Читайте также:
|
Кожна наука виробляє свої поняття, щоб точніше і глибше виразити досліджувані об’єкти. Діалектика, як наука про загальний зв’язок і розвиток, виробила поняття, спільні для всіх видів теоретичного мислення
Категорії діалектики – це найбільш загальні, фундаментальні поняття, які філософія виробила для пояснення свого предмету вивчення і які використовуються у
Розрізняють:
1. Категорії, що розкривають універсальні зв’язки буття:
одиничне, особливе, загальне
сутність - явище
закон - закономірність
2. Категорії, що розкривають структурні зв’язки:
частина - ціле
зміст - форма
елемент, структура, система
3. Категорії, що розкривають зв’язки детермінації:
причина - наслідок
необхідність - випадковість
можливість - дійсність
4. Категорії, що розкривають діалектику кількісних і якісних змін:
кількість - якість
еволюція - революція
міра, стрибок
Одиничне – категорія для характеристики окремих предметів, які відрізняються один від одного своїми властивостями.
Загальне – категорія, яка служить для відображення схожості властивостей предмета.
Особливе - категорія для відображення менш загальної властивості щодо властивості більш загальної.
Сутність – внутрішня основа явища, головне в зміст предмета, глибока, внутрішня, відносно стійка сторона того чи іншого предмета.
Явище – форма вираження сутності: зовнішня, мінлива сторона процесів і предметів.
Частина – предмет,який в сукупності з іншими предметами утворює новий, більш складний предмет.
Ціле – результат поєднання частин того чи іншого предмету.
Зміст – це сукупність елементів даної речі, єдність властивостей об’єкта, це те, з чого складається форма об’єкта.
Форма – це спосіб існування змісту, внутрішня і зовнішня структура змісту.
Елемент – нерозкладний далі компонент складних предметів, явищ, процесів; відносно самостійна частина складного цілого.
Структура – відносно стійкий спосіб(закон) зв’язку елементів складного цілого.
Система – впорядкована множина взаємопов’язаних елементів, яка має структуру і організацію: це єдність елементів і структури складного цілого.
Причина – обставина, яка викликала яке-небудь явище.
Наслідок – результат дії причини.
Необхідність і випадковість – це різні способи перетворення можливості в дійсність.
Необхідність – неминучий хід розвитку явища; це те, що при наявності певних умов обов’язково повинно відбутися.
Випадковість – явище, яке має підставу для виникнення в інших процесах, а не в сутності даного явища.
Можливість – передумова виникнення якого-небудь об’єкта, предмета, його потенційне існування.
Дійсність – реалізована можливість.
Якість – стійка сукупність властивостей предмета.
Кількість – характеристика явищ, об’єктів по ступені розвитку притаманних їм властивостей, що виражається у величинах і числах.
Міра – діалектична єдність кількості і якості, або такий інтервал кількісних змін, в границях якого зберігається якісна визначеність предмету.
Стрибок – якісна зміна, перехід від однієї якості до іншої. Стрибки бувають різноманітні щодо до свого характеру, тривалості, значення. Наприклад, еволюція – поступові кількісні зміни; революція – різкі кількісні зміни, стрибок, який чинить структурні зміни (термін “революція” використовують стосовно до суспільного життя).
Закономірність – сукупна дія системи законів, які визначають послідовність розвитку будь - якої області природи чи суспільства.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 68 | Нарушение авторских прав