Будова кристалічного фундаменту

В геоструктурному відношенні Житомирська область розташована у межах північно-західної частини Українського щита. Простягається територія Українського щита з північного заходу на південний схід Рівненської області до Азовського моря на відстань понад 1000 км. Український кристалічний щит входить до складу Східноєвропейської платформи. Найбільша ширина між Дніпром і Дністром становить 250 км, а загальна площа перевищує 250 тис. км. Щит обмежений на півночі та північному сході Прип'ятським прогином та Дніпровсько-Донецькою западиною, на південному сході — Донецькою складчастою спорудою, на півдні й заході — Волино-Азовською плитою. Суміжні із щитом блоки фундаменту опущені по серії східчастих скидів на значні глибини і перекриті осадовими та вулканогенними утвореннями — фанерозою. Зауважимо, що глибина ерозійного зрізу на щиті різна — в одних місцях на поверхні відслонюються найдавніші породи, в інших спостерігається сформована в мезо-кайнозойський час потужна кора вивітрювання давніх осадків та осадовий чохол (піски, глини, вапняки) палеогену і неогену (нечасто — юри та крейди), а також алювіальні та делювіальні відклади антропогену. Корінні породи чохла, що виповнюють зниження у рельєфі фундаменту залягають на Сході та Півдні області, решта території вкрита антропогенними відкладами. Річкові долини виповнені алювієм терас.

Рис.1. Тектонічна структура України

Нині структуру Українського щита уявляють двоярусною, складчасто-блоковою. Виділяють шість великих мегаблоків (Волинський, Подільський, Білоцерківській, Кіровоградський, Придніпровський і Приазовський), роз­ділених складно побудованими міжблоковими зонами. Нижній ярус складений найдавнішими архейськими породами, вік яких перевищує 2,6 млрд. p., верхній — нижньопротерозойськими (2,6... 1,9 млрд. p.).

Архейські породи складають майже весь Придніпровський блок і значну частину Подільського та Приазовського блоків. У межах Придніпровського блоку вони представлені амфіболітами, сланцями, гнейсами, гранітами, пери­дотитами та іншими утвореннями. Тут встановлені одні із найдавніших порід планети, вік яких сягає 3,7 млрд. p. Подільський блок складений кристалічними сланцями і гнейсами різного складу, а також чарнокітами, діоритами та гранодіоритами. У Придніпров'ї породи зібрані в своєрідні куполи, вали та міжкупольні синкліналі. Розміри куполів сягають від 20 до 40 км у діаметрі.

Кіровоградський, Білоцерківський та Волинський блоки складені нижньопротерозойськими метаморфізованими породами, які зібрані в складки північно-західного чи субширотного простягання. В ядрах антикліналей часто розміщуються масиви гранітів та мігматитів, в осьових частинах синкліналей — гнейси і кристалічні сланці. В межах Волинського блоку відомий Коростенський, а в Кіровоградського — Корсунь — Новомиргородський плутони, складені гранітоїдами з віком від 1,7 до 1,2 млрд. p. Геосинклінальний режим території охоплював архей та ранній протерозой, а починаючи з пізнього протерозою щит перебував у платформеному режимі.

Найбільш стародавні породи – Тетерево-Бузька серія гнейсів, Кіровоградсько-Житомирський і Чудново-Бердичівський комплекси порід. Тетерево-Бузька серія гнейсів представлена гнейсами біотито-плагіоклазовими, піроксено-плагіоклазовими кристалічними вапняками, сланцями. Ці породи широко розвинені в південній частині області (Брусилів, Житомир, Новоград-Волинський), де вони утворюють невеликі поля і зустрічаються в численних оголеннях по річках Случ Тетерів та ін.

У вершинах Тетерева, Гуйви та Гнилоп’яті розвинені сірі середньозернисті граніти і магматити Чудново-Бердичівського комплексу.

Кіровоградсько-Житомирський комплекс представлено породами типу магматитів, рівномірно зернистими сірими та рожево-сірими гранітами, рідше гранодіоритами, які створюють великі поля біля Житомира, Новоград-Волинського, Коростишева та ін.

Коростенський комплекс середнього протерозою складений найбільш молодими магматичними породами – роговообманково-біотитовими, лабрадоритом і габроанартезитом. Ці породи складають крупне складно-побудоване тіло, так званий Коростенський плутон. Для плутона характерна зональна будова. У центральній його частині в районі Володарськ-Волинського розвинені лабрадорити, які збагачуючись темно кольоровими мінералами стають більш дрібнозернистими.

Дата добавления: 2015-10-30