Рухливі вправи

Не стосуються заняття, можуть бути застосовані зрідка для того, щоб налагодити розкуту «співпрацюючу» атмосферу на занятті. Рухливі вправи не повинні заважати загальній концепції кожного заняття.

Тобто, РУХЛИВИМИ ВПРАВАМИ не слід «зловживати». Разом з тим, у процесі вивчення складних і теоретично навантажених тем, інколи можна планувати РУХЛИВУ ВПРАВУ, пов’язану з темою заняття або з наближеною до неї правовою проблемою.
РУХЛИВІ ВПРАВИ можуть бути застосовані як елемент інших методів, наприклад, методу рольова гра.

РЕФЛЕКСІЯ

Завершальна частина заняття (підведення підсумків, аналіз, самооцінка і коментування дій учасників) має не менше значення ніж центральна частина заняття (РОЛЬОВА ГРА, ДИСКУСІЯ, ДЕБАТИ, ОБГОВОРЕННЯ В МАЛИХ ГРУПАХ тощо). Для усвідомлення, засвоєння навчального матеріалу, особливо після застосування активних методів, позитивно було б ще раз відновити у пам’яті навчальний фрагмент. Метою РЕФЛЕКСІЇ є також те, щоб учасник/ки, дії якого/их обговорюються, не просто усвідомив, що зроблено, але ще раз внутрішньо пережив ситуацію і сформував новий, правильніший, зразок поведінки: «Тепер я б діяв так…»

Перед проведенням цієї частини викладачу слід проінформувати групу про те, що, вислуховуючи думки про проведену роботу, група і окремі її члени повинні сприймати оцінки не як критику, а як допомогу і на наступних етапах по можливості використовувати отримані поради.

Таке застереження важливе тому, що, на жаль, суб’єкти обговорення не завжди бувають готовими схвально сприйняти коментування колег, викладача, запрошеного спеціаліста, і тоді цей коментар не досягає мети. За відсутності такого застереження суб’єкт обговорення може замкнутися і під час повторної вправи знову припуститься аналогічних помилок.

Під час проведення названого методу роль тих, хто виступає, повинна зводитися не тільки до того, щоб продемонструвати неточності, помилки, промахи та шляхи їх усунення й виправлення, а й звертати увагу і на вдалі дії учасників. При цьому важливо проаналізувати ці успішні кроки, вказати на їх позитивні наслідки, на можливість застосування їх в аналогічних ситуаціях в реальному житті.

Обговорюючи дії суб’єкта РЕФЛЕКСІЇ, слід дотримуватися таких рекомендацій:

¨ дайте можливість учаснику, дії якого обговорюються, висловитися першим і оцінити себе самому;

¨ поставтесь з повагою до всього, що робить ваш колега;

¨ знайдіть успіхи в діях суб’єкта аналізу і повідомте йому про досягнуте;

¨ схваліть творчий підхід, самостійні винаходи, несподівані ходи;

¨ не забувайте, що єдино правильного рішення, підходу, поведінки немає, що можливі і інші варіанти;

¨ висловлюйтесь коротко і точно;

¨ «економте репресію»: критикуючи, обмежтеся двома-трьома фразами.

На закінчення доцільно запропонувати, можливо на прикладі, шляхи можливої поведінки у ситуації, що підлягає аналізу.

ОЦІНЮВАННЯ

ОЦІНЮВАННЯ у процесі використання інтерактивних методик викладання має показати, крім традиційних цілей засвоєння навчального матеріалу, рівень володіння студентами навичками мислення і спілкування, роботи в колективі, можливості розв’язання складних проблем, використання при цьому юридичних та соціальних інструментів.

ОЦІНЮВАННЯ заняття застосовується під час вивчення нового матеріалу і виконання тренувальних вправ. Часто для ОЦІНЮВАННЯ можуть обиратися вправи, подібні тренувальним, наприклад, навчальний спрощений суд або дискусії, дебати або складання документів тощо. За ОЦІНЮВАННЯ викладач може застосовувати спеціальні опитування і контрольні роботи.

Основні прийоми ОЦІНЮВАННЯ:

¨ тестування;

¨ експрес-опитування;

¨ розширене опитування;

¨ творче завдання;

¨ спостереження;

¨ самооцінювання.

ТЕСТУВАННЯ – питання з фіксованими варіантами відповіді, з-поміж яких необхідно обрати правильні.

ЕКСПРЕС-ОПИТУВАННЯ – це можуть бути стислі усні або письмові відповіді як усієї групи, так і окремих студентів.

РОЗШИРЕНЕ ОПИТУВАННЯ – пропонується усно або письмово повно відповісти на поставлені запитання, з поясненнями окремих положень, з наведенням аргументів, прикладів, під час усної відповіді викладач (та інші студенти) можуть задавати додаткові запитання.

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ – це може бути виступ на дискутуванні, підготування аргументів, виконання завдання в групі, упорядкування документів, написання доповіді, есе, реферату тощо.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ – один із головних методів оцінювання за інтерактивних методів викладання. Викладач вибирає для себе показники, які він буде відстежувати протягом заняття, а також студентів, яких треба оцінити. Під час використання контрольної вправи, особливо пов’язаної з груповою роботою викладач може застосовувати спостереження, щоб оцінити роботу студентів.

САМООЦІНЮВАННЯ – оцінка самими студентами своєї роботи (своєї особисто або своїх товаришів), а також заняття в цілому. Викладач може застосувати метод відповідей на питання для самооцінки студентами своєї роботи; може попросити поставити оцінки і мотивувати їх. Самооцінка доцільна у тому числі й тоді, коли потрібно оцінити роботу всієї групи в цілому. Одним з ефектів застосування цього методу є те, що уся група може отримати оцінку, а також те, що студенти починають розуміти труднощі оцінювання й відповідальніше ставляться до цього методу.

Дата добавления: 2015-12-08