Читайте также:
|
Розвиток традицій благодійності та меценатства в Україні, як і в будь-якій іншій державі, тісно зв'язаний з її історією. Виникнення благодійності як суспільного явища сягає корені глибокої давнини.
Розмах, якісний рівень, духовний потенціал меценатства в Україні другої половини ХІХ – початку ХХ ст. зумовлював потенційні можливості розвитку української культури, а саме розвиток літератури, мистецтва та освіти.
Підтримуючи заклади освіти, меценати посередньо сприяли захисту та самостійному становленню молодого покоління, яке бажало отримати освіту. Саме на такому характері допомоги (захист, страхування від життєвих перипетій, активізація внутрішніх сил) базувалося не лише освітянське меценатство, а й соціальне благодійництво.
Для підтримки українського національного відродження через відомих громадських діячів В.Антоновича, М.Грушевського, О.Кониського та інших залучалися меценати і прості співчутливі громадяни. Видатні люди та події національно-визвольного руху (творчість Шевченка, діяльність Громад, “Киевская старина”, НТШ тощо) тісно перепліталися з благодійними фундаціями окремих підприємців й поміщиків.
Микола Артемович Терещенко народився в Глухові 26.10.1819 р.
Його громадська діяльність – це широка і розумна філантропія. Значна кількість будівель у Києві була зведена завдяки його пожертвуванням. На такі храми, як Володимирський, Миколаївський собори, Києво-Печерську лавру ним було пожертвувано біля 5 млн. карбованців, на лікарню для чорноробів – 600 тис. крб., лікарню Червоного Хреста – 100 тис. крб., Печерській гімназії –100 тис. крб., промислово-художній школі – 150 тис. крб., Торговій палаті – 300 тис. крб., Музею старожитностей та мистецтв – 100 тис. крб. і т. ін.
Цей далеко не повний перелік, певна річ, не може дати уявлення про надзвичайно велику благодійну діяльність цього визначного промисловця і мецената – “Старого Миколи”, як у ті часи його називали кияни.
Пристрасть до мистецтва його і членів його родини подарувала місту безцінну колекцію творів, які розміщені в наш час у Київському музеї російського мистецтва – колишній садибі Терещенків. Київ може завдячувати йому своїми численними освітніми закладами, серед яких і наш політехнічний інститут. М.Терещенко пожертвував 150 тисяч карбованцiв (бiльше за всiх iнших приватних осiб) на будiвництво Київського полiтехнiчного iнституту.
Рішення про заснування в Києві Політехнічного інституту було прийнято 25 листопада 1896 року на приватній нараді, яка відбулася в будинку почесного громадянина міста, комерційного радника Л. І. Бродського за участю представників міської влади, адміністрації Південно-західної залізниці, інженерів та промисловців. Згідно з прийнятим протоколом навчальний заклад мав бути політехнічним інститутом за типом і складатися з кількох відділів різних спеціальностей, за прикладом політехнікумів у Цюріху, Мюнхені, Відні, Ризі тощо.
На заснування інституту було зібрано добровільні пожертви загальною сумою 1 000 374 крб. 53 коп. при вартості будівництва і обладнання інституту 2 650 000 карбованців. Серед організацій та людей, які внесли кошти, були: Київська міська Дума — 300 000 крб., Терещенко з синами — 150 000 крб., Л.Бродський — 100 000 крб.; Київський земельний банк — 15 000 крб., Товариство Красилівського цукрового заводу — 2 000 крб., загалом 139 товариств, банків, заводів, установ, окремих громадян. Науково-методичну допомогу під час організації та становлення інституту надали корифеї російської науки Д. І. Менделєєв, М. Є. Жуковський, К. А. Тімірязєв, А. О. Ковалевський та ін.
Саме культура виступала однією з рушійних сил у боротьбі українського народу за соціальну свободу й національне визволення.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 150 | Нарушение авторских прав