Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Та антикризова діяльність

Читайте также:
  1. N30. Співвідношення понять Активність, поведінка, діяльність
  2. N43 Діяльність та психічні процеси.
  3. Б) Створення і діяльність органів народної влади у Закарпатті та його входження до складу УРСР
  4. Діяльність дитини завжди опосередкована відносинами дитини і дорослого
  5. Діяльність СОТ в регулюванні міжнародної торгівлі.
  6. Життя й педагогічна діяльність А.Макаренка.
  7. Життя та педагогічна діяльність Й.Г. Песталоцці

1. Теоретичні основи економічної безпеки підприємства.

2. Суть і мета санації.

3. Сутність, причини та симптоми банкрутства.

4. Процедура порушення справи про банкрутство.

 

У суспільних науках поняття "безпека", у загальному розумінні, – це задоволення таких потреб, як існування, цілісність, незалежність, спокій та розвиток. Безпеку найчастіше в повсякденному житті розуміють як певний стан реальності, де немає загроз.

Безпека є однією з найважливіших умов функціонування соціально-економічних систем різних рівнів

Поняття безпеки притаманне усім сферам життя та відносин людини, тобто соціальним відносинам. А оскільки в наш час відбувається перетинання соціальної та економічної сфер, то можна стверджувати, що категорія безпеки притаманна соціально-економічним системам усіх рівнів.

Безпека як певний стан, що характеризується відсутністю загроз, є предметом дослідження багатьох галузей економічних, соціальних, природничих, технічних, медичних і суспільних наук.

Категорія безпеки формує багато науково-практичних завдань з різних сфер господарської діяльності та щоденного життя. Перші публікації, у яких зроблено спробу виокремити науку про проблеми безпеки як окрему дисципліну, з'явились у 1989 р. і це було спричинено появою нових потреб та очікувань, а також новими ринковими умовами, що формувалися в Європі.

Різноманітні трактування та розуміння категорії "безпека" можна поділити на дві концепції: концепція вищого рівня (безпека як надбудова, безпезпека як форма розвитку), концепція нижчого рівня (безпека як базис чи як протистояння загрозам).

Науковець О.В. Радзина, економічну безпека трактує як "комплекс заходів, що сприяють підвищенню фінансової стійкості господарських суб'єктів в умовах ринкової економіки, які захищають їх комерційні інтереси від впливу негативних ринкових процесів".

Рис 1.1. Основні підходи до тлумачення поняття «Економічна безпека підприємства»

С.Ф. Покропивний економічну безпеку підприємства трактується як "такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації та технології) та підприємницьких можливостей, при якому гарантується найефективніше їх використання для забезпечення стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім та зовнішнім негативним впливам (загрозам)"

Основні підходи до поняття "економічної безпеки підприємства" варто розглядати з трьох позицій (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Три аспекти поняття "економічна безпека підприємства"

 

Основною вимогою до розгляду економічної безпеки підприємства, яка характерна трьом аспектам, є включення в поняття соціальної складової, як невід’ємного важеля впливу на діяльність підприємства та соціально-економічних систем інших рівнів.

З часом соціально-економічні умови зовнішнього та внутрішнього середовища змінили вимоги до управління економічною безпекою підприємства. Сьогодні, в часи соціально-орієнтованої економіки та економіки знань, коли людина є вже не ресурсом, а ключовим учасником підприємства, треба казати про соціально-економічну безпеку підприємства.

Додавання дефініції "соціально" є результатом еволюції теорії управління, визнанням соціальної пріоритетності функціонування соціально-економічних систем, тобто орієнтацією на потреби та інтереси суспільства та окремої особистості.

Людський чинник є найбільш непередбачуваним та найбільш впливовим на діяльність підприємства. А головною метою діяльності будь-якої економічної системи є задоволення потреб людини за рахунок використання обмежених ресурсів.

Важливою складовою забезпечення соціально-економічної безпеки підприємства є гармонізація інтересів кожного працівника підприємства із інтересами діяльності підприємства, спрямування людського потенціалу підприємства на досягнення визначених цілей функціонування підприємства.

Завдання забезпечення стабільності функціонування, досягнення головних цілей своєї діяльності та динамічного розвитку, що є об’єктивним для кожного суб'єкта господарювання, обумовлюють необхідність постійного дотримання соціально-економічної безпеки.

Під соціально-економічною безпекою розуміється здатність підприємства протистояти несприятливим зовнішнім і внутрішнім впливам шляхом гармонізації інтересів з метою забезпечення стійкості діяльності, мінімізації втрат і збереження контролю над власністю

2. Під соціально-економічною безпекою підприємства пропонується розуміти стан захищеності підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз, який досягається шляхом гармонізації та взаємоузгодження його інтересів відповідно до інтересів суб'єктів внутрішнього й зовнішнього середовища в часі та просторі. Дане визначення варто трактувати в двох аспектах – як стан підприємства, а також, як безперервний процес.

4. Концепція економічної безпеки активно розробляється на макрорівні протягом декількох сторіч, на мікрорівні останні 30 років. Це викликано тим, що наприкінці 60–х початку 70–х років ХХ століття відбулась якісна зміна рівня господарських ризиків. Для відображення цього якісно нового рівня прийнято використовувати терміни «динамічність», «мінливість», але. По суті, мова йде про таку зміну як зовнішніх, так і внутрішніх факторів господарської діяльності, що призводить до різкого зниження стійкості економічної системи. Як наслідок, досягнення стійкого функціонування підприємства вимагає і значного обсягу ресурсів, і продуманої стратегії, і впровадження технічних систем захисту.

У даний час поняття економічної безпеки розглядається як основа концепції стійкого розвитку економіки. При оцінці економічної безпеки прийнято виділити рівень країни, регіону господарського суб’єкта. Однак з погляду господарюючого суб’єкта, такий аналіз необхідно доповнити оцінкою впливу, по-перше, факторів, пов’язаних з функціонуванням світового ринку, по-друге – галузевих факторів.

Інтерес до проблеми економічної безпеки діяльності господарюючих суб’єктів високий в усьому світі, однак в Україні цим питанням приділяється особлива увага, починаючи із середини 90-х років ХХ століття. Це пов’язано з різким підвищення рівня ризику при здійсненні господарської діяльності і з загальним високим рівнем невизначеності, з нестійкістю економіки. Першими, хто на практиці зіткнувся з необхідністю оцінювати і, головне, забезпечувати прийнятний рівень економічної безпеки, були банківські організації, однак досить швидко проблема економічної безпеки опинилась у центрі уваги підприємств практично всіх галузей, навіть тих, котрі в Україні традиційно вважаються переважно некомерційними.

У цілому економічну безпеку господарюючого суб’єкта можна визначити як комплексну систему забезпечення і захисту економічних інтересів організації, підприємства від внутрішніх і зовнішніх загроз (джерел небезпеки), створювану і регульовану шляхом здійснення комплексу заходів спрямованого на підтримку стійкості функціонування і можливості розвитку підприємства як незалежного суб’єкта, що господарює.

Отже, необхідно у даному визначенні звернути увагу на такі моменти:

ü Одним із основних параметрів економічної безпеки є незалежність підприємства як господарюючого суб’єкта. Саме забезпечення незалежності виходить на перший план в умовах активного процесу злиття підприємств. Загроза економічній і юридичній незалежності підприємства може виходити як від конкурентів, так і від безпосередніх контрагентів підприємства, у тому числі банків, фінансово-промислових груп чи бізнес груп, місцевих адміністрацій, що прагнуть встановити істотний контроль над діяльністю підприємства. Такі інтереси характерні не тільки для української економіки, але й для країн Заходу.

ü Істотною характеристикою економічної безпеки є стабільність і стійкість функціонування підприємства. В даний час набуває усе більшого поширення термін «компенсаційний потенціал», яким позначають здатність підприємства (регіону, країни) підтримувати стабільність діяльності в умовах реалізації зовнішніх чи внутрішніх загроз. Як правило, для оцінки рівня компенсаційного потенціалу підприємства широко використовується ситуаційний аналіз.

ü Ще однією істотною характеристикою економічної безпеки підприємства є можливість забезпечення не тільки функціонування, відтворення, диверсифікованості діяльності, зростання економічного й інтелектуального потенціалу, створення корпоративної культури, спрямованої на стратегічний розвиток підприємства.

ü Забезпечення економічної безпеки може бути здійснено тільки шляхом створення комплексної системи, що передбачає запобігання загроз (системи керування ризиками), нейтралізацію реалізованих загроз (система антикризового керування господарською діяльністю), нарощування компенсаційного потенціалу (стратегія розвитку).

Коли характеризуємо поняття економічної безпеки підприємства, слід відзначити ряд моментів:

Ø Економічне безпеку реалізують через баланс інтересів підприємства та його контрагентів, яка має динамічний характер.

Ø Систему забезпечення економічної безпеки формують, виходячи з ймовірності виникнення не тільки зовнішніх, але й внутрішніх загроз (наприклад, бюрократична структура керування компанією і відповідна їй корпоративна культура може являти собою значно більшу небезпеку для стратегічних інтересів компанії, ніж зовнішніх загроз).

Ø Система забезпечення економічної безпеки повинна не тільки реагувати на уже існуючі загрози (реактивний характер), але, в першу чергу давати можливість запобігати потенційним загрозам (активний характер).

5. Економічна, організаційна і політична системи суспільства безпосередньо залежать від його господарської діяльності. Економічна безпека незалежно від суб'єктів господарювання має багатоаспектне тлумачення. На будь-якому рівні ієрархії виробничо-господарської діяльності можуть виникати ситуації, які безпосередньо впливають на стан виробництва, часто незалежно від самого товаровиробника.

Економічна безпека підприємства (організації) — це такий стан сукупних ресурсів (капіталу, персоналу, інформації і технологій, техніки і устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за яких гарантується найбільш ефективне їх використання з метою стабільного функціонування та прогресивного науково-технічного та соціального розвитку, запобігання внутрішніх і зовнішніх негативних впливів (загроз).

Розробляючи стратегію розвитку того чи іншого суб'єкта господарювання, в першу чергу розробляють і обґрунтовують прогноз ринкової ситуації на передбачуваний період. Від багатоаспектних зовнішніх і внутрішніх факторів, їх впливу, зокрема характеристики і структури потреб ринку і прогнозних можливостей їх вирішення, у виборі форм і шляхів їх вирішення великою мірою залежатиме економічна безпека різнорівневих суб'єктів господарювання як підприємства, галузі, так і народного господарства в цілому. Рівень економічної безпеки підприємства також залежить від ефективності керівництва, гнучкого управління, вибору самої системи управління та кваліфікації спеціалістів.

Негативний вплив на економічну безпеку діяльності підприємства можуть чинити:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, партнерів ідентичних підприємств, конкурентів);

2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках певного підприємства, наукові відкриття та нові технології, форс-мажорні обставини тощо).

Фактори негативного впливу на економічну безпеку підприємства поділяються на об'єктивні й суб'єктивні.

До об'єктивних факторів негативного впливу зараховують фактори (процеси), які виникають не з волі конкретного підприємства або його окремих працівників.

Суб'єктивні фактори чинять негативний вплив внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників, в першу чергу його керівників і функціональних менеджерів.

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в гарантії його стабільного і максимально ефективного функціонування та перспективі розвитку.

6. До основних функціональних цілей економічної безпеки зараховують:

Ø високу фінансову ефективність роботи, фінансову стійкість та незалежність підприємства;

Ø технологічну незалежність та високу конкурентоспроможність технічно­го потенціалу суб'єктів господарювання;

Ø ефективну організаційну структуру управління підприємством, високу ефективність менеджменту;

Ø високий рівень кваліфікації персоналу та належну ефективність корпоративних НДДКР;

Ø мінімізовані результати руйнівного впливу виробничо-господарської діяльності на навколишнє середовище;

Ø правову захищеність усіх аспектів діяльності підприємства (організації);.

Ø захист інформаційно-комерційної таємниці та достатній рівень володіння інформацією в усіх підрозділах виробничої діяльності;

Ø організацію безпеки персоналу підприємства, його капіталу, майна і комерційних інтересів.

7. Класифікація об'єктивних видів економічної безпеки за типами суб'єктів, сферами життєдіяльності та конкретними предметами досить обширна. Вона охоплює всі форми життєдіяльності людей: промислове виробництво, сільське господарство, торгівлю, побут, всю соціально-економічну інфраструктуру, індивідуальну господарську діяльність. Особливо гострою є предметно-функціональ­на економічна безпека, яка виражається в збереженні й безпеці використання та споживання матеріальних ресурсів, продуктів харчування і товарів широкого вжитку тощо.

Для боротьби з економічною небезпекою господарювання в країні діє система законів і законодавчих актів, які забезпечують і гарантують безпеку господарювання. Основні функціональні складові поняття економічної безпеки підприємства такі:

¨ Фінансова складова — досягнення найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів.

¨ Інтелектуальна й кадрова складові — розвиток інтелектуального по­тенціалу підприємства, ефективне управління персоналом.

¨ Техніко-технологічна складова — рівень застосування технологій, що відповідають сучасним світовим аналогам щодо оптимізації витрат ресурсів.

¨ Політико-правова складова — правове забезпечення діяльності підприємства і дотримання чинного законодавства.

¨ Інформаційна складова — інформаційно-аналітичне забезпечення усієї діяльності підприємства.

¨ Екологічна складова — мінімізація забруднення довкілля.

¨ Силова складова — забезпечення фізичної безпеки працівників (керівників) підприємства і збереження його майна.

З цією метою на підприємстві (організації) розробляють заходи з організації економічної безпеки, які вживаються в комплексі з виробничою
програмою випуску продукції. Це в першу чергу: формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу, прав, інформації, технології та устаткування); прогнозування та планування економічної безпеки за
функціональними складовими; стратегічне планування фінансово-господарської діяльності підприємства (організації); тактичне панування економічної безпеки за функціональними складовими; оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства (організації); здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки; узагальнююче оцінювання досягнутого рівня економічної безпеки.

Здійснення зазначених заходів у комплексі може забезпечити відповідний рівень економічної безпеки підприємства.


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 85 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.011 сек.)