Читайте также:
|
Прямий метод показує кількість продукції (обсяг робіт, послуг), яка виробляється за одиницю часу (виробіток):
де ОВ – обсяг виробництва продукції (надання послуг);
З – затрати праці на виробництво цього обсягу.
У внутрішньовиробничому плануванні для вимірювання продуктивності праці використовують обернений метод. Продуктивність праці визначається кількістю праці, затраченої на одиницю продукції (роботи) – трудомісткість продукції (Тр), год:
Точність вимірювання зростає, якщо затрати праці розраховувати за повною трудомісткістю виготовлення продукції (робіт). Повна трудомісткість виробничої програми охоплює виробничу трудомісткість і трудомісткість управління.
Виробничу трудомісткість (Трвир) обчислюють:
де Тр – відрядна технологічна трудомісткість;
К в.н – коефіцієнт виконання норм;
Трпог – погодинна технологічна трудомісткість;
ЧІ – фактична чисельність допоміжних робітників, осіб;
ЧІІ – фактична чисельність основних робітників, осіб.
Повна трудомісткість виробничої програми (Тр) дорівнює:
де ЧІІІ – чисельність апарату управління, осіб.
|
 |
Послідовність визначення планованого зростання продуктивності праці
а) розрахунок вихідної чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства в плановому періоді (тобто умовна чисельність, яка була б потрібна для випуску планового обсягу продукції за збереження базового рівня виробітку продукції на одного працівника (Чви)):
де Чб — чисельність працівників у базовому періоді, осіб;
Ко — темп зростання обсягу виробництва в плановому періоді, %;
б) визначення зміни чисельності працівників під впливом різних факторів зростання продуктивності праці і розрахунок загального зменшення (збільшення) чисельності (Є):
де Є і – зміна чисельності під впливом і -го фактора, осіб;
а - кількість факторів, які впливають на зміну продуктивності праці в плановому періоді;
в) визначення планового приросту продуктивності праці (∆ПП) стосовно до базового (передпланового) періоду:
Для розрахунку приросту продуктивності праці завдяки окремому фактору (∆ПП і) використовують формулу
Питому вагу кожного фактора в загальному прирості продуктивності праці (∆ПП іу) обчислюють за формулою:
г) розрахунок планового рівня продуктивності праці (Вп):
де Чп – планова чисельність працівників, осіб;
д) визначення питомої ваги приросту обсягу виробництва завдяки підвищенню продуктивності праці (∆ОВ¢):
де ∆ОВ — темпи приросту обсягу виробництва в плановому періоді, %;
∆Ч — темпи приросту чисельності працівників у плановому періоді, %.
Темп приросту чисельності розраховують так:
|
До першої групи чинників – „ Підвищення науково-технологічного рівня виробництва ” належать: упровадження нової техніки, прогресивних технологій, механізація й автоматизація виробництва; поліпшення використання сировини; застосування прогресивних матеріалів тощо. Здійснення цих заходів знижує трудомісткість продукції.
Зміну чисельності працівників під дією будь-якого заходу цієї групи (Єт) визначають за формулою
де Тро, Тр1 – затрати праці на одиницю продукції в натуральному або вартісному виразі до та після впровадження заходу, що планується, нормо-год;
ОВ1 – обсяг продукції в натуральному (або вартісному) вимірі, планований до випуску після реалізації заходу;
Ф – корисний фонд робочого часу одного працівника в базовому році (періоді), год;
Кв.н – базовий коефіцієнт виконання норм виробітку;
К д – коефіцієнт, який ураховує термін дії заходу в плановому періоді:
 ,
де М – кількість повних місяців дії заходу в плановому році.
|
Результати розрахунків відображають у „Плані продуктивності праці”
ПЛАН ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ НА ПЕРІОД
| Чинники зміни продуктивності праці | Зміна чисельності, осіб (–,+) | Зміна продуктивності праці, % (–,+) |
| 1. Підвищення науково-технологічного рівня — усього у тому числі: …………………………………………… | ||
| 2. Удосконалення організації виробництва, праці та управління — усього у тому числі: …………………………………………… | ||
| 3. Зміна обсягу і структури продукції — усього у тому числі: …………………………………………… | ||
| 4. Зміна чинників зовнішнього середо-вища – усього у тому числі: …………………………………………… | ||
| 5. Заходи, які впроваджено в перед-плановому періоді, але повний розра-хунковий ефект буде отримано в плано-вому періоді, — усього у тому числі: …………………………………………… | ||
| 6. Усього за всіма чинниками: |
Планування чисельності персоналу
Усіх працівників підприємства розподіляють на дві групи:
1) персонал основної діяльності (промислово-виробничий персонал);
2) персонал неосновної діяльності (непромислових організацій, які перебувають на балансі підприємства).
Під час планування чисельності працівників підприємства розрізняють явочну, облікову та середньооблікову чисельність.
Явочну чисельність – кількість робітників, які повинні для забезпечення нормального процесу виробництва щодня перебувати на робочих місцях – визначають під час планування робітників.
Облікова чисельність охоплює загальну кількість усіх працівників підприємства (постійних, сезонних, тимчасових), у тому числі фактично працюючих працівників, які перебувають у відрядженні, у відпустках, хворіють, виконують державні обов’язки, відсутні на роботі з дозволу адміністрації тощо.
Під час планування чисельність визначають як середньооблікову. Її розраховують діленням суми облікової чисельності за всі календарні дні періоду на кількість календарних днів у періоді.
Для приведення явочної чисельності (Чя) до середньооблікової (Чсо) у планових розрахунках використовують коефіцієнт облікового складу (К ос):
Чсо = Чя К ос,
де Дн – номінальний фонд робочого часу в плановому періоді, дні;
Дп – кількість робочих днів одного робітника в тому самому періоді, що планується, дні.
Важливим показником використання робочої сили є нормування робочого часу визначенням планового бюджету робочого часу одного середньооблікового працівника (робітника).
Бюджет розраховують у три етапи:
1) обчислення середньої кількості робочих днів;
2) визначення середньої тривалості робочого дня;
3) розрахунок корисного (ефективного) фонду робочого часу в годинах.
|
Дата добавления: 2015-11-26; просмотров: 84 | Нарушение авторских прав