Організації колективного управління

Маються різні види організацій колективного управління або груп таких організацій у залежності від категорії відповідних творів (музика, драматичні твори, мультимедійні продукти і т.д.), що колективно керують різними видами прав.

«Традиційні» організації колективного управління, що діють від імені своїх членів, погоджують ставки винагороди й умови використання з користувачами, надають ліцензії, що дозволяють використання, збирають і розподіляють винагороду. Самі правовласники безпосередньо не беруть участь у якому-небудь з цих дій.

Центри оформлення прав надають користувачам ліцензії, що відображають умови використання творів і розміри винагороди, установлені кожним окремим власником прав, що є членом центра (в області репрографії, наприклад, автори друкованих творів, таких як книги, журнали і періодичні видання). Тут центр діє як представник правовласника, що залишається безпосередньо включеним у визначення умов використання його творів.

«Повний спектр послуг» — це свого роду коаліція окремих організацій колективного керування, що пропонують користувачам централізоване джерело, де можна легко і швидко одержати дозвіл. Спостерігається усе більш чітка тенденція створювати такі організації через зростаючу популярність «мультимедійних продуктів» (продуктів, складених або створених з декількох видів творів, включаючи комп’ютерне програмне забезпечення), що вимагають одержання найрізноманітніших дозволів.

В області музичних творів (що включають усі види музики: сучасної, джазової, класичної, симфонічної, блюзової і естрадної, як інструментальної, так і вокальної) — документація, ліцензування і розподіл — це три кити, на яких ґрунтується колективне керування правами на публічне виконання й ефірне віщання.

Організація колективного керування веде переговори з користувачами (такими як радіостанції, мовлення, дискотеки, кінотеатри, ресторани і т.п.), або групами користувачів і дозволяє їм використовувати охоронювані авторським правом твори зі свого репертуару за умови виплати винагороди і виконання інших умов. На основі своєї документації (інформація про члени і їхні твори) і програм, представлених користувачами (наприклад, списки музичних творів, що виконуються на радіо), організація колективного управління розподіляє авторську винагороду серед своїх членів відповідно до встановлених правил розподілу. Звичайно, з авторської винагороди віднімається збір на покриття адміністративних витрат і, у деяких країнах, на суспільні заходи культурного характеру. Винагорода, фактично виплачувана власникам авторських прав, відповідає масштабам використання творів і супроводжується інформацією про це використання. Ці дії й операції виконуються за допомогою комп’ютеризованих систем, спеціально пристосованих для цих цілей.

В області драматичних творів (які включають сценарії, кіносценарії, пантоміму, балет, театральні п’єси, опери і музичні спектаклі) практика колективного управління відрізняється тим, що організація колективного управління діє як агент, що представляє авторів. Вона погоджує з організаціями, що представляють театри, загальний контракт, у якому вказуються мінімальні умови використання конкретних творів.

Виконання кожної п’єси вимагає в цьому випадку одержання додаткового дозволу від автора, що приймає форму індивідуального контракту, що встановлює конкретні умови автора. Потім, організація колективного управління повідомляє про те, що дозвіл був даний зацікавленим автором і збирає відповідну винагороду.

В області друкованих творів (означаючі книги, журнали й інші періодичні видання, газети, доповіді і збірники пісенних віршів) колективне управління головним чином означає надання права на репрографічне відтворення, іншими словами дозволу на фотокопіювання охоронюваного матеріалу такими установами як бібліотеки, громадські організації, університети, школи й асоціації споживачів. Примусові ліцензійні угоди, якщо вони допускаються міжнародними конвенціями, можуть бути включені в національне законодавство; у цих випадках за винагороду надається право на використання, що не вимагає одержання згоди правовласника. Організації колективного управління одержують і розподіляють винагороду. В особливому випадку відтворення для приватного або особистого використання деякі національні законодавчі акти містять особливе положення по справедливій винагороді, що виплачується правовласникам і фінансується за рахунок зборів, стягнутих з устаткування або фотокопій, або з того й іншого.

В області суміжних прав національне законодавство деяких країн передбачає право на винагороду, що виплачується виконавцям або виробникам фонограм або і тим і іншим, якщо комерційні звукозаписи повідомляються до загального відома або використовуються для ефірного віщання. Винагорода за такі види використання збирається і розподіляється або спільними організаціями, створеними виконавцями і виробниками фонограм, або роздільними організаціями, у залежності від відносин між відповідними сторонами або від правової ситуації в країні.

ДЕ ДІЮТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ КОЛЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ?

Національні закони, що встановлюють права на літературні і художні твори і суміжні права, діють лише в межах границь цієї країни. Відповідно до принципу національного режиму, закріпленого як у Бернській конвенції, так і в Римській конвенції, у більшості випадків іноземні правовласники прирівняні до національних правовласників. Цей принцип підкріплюється організаціями колективного управління, що відповідно до угод про взаємне представництво керують іноземними репертуарами на своїй національній території, обмінюються інформацією і платять винагороду іноземним правовласникам.

Дата добавления: 2015-12-08