|
Читайте также: |
1. Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, душею твоєю і всіма думками твоїми.
2. Люби ближнього твого, як самого себе.
ПИТАННЯ 32. Заповіді Ісуса Христа (з Нагірної проповіді)
Ще одним джерелом православного морального вчення, сформульованим в Біблії, є Нагірна проповідь Ісуса Христа.
Десять заповідей Старозавітного Декалогу доповнені тут дев'ятьма заповідями блаженства.
1. Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
2. Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
3. Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
4. Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться.
5. Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
6. Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
7. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
8. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
9. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради мене. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами. (Мт. 5, 3-12)
Заповіді блаженства вже в позитивній, стверджувальній формі (на відміну від заперечувальних настанов стародавнього Декалогу) наголошують на необхідності культивування таких моральних чеснот, як: відмова від пихи та смиренність, здатність до визнання власної провини і каяття, шанобливість і лагідність, правдолюбство, милосердя, чистота думок та вчинків, миролюбство, мужність у відстоюванні правди і справедливості. Наявність цих якостей надає людині повноти духовного існування.
Крім заповідей блаженства. Нагірна проповідь містить у собі витлумачення та переосмислення найважливіших моральних настанов Старозавітного закону. З особливою чіткістю підкреслюється необхідність виконання заповідей “не вбивай” та “не чини перелюбу” і наголошується саме на внутрішньому, духовному вимірі моральної поведінки: не лише вчинки, але й наміри мають бути праведними. Так, засуджуються, не лише ті, хто вбиває або чинить перелюб, але й ті, в чиєму серці розпалюється гнів на ближнього, ті, хто не приборкує пристрастного бажання володіти чужою жінкою. (Мт 5:21-31)
Все це в християнській моральній доктрині позначається поняттям Любові. Мається на увазі органічне поєднання любові до Бога і любові до ближнього. За християнським вченням, уся сукупність старозавітних моральних настанов охоплюється саме цими двома заповідями.
Однак настанови старозавітного закону не скасовуються заповідями Любові, а підтримуються, підтверджуються, осмислюються ними. Саме вони містять справді моральне джерело для практичного виконання будь-яких конкретних настанов: “Люби Господа Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша і найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як самого себе. На ці дві заповіді весь закон і пророки спираються.” (Мт 22:37-40)
В Нагірній проповіді подане також головне правило практичної моралі: ”Все отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм - це ж боз акон і пророки” (Мт. 7, 12).
Таким чином, саме заповіді Любові є зафіксованим в Новому Завіті ядром християнської моральної доктрини.
Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 635 | Нарушение авторских прав