маленьких аркушах, а на звороті – своє ім’я. Під час роботи партнери задають один одному питання, і у разі правильної відповіді студент одержує від
автора питання цю картку. Наприкінці «КАРУСЕЛІ» підраховується
кількість зароблених карток, визначається переможець.

ДЕБАТИ

Це одна з форм проведення дискусій, що характеризується зіткненням позицій, одна із яких перемагає в результаті обміну аргументами. ДЕБАТИ навчають студентів етиці та стратегії вербальних протиборств, привчають не висловлювати думки, не вислухавши всіх аргументів та прищеплюють уміння протистояти аргументам опонента. Прояв методу– дебати у судовому процесі.

ДЕБАТАМ характерне активне запальне обговорення, яке засноване на глибокій підготовці дискусійного питання. Проте часто важливим є не лише результат, а сам процес дебатування.

ДЕБАТИ мають кілька поширених форм проведення, основні риси методу такі:

¨ беруть участь у обговоренні лише дві протилежні сторони, які мали змогу ознайомитись з поставленою проблемою;

¨ учасники команд виступають по черзі у визначеному ведучим порядку;

¨ час на виступ кожного учасника команд суворо лімітований;

¨ під час майже всіх виступів допускається можливість команді-опоненту задати точні та чітко побудовані питання;

¨ жодна команда не має приймати сторону противника;

¨ не допускається неетичність висловлювань, проте команди мають вміти на них реагувати.

Існують основні типи питань для дебатування – питання-заперечення та питання-критика. Перші передбачають спір між позиціями (так – ні), другі – між шляхами реалізації позицій (так – не так). У останньому випадку команда ствердження повинна не просто відстоювати свою позицію, – вона повинна запропонувати програму дій по реалізації своєї позиції. Тоді команда заперечення критикує не обов’язково позицію опонента, а й запропоновану програму дій.

Етапи підготовки та проведення ДЕБАТІВ:

1. Вибір теми ДЕБАТІВ. Тема повинна передбачати наявність достатньо рівних протиборствуючих позицій та бути побудованим як проблемне питання.

2. Визначаються учасники ДЕБАТІВ та обираються позиції, які вони мають представляти. Коли на підготовку до дебатів надається тривалий час, командам-опонентам не вказується їх позиція, це вирішиться жеребкуванням перед дебатами (тобто команди мають бути готовими відстоювати обидві позиції).

3. Командам надається достатній обсяг часу на підготовку захисту своєї позиції: вироблення стратегії, підбір аргументів, підготовку питань до опонентів, підготовку виступів). У цей час можливо довести до аудиторії правила проведення дебатів та їх особливості, залежно від обраного виду.

4. Безпосереднє дебатування. За дотриманням регламенту слідкує ведучий, як правило, викладач.

5. Підведення підсумків.

Регламент ДЕБАТІВ буває різний (парламентські дебати, дебати Карла Поппера та ін.). На заняттях, розрахованих на 45-хвилинне дебатування (одна академічна година) двома парами учасників нами практикується такий регламент виступів:

1) до 6 хвилин – виступ першого номера команди, що займає позитивну позицію (наприклад, «так», «це правильно», «це заслуговує на підтримку» тощо). Цей виступ передбачає пояснення командної позиції, її аргументацію. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

2) до 7 хвилин – виступ першого номера команди, що займає негативну позицію (наприклад, «ні», «це невірно», «це вимагає змін» тощо). Цей виступ передбачає пояснення позиції команди, її аргументацію, критику позиції суперника. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

3) до 8 хвилин – виступ другого номера команди, що займає позитивну позицію. Виступ передбачає розвиток, доповнення позиції команди, аргументування, критику позиції суперника. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

4) до 8 хвилин – виступ другого номера команди, що займає негативну позицію. Виступ передбачає відстоювання, уточнення позиції команди, аргументування, критику позиції суперника. Під час виступу протилежна сторона може задавати запитання;

5) до 5 хвилин – запитання з аудиторії. Це необов’язковий елемент регламенту «ДЕБАТІВ». Пояснюється потребою активніше брати участь у обговоренні проблеми усіх учасників заняття, а не лише дебатних команд. Допускається задавати кожній зі сторін до 3–4 запитань;

6) до 5 хвилин – виступ першого номера команди, що займає негативну позицію. Виступ передбачає підсумкову аргументацію позиції команди, аргументування її зверхності над позицією команди
суперника. Під час виступу не можна задавати запитання;

7) до 6 хвилин – виступ першого номера команди, що займає позитивну позицію. Виступ передбачає підсумкову аргументацію позиції команди, аргументування її зверхності над позицією команди суперника. Під час виступу не можна задавати запитання.

Важливим елементом регламенту є запитання. Адже вони можуть стати важливим фактором демонстрації переваги позиції своєї команди над позицією команди суперника, показу кращої підготовки, тактичним способом досягнення переваги через перешкоджання команді суперника розвинути власну позицію. За постановку запитань і відповіді на них зараховуються бали, які будуть враховані під час визначення переможців.

Регламент запитань у «ДЕБАТАХ»:

1) їх можна поставити під час виступів протилежної сторони (не підсумкових);

2) бажаючий поставити запитання підіймає руку;

3) виступаючий словесно або жестом показує: а) він бажає вислухати запитання одразу; б) він бажає вислухати запитання пізніше; в) він не бажає слухати запитання. Залежно від позиції виступаюча команда отримує позитивні чи негативні бали (якщо не вислуховує запитання або не реагує на підняту руку);

4) у разі згоди вислухати запитання, на його формулювання надається до 30 секунд;

5) надається відповідь на запитання.

При проведенні ДЕБАТІВ Юридичною клінікою Київського юридичного інституту МВС України вироблено такі критерії оцінювання дебатів:

1. Аргументованість власної позиції та відкидання аргументів опонентів.

2. Робота з запитаннями (вдало побудовані власні питання та відповіді на поставлені питання).

3. Ораторський критерій (побудова виступу, використання риторичних прийомів, дотепність тощо).

4. Інші критерії (дотримання регламенту, етика, робота команди тощо).

На основі цих критеріїв ухвалюється рішення щодо переможців ДЕБАТІВ.

ТОК-ШОУ

Мета «Ток-шоу» – отримання навичок публічного виступу та дискутування.

На відміну від ДЕБАТІВ, у дискусії за цим методом бере участь уся аудиторія.

Викладач на «ТОК-ШОУ» – ведучий: оголошує тему дискусії, пропонує аудиторії інформаційний фрагмент. Потім пропонує висловитись із запропонованої теми «запрошеним гостям» (представникам групи), а також надає слово «глядачам», які можуть висловити свою думку або задати питання «запрошеним» за час не більше 1 хвилини. «Запрошені гості» відповідають якомога коротше та конкретніше. Ведучий також може задавати питання «запрошеним» або перервати виступаючого за лімітом часу.

Врешті, коли красномовство виступаючих вичерпається, ведучий проводить підсумок і вказує, чиї аргументи перемогли.

Рекомендуємо застосовувати цей метод для розгляду теоретичних питань.

ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ

Як і інші методи дискутування, метод «ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ» переслідує цілі отримання навичок публічного виступу та дискутування.

Його форма проведення подібна до «ТОК-ШОУ», проте «ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЯ» більше орієнтована на протиборство двох сторін: «господарів» та «запрошеної публіки», – адже останні мають на меті довести слабку компетентність «господарів конференції», пропонуючи їхній увазі провокуючі питання.

Порядок проведення методу:

1. Вибір теми та підготовка до неї «господарів» (як правило, для цих ролей обирається 2–3 представники групи, інші студенти виконують ролі «запрошеної публіки»).

2. Виступи «господарів» (по черзі, як правило, за обраною ними стратегією та з регламентованим часом на виступи).

3. Відповіді на поставлені питання (питання пропонуються «запрошеною публікою» після кожного виступу або після всіх ви-
ступів).

4. Підведення підсумків «ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ» може здійснити як ведучий (викладач), так і студенти.

Дата добавления: 2015-12-08