Читайте также:
|
Мова йтиме не лише про те, щоб не перебувати у стані гріха, уже вчинивши його. Турбота про спасіння душі не обтяжується лише якнайшвидшим очищенням від гріха, що веде до пекла. Надійніше зовсім не впадати у гріх. Отже, здоровий глузд підказує уникати нагоди до гріхопадіння, надто того, про який ми вже знаємо з власного досвіду. Християнин, будь-яка людина тверезомисляча пожертвує всім, через все пройде і все стерпить, щоб тільки не потрапити у пекло. Адже Сам Бог сказав: “Коли твоя рука або нога стає тобі причиною падіння, відітни її і кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя одноруким чи кульгавим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненим у вогонь вічний” (Мт. 18, 8).
Не дозволяймо ввести себе в оману! Св. апостол Петро застерігає нас: “Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти” (1 Пт. 5, 8). Цей противник, якщо йому не вдається відкрито напасти і спонукати нас до падіння, завжди досягне своєї мети обманом. Які численні, різноманітні, витончені й зухвалі бувають його омани! Немає на світі такої речі, у якій людину не можливо було б звести на манівці. Проте головне їхнє джерело - це егоїзм зі своїм холодним і витонченим розрахунком, далі - бунт проти віри, проти авторитету Апостольської Столиці і Святої Церкви. Це також надумані потреби, пов’язані із здоров’ям чи просто звички, що непомітно штовхають у калюжу нечистоти. Це так звані вимоги світського виховання, які так легко втягують нас у вир розваг, марноти, забуття Бога і занедбання християнського життя. Нарешті, засліплена жадоба, яка підштовхує людей до крадіжки, мотивуючи їхні вчинки ринковою необхідністю, суспільною нормою, турботою про майбутнє родини. Повторюю: проженіть оману. Скільки нещасних душ потрапило у пекло саме через хвіртку омани! Людина може обманути сама себе, але Бога ніхто не в змозі ввести в оману!
Від омани не завжди може вберегти чернече життя. Ченців теж не бракує в пеклі. Надіюся, їх там небагато, однак, безперечно, вони там є. Яким же чином вони туди потрапили? Не інакше, як згубним шляхом омани, нехтуючи пересторогами щодо послуху, щодо вправляння у побожності, щодо чистоти, убозтва, умертвлення, переоцінюючи вартість науки і своїх здібностей, і, одному Богу відомо, підкоряючись яким ще оманам. Бо шлях до омани - широкий!
Дозволю собі навести приклад з життя св. Франциска з Асижа: серед провінціалів нового Чину Братів Менших був брат Ян зі Стракії. Його пристрасне замилування наукою могло стати для ченців небезпечним прикладом відступу від простоти і святості їхнього покликання. Св. Франциск неодноразово застерігав брата, але марно. Нарешті, занепокоєний згубним впливом, який провінціал мав на братів, святий усунув з посади у присутності Капітули, засвідчуючи, що Сам Ісус Христос наказав йому так суворо вчинити, бо гордість цієї людини викликала на себе Боже прокляття. Незабаром виявилося, що св. Франциск мав рацію. Нещасний помер у страшному розпачі з криком на устах: “Я проклятий. Проклятий навіки!” А страшні з’яви, які відбувалися після його смерті, переконали присутніх у достовірності його слів.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 70 | Нарушение авторских прав