Закони діалектики

План

1. Діалектика як вчення про розвиток і універсальні зв’язки.

2. Категорії, закони, принципи діалектики

3. Антиподи діалектики

Література

2. 150-165;

3. 203-251

1. Діалектика як вчення про розвиток і універсальні зв’язки

Діалектика (від грецького dialektike, що означало вести бесіду, розмову, діалог, зіткнення полярних суджень). – вчення про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і пізнання, людського мислення, що осягає світ.

Гегель надав поняттю «діалектика» значення методу розумного пізнання, що пізнає світ в єдності протилежних значень і тому в саморусі, саморозвитку.

Протилежний діалектиці метод – метафізика – розглядає речі, явища та їх мислені відображення, поняття окремо один від одного, як обособлені, між собою не пов’язані (або пов’язані лише зовнішніми відносинами). Вона розглядає речі, явища, а також поняття поза процесом розвитку, як за суттю своєї незмінності (а якщо й визнає розвиток, то спрощено, поверхово, не розкриваючи його сутності та рушійних сил.

Діалектика, навпаки, обґрунтовує, що все існуюче може бути зрозумілим лише в розвитку і що останній лід розглядати як саморозвиток, що породжується внутрішніми імпульсами і включає в себе не лише поступові зміни, еволюцію, але й перерви поступовості, якісні стрибки, появу нового.

Діалектика визнає як зовнішні, так і внутрішні суперечності, притому у внутрішніх вбачає головний імпульс, рушійну силу саморуху, саморозвитку існуючого і тому на дослідження цих суперечностей звертає головну увагу. Метафізика розглядає речі і явища самототожними, позбавленими внутрішніх протиріч.

2. Принципи, закони, категорії діалектики

Принципи діалектики – це її вихідні універсальні теоретичні підвищення, на основі яких відбувається синтез відповідних понять у наукову систему. Вони відображають основи буття й пізнання.

v Принцип взаємозв’язку вказує на те, що все у світі перебуває у постійному взаємозв’язку

v Принцип розвитку вказує на те, що матерія не просто існує в просторі й часі, але й змінюється в просторі й часі (це стосується й духовного життя).

Закони діалектики

v Закон взаємного переходу кількісних та якісних змін

v Закон єдності і боротьби протилежностей

v Закон заперечення заперечення

Категорії – найбільш загальні поняття, що виражають універсальні характеристики та відношення матеріального та духовного світу, в яких і через які здійснюється філософське мислення, і які служать вихідними принципами пізнання і духовно-практичного перетворення світу.

v Одиничне, особливе, загальне

v Сутність і явище

v Причина і наслідок

v Необхідність та випадковість

v Зміст і форма

v Ціле й частина. Елемент, структура, система

v Можливість і дійсність

3. Антиподи діалектики

Софістика ґрунтується на неправильному виборі вихідних положень, на абсолютизації того чи іншого визначення, на змішуванні суттєвого з несуттєвим, на хибних доведеннях (так званих софізмах), використанні різних значень одного слова тощо.

Еклектика – це алогічна концепція, що ґрунтується на свавільному виборі координат, випадковому поєднанні різних сторін речей, ігноруванні їх суттєвих відмінностей., суб’єктивістському поєднанні елементів.

Догматизм – антиісторичний абстрактний спосіб розгляду теоретичних і практичних проблем, коли при їх вирішенні не враховуються обставини місця та часу. Відображає закостенілість людської думки.

Релятивізм – теоретико-пізнавальна концепція, котра виходить з однобічного з’ясування істини, перебільшення моменту її відносності.

Запитання. Завдання.

Дата добавления: 2015-12-08