Читайте также:
|
Раз право антиномічне по природі,
а філософія права вивчає право як цілісне явище,
то всі антиномії відображаються у філософії права.
______________________________________
Право – тотально гносеологізоване явище. Гносеологія – тотально нормативна. На онтологічному рівні ці явища взагалі зливаються і стають тотожними самі собі. Між ними немає суперечок, у них одне й теж призначення – адекватна орієнтація у навколишньому світі.
______________________
Чи можна говорити про чисте пізнання, яке антиметодологічне, ненормативне, що не є жодним правилом і немає ніякої спрямованості?
______________________
Н о р м а п р о н и з у є в с е:
♣ І с т и н а без норми – “чиста істина” – перестає бути метою пізнання і критерієм правильності використаних методів. Тоді пізнання зводиться до самого процесу. Але процесу не спрямованого. Істина зникає, вона перестає бути орієнтиром, нормою і критерієм.
Ненормативне Д О Б Р О перестає бути добром.
♣ Ненормативна В І Р А підриває будь-яку релігію. Коли Бог не є нормою, то немає і релігії. Безбожне, бездуховне право стає спочаткучисто матеріалістичним, а потім і чисто нігілістичним правом, або просто безправ’ям.
♣ В л а д а як політична воля не може не нав’язуватися іншим, масі у формі порядку поведінки. Політична сила постає орієнтиром, генерує норму поведінки інших. Коли влада неспроможна нав’язати суспільству певну норму поведінки, вона перестає бути владою. Політика без влади – не політика. Влада – це норма для інших.
♣ Над усім м и с т е ц т в о м панує одна норма – прекрасне-саме-по-собі – прекрасне як ідеал. Генії починають цілі епохи в мистецтві, створюють норми, задають стереотипи чи напрями, але й самі знаходяться під постійним впливом абсолютної Прекрасної норми. Мистецтво – це динаміка норми і анормативності. Геній народжується запереченням норми і створенням нової норми.
______________________
В.
1. Очевидно, що немає підстав говорити про якусь стерильну, абсолютну чистоту права, пізнання, релігії, політики, мистецтва...
2. Їх неможливо уявити без певної міри нормативності, так само як право неможливо уявити без того, щоб воно було істинним, системним, гармонійним, добрим і справедливим, владним і сильним...
3. Чисте право (як рівність з самим собою) саме собою ніколи не може стати правом. Однак взаємодіючи з мораллю, релігією, філософією, економікою, політикою... право розгортається як соціальний феномен і реалізує свою природу. Чим більше право вбирає в себе... – тим глибше розкриває свої регулятивні можливості, свою специфічну природу.
______________________
А н т и н о м і я права і пізнання
(пізнання заперечує право, право заперечує пізнання)
☻ Суперечність між реальним правом і станом пізнання в суспільстві загалом
(наприклад – рівень знань Ω використання цих знань у певній галузі права)
☻ Суперечність між пізнавальним і власне правовим аспектами процедур правотворчості і правореалізації
(наприклад – розуміння необхідності оперативного прийняття закону Ω правова вимога проходження новим законом усіх встановлених обов’язкових стадій нормотворчості).
______________________
☺ Право постає як істина про правильну, раціональну поведінку. Ця істина ґрунтується на минулому досвіді. Істина і досвід узаконюються в праві як абсолютна істина у формі закону.
☻ Розвиток суспільних відносин породжує більш досконалі форми поведінки (як соціальну цінність), або ж принципові нові їх форми, які суперечать закону чи не вписуються в закон.
___ ___ ___ ___ ___
☻ Пізнання є постійною негоцією права. Своїм розвитком пізнання відміняє діюче право, поглинає його, перемелює в собі.
☺ Право намагається поглинути пізнання і веде до зупинки розвитку знання. Знання яке стало правом перестає розвиватися – воно узаконюється як істина в останній інстанції, як абсолютна істина.
☻ Пізнання ж – це завжди сумнів, який не хоче знати якихось остаточних істин.
______________________
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 145 | Нарушение авторских прав