Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Визнання та класифікація витрат

Читайте также:
  1. II. Елементи операційних витрат
  2. II. Класифікація витрат будівельної організації
  3. II. Класифікація витрат проектної організації
  4. III А. Витрати діяльності 1 страница
  5. III А. Витрати діяльності 2 страница
  6. III А. Витрати діяльності 3 страница
  7. III А. Витрати діяльності 4 страница

ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................... 5

Розділ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ

НА ПІДПРИЄМСТВІ.....................................................8

1.1. Економічна політика підприємства у сфері формування втрат..8

1.2. Визнання та класифікація витрат....................................... 14

1.3. Групування витрат за економічними елементами..............22

1.4. Витрати виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)...37

1.5. Загальновиробничі витрати підприємства........................ 62

1.6. Калькулювання виробничої собівартості виготовленої та визначення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг)...67

1.7. Адміністративні витрати...................................................... 90

1.8. Витрати на збут...................:";............................................. 96

"1.9. Операційні витрати, не пов'язані з виробничою

діяльністю........................................................................ 100

1.10. Витрати підприємства, не пов'язані з операційною діяльністю

................................................................................................... 101

1 ЛІ. Формування витрат на придбання та створення матеріальних і

нематеріальних необоротних активів............................ 102

1.12. Формування витрат на придбання та створення запасів...103 1.13.Формування витрат підприємства в системі оподаткування,104

Розділ 2. Інформаційні ресурси про витрати та собівартість

продукції (робіт, послуг) підприємства...................... 113

2.1. Місце інформаційних ресурсів про витрати у процесі прийняття

рішень................................................................................... ПЗ

,2.2. Планування витрат підприємства.................................... 118

2.3. Формування витрат підприємства на рахунках бухгалтерського обліку 131

2.4. Інформаційні ресурси про витрати підприємства в регістрах бухгалтерського обліку 152

2.5. Інформаційні ресурси про витрати підприємства у фінансовій та статистичній звітності 161

Розділ 3. Економічний механізм формування і аналізу витрат

підприємства................................................................ 182

3.1. Економічний механізм визначення витрат при використанні

виробничих запасів............................................................. 182

З


3.2. Економічний механізм визначення витрат при використанні необоротних матеріальних і нематеріальних активів........................................................ 204

3.3. Економічний механізм визначення витрат на оплату праці..228

3.4. Економічний механізм формування витрат на соціальні заходи.
.247

3.5. Калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) підприємства 251

3.6. Економічний механізм формування витрат підприємства, не пов'язаних з виробничою собівартістю 280

3.7. Аналіз і оцінка ефективності формування витрат підприємства.
'................................................... 316

Додатки................................................................................... 374

Додаток А. Методичні рекомендації з формування собівартості

перевезень (робіт, послуг) на транспорті..........,.374

Додаток Б. Методичні рекомендації з планування, обліку і кальку
лювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільсько
господарських підприємств..................................... 399

Додаток Щ. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства.450 Додаток Г. Методичні рекомендації з формування складу витрат та

порядку їх планування в торговельній діяльності...482 Додаток Д. Методичні рекомендації з формування собівартості

будівельно-монтажних робіт................................... 533

Додаток Е. Методичні рекомендації з формування собівартості проектних робіт з урахуванням вимог положень

(стандартів) бухгалтерського обліку.....................573

Додаток Є. Контакт з керівником казенного підприємства...... 608

Додаток Ж. Типова форма контракт)' з працівником..............622

Додаток 3. Класифікація галузей економіки та видів.робіт за

професійним ризиком виробництва..................... 627

Додаток І. Форми фінансової звітності підприємства.............. 630

Додаток К. Динамічний ряд індексів інфляції по Україні......... 650

Додаток Л. Облдікова ставка НБУ........................................... 651

Додаток М. Розміри мінімальної заробітної плати та

неоподаткованого мінімуму................................. 653

Додаток Н. Характеристика основних видів підприємств за

формами власності................................................... 654


ВСТУП

Виникнення будь-якої підприємницької ідеї (створення нового бізнесу чи вдосконалення вже наявного) повинно бути підкріплене економічними розрахунками її доцільності щодо джерел формування майна, його використання, розрахунків з працівниками, власниками і державою, визначення витрат, доходів та прибутку, оцінки привабливості суб'єкта господарювання. Господарську діяльність потрібно організувати так, щоб окупити всі витрати та ще й отримати певний прибуток.

Кожна підприємницька ідея розпочинається, здійснюється і припиняється за участі фахівця-економіста. який, насамперед, дає їй оцінку можливої ефективності, розробляє модель економічної політики підприємства щодо поєднання необхідних ресурсів, визначає за наслідками використання ресурсів наявні резерви, а також оп-тимізує розподіл чистого прибутку на споживання власникам та роз» виток підприємницької діяльності.

Кажуть, людина багатіє не великими доходами, а розумними витратами. В цьому прислів'ї, на наш погляд, суть економічної роботи.

Процес господарської діяльності — це поєднання трьох обов'язкових елементів: доцільної діяльності людей (живої праці), предметів та знарядь праці Два останніх елементи є матеріальною основою господарювання — засобами виробництва, створеними раніше затраченою (уречевленою) працею.

В процесі господарювання на підприємстві виникають витрати щодо вартості використаних виробничих запасів (сировини, матеріалів, робіт, послуг), оплати праці працівників, здійснених соціальних заходів, зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів. Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції складають витрати господарської діяльності суб'єктів підприємництва. В такому найбільш абстрактному розумінні витрати виробництва однаково притаманні всім суспільно-економічним формаціям.

Національні економічні стандарти визначають витрати підприємства як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Витрати підприємства на рівні виробничих структурних підрозділів виступають у формі виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

Для управління економістам потрібні не просто витрати, а інформація про їх об'єкти — продукцію, роботи, послуги або вид діяль-


І

ності підприємства, які потребують здійснення витрат, пов язаних з їх виробництвом (виконанням робіт, наданням послуг).

За вартісною формою продукція (роботи, послуги) підприємства складаються з трьох частин: вартості витрачених засобів виробництва; вартості продукту, створеного необхідною працею; вартості продукту, створеного додатковою працею.

Перша частина вартості є результатом минулої, уречевленої праці, дві інші — результатом живої праці. Необхідний продукт — це предмети і послуги, які задовольняють особисті потреби працівників та їх сімей. Додатковий продукт — це продукт, який використовується для покриття суспільних витрат виробничого і культурно-побутового призначення для збільшення національного багатства в інтересах кожного громадянина і всього суспільства.

Виражені в грошовій формі затрати на витрачені засоби виробництва, оплату праці і соціальні заходи становлять собівартість продукції. Іншими словами, собівартість — це сума всіх затрат на створення продукції, виражена у грошовій формі.

Собівартість продукції — це об'єктивна економічна категорія. її існування зумовлене, насамперед, тим, що кожне підприємство повинно в рамках собівартості замістити витрачені ним ресурси, щоб безперервно продовжувати виробництво. Економічне значення собівартості полягає і в тому, що вона показує величин}' затрат підприємства на виробництво продукції.

Ефективне господарювання вимагає, щоб кожне підприємство здійснювало свою діяльність на основі господарського розрахунку, основною вимогою якого є забезпечення високої ефективності виробництва шляхом створення належної матеріальної зацікавленості працівників у результатах своєї праці. Впровадження господарського розрахунку передбачає заміщення витрат доходами та одержання чистого прибутку.

На сучасному етапі розвитку ринкової економіки питання собівартості продукції повинні бути в центрі уваги всіх працівників суб'єктів господарської діяльності.

Собівартість продукції — важливий економічний показник, який у великій мірі характеризує економічну ефективність виробництва. В ньому, мов з' дзеркалі, відображаються результати господарської діяльності за той чи інший період. Аналізуючи рівень собівартості одиниці продукції, можна правильно розв'язати питання щодо доцільності вибору об'єктів підприємницької діяльності. Знаючи собівартість продукції, можна визначити рентабельність виробництва за кожним видом економічної діяльності, кожного об'єкта 6


господарювання, розмір прибутків. На основі рівня собівартості одиниці вироблюваної продукції встановлюється рівень цін. Отже, питання собівартості, методи її обчислення мають велике значення. Від уміння правильно обчислювати, аналізувати собівартість продукції у великій мірі залежить рівень ефективності господарської діяльності та розвиток суб'єкта господарювання.

У собівартості продукції (робіт, послуг) знаходять відображення усі сторони роботи підприємства: рівень організації виробничого процесу; його технічна оснащеність, ступінь ефективності використання необоротних та оборотних активів, продуктивність праці, рівень організації матеріально-технічного постачання.

Собівартість як показник використовують для:

• оцінки рівня господарювання підприємства (за видами та об'єктами діяльності) та його структурних підрозділів;

• контролю за ефективністю витрачання природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

• визначення економічної ефективності інвестиційної та інноваційної діяльності, впровадження заходів щодо забезпечення більш ефективного технологічного процесу господарювання;

• розробки і встановлення цін на продукцію (роботи, товари і послуги);

• визначення економічної доцільності та вигідності здійснення
підприємницької діяльності за різними об'єктами господарювання.

Мета навчального посібника — надання допомоги широкому загалу учасників підприємницької діяльності в оволодінні основами управління витратами суб'єктів господарювання. Автори сподіваються, що навчальний посібник буде корисним при вивченні дисциплін "Економіка підприємства", "Внутрішній економічний механізм підприємства", "Економічний аналіз", 'Техніко-економічний аналіз", "Проектний аналіз ", "Фінансовий менеджмент", "Фінансовий аналіз", "Планування діяльності підприємства".

Автори висловлюють щиру подяку рецензентам.д.е.н. проф. По-бурко Я.О. та д.е.н. проф. Іванову М.І. за змістовні рецензії на рукопис навчачьного посібника та цінні поради, а також власник}' інформаційних ресурсів, за якими були здійснені аналітичні розрахунки. Автори не претендують на визнання навчального посібника істиною в останній інстанції. Він є певним компромісом між потребами охоплення дуже широкого кола тем і достатньо ґрунтовного викладу матеріалу. Отож, автори чекають на критичні зауваження та фахові поради за адресою: 10005, Україна, м. Житомир, вул. Черняховського 103, кім. 404, Житомирський інженерно-технологічний інститут, кафедра економіки.

L 7


Розділ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Економічна політика підприємства у сфері формування витрат

Організаційно-правовою основою формування витрат підприємства та визначення собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) є нормативні документи законодавчої та виконавчої влади держави, зокрема: Закони України '"Про підприємництво". 'Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства". "Про власність", "Про оплату праці", ''Про відпустки", "Про оподаткування прибутку підприємств". '"Про податок на додану вартість. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (табл. 1.1.1): "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"; Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості; Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті (Додаток А); Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств (Додаток Б); Методичні рекомендації з формування собівартості будівельно-монтажних робіт; Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства (Додаток В); Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності (Додаток Г); та Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку.

Водночас, кожний господарюючий суб'єкт визначає власні правила економічної політики в сфері формування, витрат через систем} внутрішніх документів.

Закон України ""Про підприємства в Україні" надає право підприємству за його внутрішніми нормативними документами самостійно визначати витрати, а також:

• порядок використання чистого прибутку.

У випадках, передбачених статутом підприємства, частина чистого прибутку може передаватися власникам, а також членам трудового колектив}' підприємства. Порядок розподілу і використання частини прибутку найманим працівникам здійснюється радою або збора-8


ми (конференцією) трудового колективу.

• форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види до
ходів працівників.

Доходи найманого працівника підприємства визначаються трудовим договором (контрактом), а для працівників-власників — угодою між ними.

• планові показники своєї діяльності, перспективи розвитку ви
ходячи з попит}- на вироблювану продукцію, роботи, послуги та з не
обхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку
підприємства, підвищення доходів.

Основу планів становлять договори, укладені із споживачами (покупцями) продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

• матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні біржі та інші посередницькі організації України.

• перелік інформаційних ресурсів у сфері витрат, які становлять комерційну таємницю.

Під комерційною таємницею підприємства мають на увазі відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

До відомостей, які не становлять комерційної таємниці, відносяться:

• установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

• інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

Таблиця 1.1.1 Перелік положень (стандартів) бухгалтерського обліку

 

№ П(С)БО Найменування ГІ(С)БО
І  
і Загальні вимоги до фінансової звітності
  Баланс
  Звіт про фінансові результати
  Звіт про рух грошових коштів
  Звіт про власний капітал
  Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах

Продовження табл. 1.1.1

 

І 2
1 Основні засоби
  Нематеріальні активи
  Запаси
  Дебіторська заборгованість
  Зобов'язання
  Фінансові інвестиції
  Фінансові інструменти
  Оренда
  Дохід
  Виграти
  Податок на прибуток
  Будівельні контракти
  Об'єднання підприємств
  Консолідована фінансова звітність :
  Вплив змін валютних курсів
  Вплив інфляції,;
  Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін
  Прибуток на акцію
  Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва

• дані, необхідні для перевірки, обчислення та сплати податків та інших обов'язкових платежів;

• відомості про чисельність та склад працівників. їх заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також наявність вільних робочих місць;

• документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

• інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

• документи про платоспроможність;

• відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

• відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Важливе місце у сфері формування витрат підприємства належить бухгалтерському обліку. Суттєвість Закону України "Про бух-,


гаптерський облік та фінансову звітність в Україні" полягає в тому, що він надає право підприємству самостійно:

• визначати облікову політику підприємства — сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для узагальнення інформації про витрати підприємства та собівартість продукції (робіт, послуг). Найбільш суттєві аспекти економічної політики підприємства у сфері формування витрат— це амортизація, оцінка виробничих запасів: визначення об'єктів і статей калькуляції та центрів відповідальності, методика розподілу загальновиробни-чих витрат тощо;

• обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів облік}', порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад та з урахуванням особтиво-стей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

• розробляти систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначати права працівників на підписання бухгалтерських документів;

• затверджувати правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

• виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені структурні підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік витрат.

Суб'єкт господарювання повинен використовувати ресурси якомога ефективніше, щоб задовольнити найбільше потреб учасників господарської діяльності (рис. 1.1.1).

Основним принципом формування витрат є відповідність їх доходам. Для визначення фінансового результату порівнюють доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження активів.

Витрати підприємства формуються в процесі використання ресурсів при здійсненні певної його діяльності. Вони мають різну цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на операційні, фінансові, інвестиційні та надзвичайні витрати, а також податок на прибуток і дивіденди.

В процесі господарської діяльності формуються витрати підприємства в цілому та його структурних підрозділів Витрати підприємства в цілому визначаються як сума зменшення вартості ак-

Tl


тивів або зменшення власного капіталу (збиток). Джерелом покриття витрат підприємства є його доходи, які збільшують вартість активів на суму витрат, здійснених для отримання цих доходів, і суму одержаного чистого прибутку.

Витрати структурного підрозділ^' — це вартість ресурсів, використаних в технологічному процесі, яка складає виробничу собівартість створеної в структурному підрозділі продукції (робіт, послуг). У виробничих структурних підрозділах, які за технологічним процесом безпосередньо приймають участь у створенні об'єкта підприємницької діяльності (продукції, робіт, послуг), вартість використаних ре-сурсів формує виробничу собівартість, тобто ресурси перетворюються в об'єкти підприємницької діяльності (рис. 1.1.2).

Готова продукція (роботи, послуги) виробничих структурних підрозділів після її реалізації є джерелом покриття та відшкодування використаних ресурсів.

В структурних підрозділах підприємства, які виконують загальногосподарські управлінські функції, формуються адміністративні витрати. В цих підрозділах ресурси перетворюються у витрати, які покриваються валовим прибутком, тобто різницею між одержаним чистим доходом і виробничою собівартістю. В збутових структурних підрозділах підприємства, які виконують функцію просування об'єктів підприємницької діяльності до покупців, формуються витрати на збут продукції. В цих підрозділах ресурси перетворюються у витрати, які покриваються валовим прибутком.

Окремі структурні підрозділи підприємства, або його працівники можуть створювати витрати у сфері інвестиційної та фінансової діяльності. Витрати цих підрозділів покриваються відповідним доходами, а при їх відсутності фінансовими результатами від операційної діяльності.

Невиробничі структурні підрозділи підприємства соціально-культурного характеру формують інші витрати операційної діяльності, які покриваються доходами від їх діяльності, а також валовим прибутком від діяльності виробничих структурних підрозділів.

Створений прибуток підприємства є джерелом нарахування податку на прибуток. За рахунок чистого прибутку підприємства покриваються витрати з виплати дивідендів.

Формування витрат підприємства та покриття їх доходами за діючими положеннями нормативних документів відображено в табл. 1.].2. тана рис. 1.1.3-1.1.5.

Як видно з рис. 1.1.3-1.1.5, табл. 1.1.2 витрати як показник діяль-


Рис. 1.1.1. Взаємозв'язок матеріальних потреб з матеріальними можливостями і економічними ресурсами

ності підприємства є засіб управління прибутком. Залежність між прибутком і витратами пряма:

Прибуток = Чистий дохід - Виробнича собівартість -- Адміністративні витрати - Витрати на збут

Примірна схема процесу управління витратами наведена на рис. 1.1.6.

Повний і своєчасний контроль за відхиленнями витрат забезпечує оперативне прийняття управлінських рішень.


Рис. 1.1.2. Формування виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) у структурних підрозділах підприємства

Визнання та класифікація витрат

Витратами визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

В певному періоді витрати визнаються одночасно з доходом, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподіл)' його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Не визнаються витратами:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

• попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

• погашення одержаних позик;


Таблиця 1.1.2 Модель господарського механізму підприємства щодо формування витрат та доходів за методикою визначення фінансових результатів за звітом про фінансові результати

 

Стаття код рядка ІІокаїник ш ifsimmtn період
1   5
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, п ослуг4   Сума (+)
Податок па додану вартість Ob (.)
Акцизний збір   (-)
Виграти, які виключаються з виручки   (-)
Інші вирахування з дохода   (.-)
Чистой доход (виручка) від реалтції продукції (товарів, робіт, послуг) рад. (010-015-020-025-030)   (-)■
Соотарпаъ реалізованої продукті' (товарів, робіт, п ос.тут)   (-)
Валовий:    
• прибуток- ряд. (035-040) 0э0 = (+)
■ збиток -ряд. (035-040) 05э -(-)
Інші операційні доходи   (+>
Адміністративні втрати 070" (')
Витрати на збут   (-)
Інші операціїіні витрати   н
Фінансові результати від операіріііюї діяльності:    
. прибуток - ряд. (050 або 055 + 060-070-080-090)   -(+.)
. збиток - ряд. (050 або 055 + 060-070-080-090) 10Э П~)
Доход від участі в капіталі ПО (+)
інші фінансові доходи   (+)
Інші доходи   (+)
Фінансові витрати   (.-)
Втраги від участі в капіталі ьо І-)
Інші виграти   {.-)
Фінансові результати вщ звичайної діяльності доопода ткування:    
. прибуток - ряд. (100 або 105+110+120+130-140-150-160)   -(+)
. збиток-ряд. (100 або 105+110+120+130-140-150-160)   = (-)
Податок на прибуток від звичайної діяльності   (.-)
Фінансові результати від звіпаіпюї діяльності:    
• прибуток - ряд. (170 або 175-180)   = (+)
■ збиток - ряд. (170 або 175-180) 19Э ="Н
Надзвичайні:    
• доходи   (+)
• витрати 2(Ъ (-)
По датки з надзвичайного прибутку   (.-)
Чистігіі:    
. прибуток - ряд. (190 або 195+200-205-210)   =(+)
. збиток - ряд. (190 або 19э+200-20:>-210) 22Э = ІГ)

Рис. 1.1.3. Формування витрат підприємства

Рис. 1.1.4. Формування чистого прибутку (збитку) підприємства




Ю.С. Цал-Цалко

Рис. 1.1.5. Модель формування витрат та додано/вартості суб'єктів господарської діяльності

• інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не
відповідають вищенаведеним ознакам:

• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу.
Виграти класифікуються за ознаками, наведеними в табл. 1.2.1.
За місцем відповідальності (місцем виникнення витрат) витрати

на виробництво групуються за виробництвами, цехами, дільницями, технологічними переділами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами підприємства.

Рис. 1.1.6. Схема процесу управління витратами підприємства

1S

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів ви-


В и гра ти її ід пр и єм ства

робництво поділяється на основне, допоміжне (підсобне).

До основного виробництва належать виробництва, цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції. Допоміжне (підсобне) виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва; виконання робіт по ремонту основних засобів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії (парою, холодом), тарою, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, паросилове господарство, компресорні, тарні, транспортні та інші підрозділи.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями), груп однорідних виробів, типових представників виробів, напівфабрикатів.

За єдністю склад)' витрати поділяються на одноелементні та комплексні. Одноелементні — складаються з одного елементу витрат, комплексні — з кількох економічних елементів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Під економічними елементами витрат розуміють сукупність економічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами (це групування дозволяє відповісти на запитання, що витрачено на даний об'єкт).

Статті калькуляції формують ці витрати для визначення собівартості продукції — одні витрати показуються за їх видами (елементами), інші — за комплексними статтями (включають декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у' кількох статтях калькуляції.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі — це витрати, які мож\ть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремого виду продукції (прямі матеріатьні витрати, прямі витрати на оплату- праці тощо), які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

Непрямі витрати — витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (загальновиробничі), що включаються до ви-


Ю.С. Цал-Цалко


Витрати підприємства


 


Таблиця 1.2.1

Класифікація витрат підприємства

 

Ознаки Характеристика витрат
І Л
\. За цетрами відповідад ь-дасгі (місцгм виникнення витрат) Виробництво, цех, дільниця, технологічний переділ, служба
2. За видами ііродукції, робіт, посад' На вироби, типові представники виробів, ipyiraоднорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію
3. За єдністю складу (однорідністю) витрат Одноелементні та комшексні
4. За видами витрат За економічними елеменгами та за статтям и катькуляції
5. За способами перенесення вартості на іродукцію Прямі та непрямі
6. За ступенем вплив;/ обсягу виробництва на рівень витрат Змінні та постійні :
7. За кштендарними періодами Поточні, довгострокові, одноразові є.
8. За доцільністю витрачання Продуктивні та непродуктивні
9. За визначенням відноше н-та до собівартості продукції На продукцію та відповідного періоду

робничої собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на змінні та постійні.

До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

До змінних витрат належать витрати на сировину та матеріати, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуваннями на соціальні заходи, а також інші витрати.

Постійні — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється.


До постійних напежать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні, довгострокові та одноразові.

Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.

Довгострокові витрати — це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більш ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

За доцільністю витрачання витрати поділяються на продуктивні та непродуктивні.

Продуктивні — передбачені технологією та організацією виробництва.

Непродуктивні — не обов'язкові, що виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

За визначенням відношення до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію — це витрати, пов'язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація верстатів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції.

Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

Витрати періоду — це витрати, що не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати.

Витрати на підприємстві формуються в залежності від видів йо-годіяльності (рис. 1.2. 1).

Основна діяльність — операції, пов'язані з виробництвом або реашзацією продукції (товарів, робіт, послуг), що с головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.


Ю.С. Цал-Цалко


Витрати підприємства


 



Інвестиційна діяльність — це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність — це діяльність, яка призводить до змін розміру та складу власного і запозиченого капіталу підприємства.

Надзвичайна діяльність — події або операції, які відрізняються від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному звітному періоді.


Дата добавления: 2015-12-08; просмотров: 195 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.039 сек.)