Оцінка виробничих запасів та формування витрат за методом ціни продажу

Метод оцінки запасів за ціною продажу використовується підприємствами для визначення собівартості реалізованих товарів (виробничих запасів) та формування внутрішніх цін, як інструмента економічних відносин між підрозділами підприємства, між останніми і апаратом управління.

Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Сума торгівельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товчрів і середнього відсотка торгівельної націнки. Середній відсоток торгівельної націнки визначається діленням суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця і торгівельних націнок у продажній вартості, одержашіх у звітному місяці товарів, на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок зві і мої о місяця та продажної (роздрібної) вартості, одержаних у звітном\ місяці товарів.

ffi Приклад. Реалізація товарів на підприємстві характеризується даними, наведеними в табл. 3.1.8.

Таблиця 3.1.8 Методика визначення собівартості реалізованих товарів

Показники	Собівартість, грн.	Торговельна націнки до собівартості товарів	Продажна вартість. грн.	Торгівельна націнка в продажній вартості
%	грн.	грн.	%
1	2	3	4=2x3:100	5=24	6	7=6:5хЮС
Залишок товарів на початок міс яця	25150,00	40,0	10060.00 (Нз)	35210.00 (Вз)	10060,00	28,6
Придбано товарів	37120,00	42,6	15820,00 (Нп)	52940.00 (Вп)	15820,00	30,0
Продано товарів	41168,29 (Ср)	41,6	17110,71	58279.00 (Вр)	17110,71	29,3
Залишок товарів на кінець місяця	21101,71	41,6	8769Д9	29871,00		29,3

Для визначення собівартості проданих товарів здійснюють наступний розрахунок:

Ср = Вр — Вр х (Нз + Нп): (Вз + Вп) Ср = 58279,00 — 58279,00 (10060,00 + 15820,00): (35210,00 + 52940,00) = 41168,29 грн.

За методом ціни продажу можуть формуватись витрати структурних підрозділів підприємства при передачі їм для господарської діяльності виробничих запасів.

Й Приклад. Використання виробничих запасів госпрозрахунковим підрозділом підприємства при здійсненні господарської діяльності характеризується даними, наведеними в табл. З.1.9.

За даними таблиці 3.1.9 витрати структурного підрозділу для формування його додано'Гвартості визначаються за нормативними цінами у відповідності до прийнятої моделі внутрішнього економічного механізму підприємства. Нормативна вартість використаних виробничих запасів становить:

• дощок — 17 х 18000 = 3060,00 грн.

• цвяхів — 250 х 280 = 700,00 грн.

Для покриття загальногосподарських витрат (адміністративних, на збут, інших операційних тощо) на виробничі запаси здійснюється націнка 40 %. Додана вартість, створена структурним підрозділом, визначається за нормативними цінами щодо виробничих запасів, збільшеними на відсоток націнки:

• дощок — 3060,00 грн. + (3060,00 х 40: 100) = 4284,00 грн.

"'цвяхів — 700,00 грн. + (700,00 х 40: 100) = 980,00 грн.

Ю.С. Цал-Цалко

Таблиця 3.1.9 Визначення вартості використаних виробничих запасів методом ціни продажу

М ч'п	Покачники	Найменування виробничих мішав
дошки	цвяхи
1	2	3	4
	Одиниця виміру	м	кг
	Використання виробничих запасів:
2.1.	• кількість
2.2.	• нормативна ціна для структурного підрозділу, гр	180,00	2,80
2.3.	• нормативна вартість, грн. (п. 2.1 х п. 2.2)	3060,00	700,00
2.4.	• націнка. %	40,0	40,0
2.5.	• сума націнки, грн. (п. 2.3 х п. 2.4): 100	1224,00	280,00
2.6.	• витрати структурного підрозділу для розрахунку його доходу, грн. (п. 2.3 + п. 2.5)	4284,00	980,00
2.7.	• собівартість одиниці виробничих запасів по підприємству, грн.	187,19	2,75
2.8.	• сума витрат для розрахунку виробничої собівартості, грн. (п. 2.їх п. 2.7)	3182,23	687,50

Отже, витрати структурного підрозділу складають — 5264,00 грн. (4284,00+980,00).

Сума витрат для розрахунку виробничої собівартості продукції структурного підрозділу буде визначатися за фактичною вартістю (собівартістю) виробничих запасів:

S дощок- 17 м³ х 187,19 = 3182,23 грн.

S цвяхів — 250 кг х 2,75 = 687,50 грн.

Загальна сума витрат від використання виробничих запасів для розрахунку виробничої собівартості продукції підприємства становить: 3182,23 грн. + 687,50 грн. = 3869,73 грн.

На собівартість виробничих запасів впливає сума транспортно-заготівельних витрат, яка може включатися безпосередньо у вартість окремих видів виробничих запасів при їх придбанні або узагальнюватися на протязі місяця окремо загальною сумою.

Якщо сума транспортно-заготівельних витрат не включається безпосередньо до собівартості придбаних виробничих запасів, а узагальнюється окремо, вона щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка

Витрати підприємстві

транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на об'єктах вибуття цих запасів. Середнії"! відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітної о місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

35 Приклад. Використання виробничих запасів на підприємстві характеризується даними, наведеними в табл. 3.1.10.

Для визначення транспортно-заготівельних витрат в частині використаних виробничих запасів здійснюють наступний розрахунок:

Сума транспортно-заготівельних витрат, що припадає на виробничі запаси, використані структурним підрозділом, складає 4860,89 грн.

Таблиця 3.1.10 Методика визначення транспортно-заготівельних витрат на використані виробничі запаси

Показники	Собівартість, грн.	Транспортно-заготівельні нитрата, грн.	Вартість, грн.
1	2	3	4=2+3
Залишок виробничих запасів на початок місяця	30150,00 (Вз)	1790,00 (Тз)	31940,00
Придбано виробничих запасів	52115,00 (Вп)	4637,00 СТп)	56752,00
Використано виробничих запасів структурним підрозділом	62219,00 (Вв)	4860,89 (Тв)	67079,89
Залишок виробничих запасів на кінець місяця	20046,00	1566,11	21621,11

Загальна сума втрат від використання виробничих запасів структурним підрозділом становить 67079,89 грн. (62219,00 + 4860,89).

Отже, методи оцінки виробничих запасів при формуванні витрат впливають на виробничу собівартість, валовий прибуток, податок на прибуток, чистий прибуток та дивідендну політику підприємства. Зокрема:

• при використанні методу середньозваженої собівартості чистин прибуток набуває середнього значення, що найповніше

QO

Ю.С. Цал-Цалко

Витрати підприємства

відповідає його фактичній величині;

• при використанні методу FIFO вартість залишку виробничих запасів найбільш наближена до їх поточної ринкової вартості, а собівартість реатізованої продукції знижується, що призводить до максимального значення чистого прибутку;

• результатом застосування методу LIFO є максимально наближена до дійсності собівартість реалізованої продукції, менший порівняно з іншими методами оцінки чистий прибуток (за умови зростання цін), а за умови зростання цін підприємство матиме найвищу собівартість реалізованої продукції і найменший чистий прибуток;

• при застосуванні методу ідентифікованої собівартості конкретної партії виробничих запасів підприємство має можливість регулювати свій прибуток шляхом використання найдорожчих або найдешевших одиниць виробничих запасів.

Для оцінки рівня господарювання центрів відповідальності (витрат) підприємства використовуються внутрішні ціни, за якими підрозділи передають один одному виробничі запаси, продукцію, надають послуги та виконують роботи. Ніякі реальні витрати при цьому не формуються. Основна мета внутрішніх цін — забезпечити найбільш ефективне функціонування системи управління структурними підрозділами підприємства та самостійне формування ними доданої вартості.

де ДВс — додана вартість структурного підрозділу; Пс — обсяги переданої (проданої) продукції структурного підрозділу споживачам; ВЦп — внутрішні ціни на продукцію (роботи, послуги) структурного підрозділу; ВРс — кількість використаних ресурсів для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу; ВЦр — внутрішні ціни на ресурси, використані структурним підрозділом; ОП — фонд оплати праці працівників (трудового колективу) структурного^- підрозділу; ОП.С — обов'язкові платежі структурного підрозділу; PC — сума доданої вартості, направленої на розвиток структурного підрозділу (приріст активів); КС — сума доданої вартості, використаної на колективне споживання трудовим колективом структурного підрозділу.

Внутрішня ціна виконує дві функції: вимірюючу та стимулюючу. Вимірююча функція виявляється через формування умовно-розрахункових доходів і витрат структурних підрозділів, стимулююча — через формування доданої вартості згідно зі структурою цін.

Процес децентралізації великих західних компаній супроводжувався активним упровадженням внутрішньофірмового ціноутворен-

ня в корпоративний механізм управління. Створення відносно незалежних структурних підрозділів змусило керівництво децентралізованих'компаній сформу.цовати нові підходи до управління.

Серед найбільш відомих компаній, які використовують внутрішньофірмові ціни, можна назвати американські "Дженерал моторе", "Дженерал електрик", "ІБМ"; англійську "Плессі"; японські "Тойота", "Мацусіта". На основі застосування внутрішніх цін була створена ефективна структура функціонування великих підприємств, яка забезпечувала узгодження економічних інтересів кожного окремого підрозділу та підприємства в цілому.

У практиці внутрішньогосподарських відносин внутрішні ціни найбільш доцільно формувати за методами нормативних затрат та цін продажу. В основі цих цін повинен лежати економічний інтерес, що реалізується через прибуток. Ця проблема вирішується шляхом попереднього базового розподілу прибутку підприємства між його підрозділами, на продукцію яких установлюються ціни. Звідси внутрішня ціна визначається так:

де ВЦр(п) — внутрішня ціна на продукцію (виробничі запаси, роботи, послуги) та ресурси внутрішніх структурних підрозділів; НЗ — нормативні затрати на рівні розрахункової фактичної вартості ресурсів; П — частина прибутку, яка виділена структурному підрозділу за розрахунком загальних фінансових результатів підприємства.

Слід зазначити, що продукція (виробничі запаси, роботи, послуги) одних структурних підрозділів є ресурсами інших структурних підрозділів. А тому, внутрішня ціна на продаж продукції (виробничих запасів, наданих послуг) одних структурних підрозділів є внутрішньою ціною на ресурси, які купують інші структурні підрозділи.

Для того підрозділу, який продає продукцію (виробничі запаси, роботи, послуги) внутрішня ціна формує дохід, а для того, хто купляє — витрати.

При формуванні внутрішніх цін можна застосовувати різні коригуючі коефіцієнти, які дають змогу враховувати специфіку кожного підрозділу та об'єктивно відображати її в рівні ціни на ресурси і продукції (виробничі запаси, роботи, послуги).

Для оцінки ефективності витрачання виробничих запасів (робіт, послуг) в процесі господарської діяльності їх фактичне витрачання порівнюють з нормативними (плановими) показниками.

Норма витрат виробничих запасів являє собою гранично допустиму величину їх витрат (споживання) на виготовлення продукції

Ю.С. Цал-Цалко

в умовах конкретного вироониптва з урахуванням неоохідності застосування найпроіресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку. Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у своїй сукупності утворюють загальну величину витрат певного виду виробничих запасів на одиницю виготовленої продукції. Для більшості виробничих запасів норми витрат (Нв) складається:

Нв = Вч + Тв + Ві,

де Вч — корисна або чиста витрата матеріалу; Тв — технологічні відходи і втрати; Ві — інші організаційно-технологічні відходи і втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо. Якість норми витрати тим вища, чим менші в її складі неминучі технологічні та інші відходи і втрати сировини (матеріалів).

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування витрат виробничих запасів: аналітичний, дослідний, звітний. Найбільш прогресивним вважається аналітичний метод, що базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні усіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва. Дослідний метод зводиться до визначення норм витрат шляхом проведення низки дослідів і досліджень. Суть звітного методу нормування полягає у встановленні норм витрат, виходячи зі звітних даних про фактичне витрачання ресурсів за минулі роки та очікуваного (можливого) деякого зниження норм у наступні роки.

Розрахунок витрат сировини, матеріалів, покупних і комплектуючих виробів, напівфабрикатів, технологічного палива й енергії за: нормами (Овз) складається на основі даних про обсяг виготовлення окремих виробів (Кв) і технічно обґрунтованих норм витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, робіт, послуг (Нв) (норм виходу чи видобутку продукції з вихідної сировини).

Овз = Кв х Нв,

де Овз — обсяг витрат виробничих запасів за нормами в натуральних одиницях виміру; Кв — кількість виготовленої продукції (робіт, послуг); Нв — норми витрат виробничих запасів на одиницю продукції (робіт, послуг) в натуральних одиницях виміру.

На основі натуральних норм витрат і цін на виробничі запаси, що споживаються, визначаються норми витрат у вартісному виразі:

Ввз = Омн х Цп,

де Ввз — вартість виробничих запасів за нормами; Цн — ціни на виробничі запаси для визначення витрат за нормами.

Для запровадження режиму економії та раціонального викорис-. тання ресурсів фактичні їх втрати у натуральному і вартісному виразі з врахуванням обсягів господарської діяльності і змін в ціні порівнюють з нормативними витратами. При порівнянні фактичних витрат виробничих запасів, робіт, послуг з відповідними нормами визначається ефективність їх використання, яка характеризується поняттями -- економія та перевитрата.

Перевитрата означає перевищення фактичних витрат виробничих запасів над витратами, розрахованими за нормами. Економія виникає у разі, якщо фактичні витрати виробничих запасів менші, ніж витрати, розраховані за нормами.

Порівняння витрат можливе за умови тотожних показників обсягів господарської діяльності і цін.

Методику розрахунку ефективності використання виробничих запасів розглянемо на прикладі витрачання палива в автомобільному транспорті.

Витрачання палива на експлуатацію автомобіля за нормою визначається за формулами:

A) для легкових автомобілів:

Нв = 0,01 х Н х П х(1+ 0,01 хК), де Нв — нормативне витрачання палива на експлуатацію автомобіля; Н — норма витрати палива, л/100 км; П — пробіг автомобіля, км; К — сумарний коригуючий коефіцієнт норм витрат палива на дорожні, кліматичні та інші експлуатаційні фактори, %.' Б) для бортових вантажних автомобілів:

Нв = 0,01 х (Н х П + Нт х О) х (1+0,01 х К), де Нт — норма витрати палива на транспортну роботу, л/100 т. км; О — обсяг транспортної роботи, т. км.

B) для автомобілів самоскидів:

Нв = 0,01 х Н х П х (1+0,01 х К) + (Нї х Кї), де Нї — норма витрати палива на поїздку з вантажем, л; Кї — кількість поїздок із вантажем.

Витрати підприємства

~<\ Приклади. 1. За подорожніми листами легковий автомобіль в календарному місяці здійснив пробіг 2524 км. Норма втрати палива на 100 км пробігу 13,0 л, коригуючий коефіцієнт — 5 "о.

Нормативна витрата палива становить:

Нв = 0,01 х 13.0 х 2524 (1+0,01 х 5) = 344,5 л.

2. За подорожніми листами бортовий автомобіль в календарно
му місяці здійснив пробіг 2185 км і виконав транспортну роботу
в розмірі 8526 т. км. Норма витрати палива на 100 км пробігу — 31,0
л, транспортну роботу — 2,0 л на 100 т.км. Коригуючий ко
ефіцієнт — 5 ° о.

Нормативна витрата палива становить:

Нв = 0,01 х (31,0 х 2185+2,0 х 8526) х (1 +0,01 х 5) = 890,3 л.

3. За подорожніми листами автомобіль-самоскид в календарно
му місяці здійснив пробіг 1985 км, виконавши при цьому 106 поїздок
з вантажем. Норма витрати палива на 100 км пробігу 28,0 л, на кож
ну поїздку з вантажем — 0,25 л. Коригуючий коефіцієнт — 12%.

Нормативна витрата палива становить: Нв = 0,01 х 28 х 1985 х (1 + 0,01 х 12) + 0,25 х 106 = 649,0 л.

Отже, якщо фактично на роботу легкового автомобіля було витрачено 320 л бензину, то економія складає 24,5 л (344,5-320), а водію автомобіля слід нарахувати і виплатити премію за економію ресурсів, і навпаки, якщо на роботу бортового автомобіля було витрачено 950 лх бензину, то водій допустив його перевитрату в кількості 59,7 л (950-890,3) і має відшкодувати витрати підприємству, включаючи і суму ПДВ, сплачену на вартість такого палива.

Такий розрахунок здійснюють по кожному працівнику, відповідальному за використання виробничих запасів на підприємстві.

Дата добавления: 2015-12-08