Проектна виробнича потужність — це величина можливого випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, зада­на при проектуванні або реконструкції виробничого об'єкта.

Вона є фіксованою, бо розрахована на постійну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будів­ництва (1-3 роки) та освоєння потужності (1-2 роки) значно зміню­ються номенклатура продукції та ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність з часом перестає відобра­жати дійсні можливості підприємства.

* Діюча (поточна) виробнича потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату, машини) відображає його потенційну можли­вість виробити протягом календарного періоду часу максималь­ну кількість продукції згідно з номенклатурним планом.

Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до органі­заційно-технічного розвитку виробництва, її характеризують показ­ники, які часто розглядаються як види діючої потужності:

1)потужність на початок планового періоду (вхідна); 2) потужність на кінець планового періоду (вихідна); 3) середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховується мак­симально можливий обсяг виробництва продукції, розрахований на наявну технічну базу і плановий режим роботи та очікувані парамет­ри продукції (або фактичні за відповідний період звітного року), можливість збільшення планової змінності роботи устаткування, яка лімітує випуск продукції.

Вихідна потужність підприємства визначається з врахуванням вве­дення в дію нових потужностей, в тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здій­снення заходів з підвищення ефективності виробництва та вибуття потужностей протягом планового періоду у зв'язку з фізичним ста­рінням, невикористанням, структурними зрушеннями продукції та іншими причинами.

П_вих = П_вх + П_введ — П_виб

Середньорічна потужність визначається з врахуванням фактора часу приросту та вибуття потужностей протягом року:

П_сер. = П_вх. +

де t_введ – кількість повних місяців використання потужності до кінця року; t_виб – кількість повних місяців до кінця року з моменту вибуття потужностей.

Середньорічна виробнича потужність — один із важливих показників планування та оцінки роботи підприємства. Вона обґрунтовує виробничу програму підприємства, визначає виробничі резерви та потребу їх розширення відповідно до попиту.

Виробнича потужність підприємства, як правило, розраховується за ведучим цехом (дільницею, устаткуванням). При цьому врахову­ється все наявне устаткування — діюче і недіюче внаслідок поломок, ремонту, відсутності завантаження тощо, крім устаткування, яке ви­користовується спеціальними підрозділами підприємства та для навчальних потреб. Виробнича потужність розраховується на основі прогресивних нормативів продуктивності устаткування, передової технології та організації праці.

Виробнича потужність цеху визначається на основі потужностей
окремих одиниць та груп устаткування, дільниць. Річна виробнича
потужність дільниці визначається за формулою:

П_річ. = К_м х Т_осн. х Н_в х К_вн.

де К_м — кількість однотипних машин; Т_осн — річний час основної роботи одиниці устаткування в годинах; Н_в — годинна норма виро­бітку в натуральних одиницях виміру продукції; К_вн — коефіцієнт виконання норм часу для даної групи устаткування.

* Резервна виробнича потужність передбачається у виробницт­вах, які можуть мати додаткове завантаження, зумовлене об'єктивними обставинами. Для покриття додаткових заванта­жень у харчовій промисловості, водо-, газо-, енергопостачанні точно передбачаються резервні потужності.

З метою уникнення або зменшення впливу «вузьких» місць на ви робництві розраховують коефіцієнт спряженості виробничих потуж ностей суміжних цехів підприємства:

К_спр. =

де П_i — виробнича потужність /-того цеху підприємства в натураль­них одиницях; П_вед — виробнича потужність ведучого цеху в одини­цях суміжного (i- го) цеху.

На основі планових розрахунків коефіцієнтів спряженості вироб­ничих потужностей суміжних цехів виявляються так звані «вузькі» та «широкі» місця і розробляються заходи по вирівнюванню потужнос­ті, в тому числі за рахунок введення нового устаткування, виконан­ня робіт по кооперації або ліквідації невикористовуваного устатку­вання, виконання робіт на сторону тощо.

* В процесі планування виробничої потужності визначається пропускна здатність підприємства — максимально можливий обсяг випуску продукції заданих номенклатури та асортименту.

Пропускна здатність підприємства чисельно дорівнює мінімальній з виробничих потужностей основних підрозділів, за умови, що по­тужності суміжних цехів вимірюються в однакових одиницях виміру.

Процес планування виробничої потужності завершується визна­ченням рівня (коефіцієнта) її використання.

· Коефіцієнт використання виробничої потужності промисло­вого підприємства визначається окремо по номенклатурних гру­пах продукції, типах устаткування, в окремих випадках — по кожній одиниці устаткування:

К_в.п. =

де ВП_нат — річний обсяг випуску продукції відповідної номенкла­турної групи в натуральних одиницях виміру; П_ср — середньоріч­на виробнича потужність групи устаткування з випуску даної продукції в натуральних одиницях.

Різниця між виробничою потужністю і випуском продукції утворює резерв потужності. За умов ринкового господарювання для забезпечен­ня стабільного і стійкого економічного стану підприємства вважають оптимальним 70-80% рівень використання виробничих потужностей. вище методика визначення виробничої потужності об­межується в основному врахуванням можливостей технологічного устаткування. Однак обсяг випуску продукції залежить не лише від параметрів і режиму експлуатації устаткування (потокових ліній, аг­регатів), але й від ряду інших чинників: наявності та інтенсивності використання людських ресурсів, можливостей системи матеріаль­но-технічного забезпечення, пропускної здатності допоміжних цехів і дільниць (заготівельного, ремонтно-механічного, транспортного). Для розробки реальних планів необхідно враховувати всі ці чинни­ки. Тому паралельно з визначенням виробничої потужності оціню­ють виробничий потенціал.

Виробничий потенціал підприємства відповідає максимально можли­вому випуску продукції за лише сприятливих виробничих умов або за мі­німального впливу несприятливих обставин.

На основі статистичної інформації про випуск продукції впро­довж тривалого періоду часу можна визначити статистичні парамет­ри (математичне очікування обсягу випуску продукції ВП, стандарт­не відхилення 5х і т. д.). Використовуючи апарат теорії імовірності, можна оцінювати виробничий потенціал:

П_вир - ВП ± β · δх

де П_вир — виробнича потужність; ВП — математичне очікування об­сягу випуску продукції; β — коефіцієнт розкиду з певною імовірніс­тю; δх — стандартне відхилення від математичного очікування.

Оцінка виробничого потенціалу поряд з розрахунком виробничої потужності сприяє формуванню більш об'єктивних нормативів для вирішення завдань планування.

Запитання для роздумів, самоперевірки, повторення

1. Необхідність і зміст плану виробництва і реалізації продукції.

2. Завдання плану виробництва і реалізації продукції.

3. Вихідні дані для складання плану виробництва і реалізації продукції.

4. Особливості планування виробництва продукції в ринкових умовах господарювання.

---

Дата добавления: 2015-10-30