Наукова й освітня діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка

Доказом національного пробудження галицьких українців та по­жвавлення українського народного життя стала поява в кінці XIX ст. на теренах Західної України цілої низки культурно-освітницьких гуртків, товариств, часописів. Неквапно відроджуючись, Галичина зміцнювала свої взаємини з Україною. Цензурні утиски в Україні все зростали, й наддніпрянці стали думати про працю у західних землях. В 1873 р. з ініціативи чернігівця Олександра Кониського у Львові виникло Товариство їм. Т. Шевченка. За його ж пропозицією в 1892 р. це товариство було перейменовано на Наукове товариство ІМ- Т. Шевченка. З 1894 р. головою НТШ став Михайло Грущевський.

НТШ стало провідним українським центром на зразок євро­пейських академій наук. В його рамках діяло три наукових секції:

Історико-філософська, філологічна, математично-природничо-лікар­ська, а також цілий ряд комісій, в тому числі археографічна, бібліо­графічна, етнографічна, правова, статистична та ін. В НТШ працювали М. Грушевський, І. Франко, В. Гнатюк, І. ГорбаЧевський, І. Пудюй, І. Раковський. Товариство заснувало власне видавницт­во, силами якого науковці І. Франко, К. Студинський, О. Колесса, Ф. Вовк, В. Гнатюк, І. Верхратський та інші започаткували кілька серійних видань, таких як «Записки НТШ» (120 томів), «Пам'ятки українсько-руської мови», «Етнографічний збірник» (38 томів), «Мате­ріали до української етнології» (26 томів), «Збірник філологічної секції» (23 томи), «Українсько-руський Архів». Ці видання збагатили українську науку вагомими працями переважно в галузі українознавства, стали потужним засобом піднесення рівня національної культури.

3 утворенням Наукового товариства ім. Шевченка Львів стає духовним центром усього українського життя й прогресивної української думки. А коли невдовзі (17 травня 1876 р.) з'являється нечуваний за своєю дикістю Емський указ про заборону в Російській імперії українського слова й українського письменства, по­гляди всієї Східної України звертаються до Львова як до можливого, загального осередку культурної української праці.

Під впливом Товариства в Галичині стали виходити різні літературні часописи. Слідом за «Правдою» з'явився літературний часопис “3оря” (1880), потім «Життя і слово» (1894), а з 1898 р. — “ Літературно-Науковий Вісник». Двотижневий часопис «Зоря» (редактор О. Партицький, а потім В. Лукач та О. Барковський) вихо-Дййв у Львові з 1880 р. до 1897 р. З 1895 р. він перейшов у власність НТШ і практично став всеукраїнським органом, об'єднавши спів­робітників і передплатників з усіх українських земель. Тут широ­ко вміщувалися життєписи, спомини, листування визначних лю­дей. За сприяння редакції «Зорі» відбулися також перші українські літературні конкурси, що мали неабияке значення для розвитку українського письменства. Саме в цьому часописі друкували свої твори молоді тоді українські письменники Леся Українка, Михай­ло Коцюбинський, Осип Маковій, Богдан Лепкий та інші. Завдя­ки заходам В. Левицького (В. Лукача) цей часопис незабаром перетворився з видання для українських родин у репрезентативний всеукраїнський літературно-науковий орган, що виходив аж до кінця XIX ст., коли його заступив “Літературно-Науковий Вісник”, сторінки якого в часи редагування М. Грушевським та І. Франком збагатилися цілою низкою перлин красного письменства.

Заходами діячів Товариства головний на Західній Україні Львівський університет, хоча і поволі, через перепони з боку поляків, поступово робив кроки на шляху до українізації: збільшувалася кількість українських кафедр, української професури (на кінець XIX ст.-тут було вже 9 професорів-уікраїнців М. Грушевський, О. Колесса, К. Студинський, С. Дністрянський, П. Стебельський, В. Верганбвський, Є. Рудницький, С. Томашівський, І. Свенцицький). Більш активними й масовими (за участю студентів) стали виступи щодо відкриття! самостійного українського університету. Ці вимоги набули такого розголосу, що австрійський цісар навіть погодився на відкриття університету в 1916 році, проте на заваді стала Перша світова війна.

Товариство активно здійснювало опіку над студентською мо­лоддю. Воно мало кілька фондів, з яких давало стипендії студен­там. Товариство дбало також і про українські середні школи, ви­магало від уряду поширення мережі українських гімназій, які, хоча й повільно, постійно зростали. Варто відзначити тісний зв'язок Товариства з наддніпрянськими вченими і культурно-освітніми діячами. НТШ всіляко допомагало їм в їх тяжкій боротьбі проти царського уряду і великодержавницької шовіністичної російської громадськості за права української нації.

Дата добавления: 2015-12-08