Репертуар театрів: жанрова своєрідність. Драматурги

Тема 6: ТЕАТР ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Німецький театр

Провідні театри

Мейнінгенський театр – театр у Мейнінгені, столиці Саксен-Мейнінгенського герцогства.

Байрейтський театр («Festspielhaus» — букв. «Дім урочистих вистав») — німецький оперний театр в м. Байрейті (північна Баварія), створений за задумом знаменитого композитора Ріхарда Вагнера для постановки його творів.

Німецький театр у Берліні.

Актори

Лю́двіг Барна́й (11 листопада 1842 — 1 листопада 1924) – німецький актор і режисер.

Репертуар театрів: жанрова своєрідність. Драматурги

ГЕРГАРТ ЙОГАНН РОБЕРТ ГАУПТМАН (15 листопада 1862 – 6 червня 1946) – німецький письменник, драматург. «Перед сходом сонця», «Свято миру», «Колега Крамптон» (1891), «Ткачі» (1892), «Вознесінні Ганнеле» (1892), «Флоріан Гайер» (1895), «Михаель Крамер» (1901), «Візник Геншель» (1898), народні фарси «Боброва шуба», «Червоний півень», «Шлук і Яу» і новітня його драма «Роза Бернт» (1903),«Затонулий дзвін» (1896) і «Бідний Генріх» (1903),«Зимова балада» (1917), «Білий рятівник» (1920), «Індіподі» (1920),«Перед заходом сонця» (1932.

ГУҐО ФОН ГОФМАНСТАЛЬ (1 лютого 1874, Відень — 15 липня 1929, Родаун, під Віднем) — австрійський письменник, поет, драматург, виразник ідей декадентства в австрійській літературі кінця XIX століття — початку XX століття

Режисери

РІХАРД ВАГНЕР — естетичний універсалізм.

«Рієнци», «Летючий голландець», «Тангейзера», «Лоенгрін», «Трістаном» «Мейстерзінгерів», «Золото Рейну», «Валькірію», «Загибеллю богів», «Парсифаля».

ЛЮДВІГ КРОНЕК (3 листопада 1837, Бранденбург-на-Хафелі — 7 липня 1891, Майнінген) — театральний режисер і актор, директор Мейнінгенського театру.

ФРАНЦ ФОН ДІНГЕЛЬШТЕДТ (1814—1881) — німецький письменник, драматург і театральний діяч.

У 1894–1904 рр. Німецький театр очолює літературний критик і режисер ОТТО БРАМ (1856–1912).

МАКС РЕЙНХАРДТ (1873–1943) — видатний німецький актор і режисер. «театр настрою».

Скандинавські країни

Діяльність Норвезького театру і його найбільша популярність пов’язані з іменем Г.ІБСЕНА (1828—1906): «Катиліна», «Войовники в Хельгеланді», «Бранд», «Пер Гюнт», «Ляльковий дім», «Привиди», «Ворог народу», «Дика качка», «Гедда Габлер», «Будівничий Сольнес» тощо.

Юхан Август СТРІНДБЕРҐ (22.01.1849, Стокгольм - 14.05.1912, там само) – шведський письменник. Стріндберґ – автор 58 п'єс, 15 романів, понад сотні оповідань і трьох поетичних збірок. «Местер Улуф» «Батько» (1887) «Фрекен Юлія» (1888). Передмова до останньої драми стала маніфестом шведського натуралізму, який справив значний вплив на багатьох письменників Європи, а найбільше — на К. Гамсуна.

«ІНТИМНОГО ТЕАТРУ». Щоправда, театр проіснував лише три роки. «Дорога у Дамаск» (1898), «Танець смерті» (1901), «Гра химер» (1902), «Грі химер», «Негода», «Попелище», «Соната привидів», «Пелікан», а 1909 р. — «Чорна рукавиця»,«Ерік ХІV» «Сага про Фолькунґів» (1899), «Густав Васа» (1899), «Густав — Адольф»(1900), «Енгельбрект» (1901), «Карл XII» (1901), «Христина» (1903), «Віттенберзький соловей» (1903).

Франція

Актори

Одним із найпопулярніших акторів другої половини XIX століття можна назвати БЕНУА КОНСТАНА КОКЛЕНА (1841-1909). Він прославився як талановитий актор і як автор низки теоретичних трактатів і статей з проблем акторської майстерності,працював директором театру «Порт-Сен-Мартен»

ЖАН МУНЕ-СЮЛЛІ (27 лютого 1841 – 01 березня 1916) – видатний французький актор. Народився в заможній родині адвоката.

САРА БЕРНАР народилася в сім’ї інженера в 1844 р.

Репертуар театрів: жанрова своєрідність. Драматурги

ЕМІЛЬ ЗОЛЯ (1840 – 1902) – один із найвидатніших французьких письменників половини ХІХ ст., творець теорії натуралізму - напрямку, який виникнув і розвивався в літературі Франції в 60-80 роки ХІХ ст. «Одурений наставник» (1858), «З вовками жити – по-вовчи вити», сентиментальна комедія «Дурнушка» (1864), а також п’єси «Мадлена» (1865) і «Марсельські таємниці» (1867),«Тереза Ракен», «Спадкоємці Рабурдена» (1874) «Трояндовий бутон» (1878), мелодрамі «Рене» (1881), ліричних драмах «Мрія» (1891), «Мессидор» (1897) і «Ураган» (1901). «Пастка» (1879), «Нана» (1881) і «Накип» (1883), «Черево Парижу» (1887), «Жак д’Амур» (1887), «Жерміналь» (1888), «Сторінка любові», «Земля», «Помилка абата Муре»

МОРІС МЕТЕРЛІНК (1862 – 1949) - найбільший теоретик і драматург символізму, творець "театру смерті", "бельгійський Шекспір", як називали його сучасники. " Принцеса Мален ".Одноактні "маленькі драми" "Непрошена" (1890), "Сліпі" (1890), "Сім принцес" (1891), "Пелеас і Мелісанда" (1892), "Там усередині" (1894), "Смерть Тентажіля" (1894)

" Монна Ванна " (1902), " Чудо святого Антонія " (1903), " Синій птах ", " Бургомістр Стільмонда", 1918; "Сіль життя", 1920; "Жанна д'Арк", 1940; "Страшний суд", 1941 й ін.),

ЕДМОН РОСТАН (1.04.1868, Марсель - 2.12.1918, Париж) - французький драматург і поет, член Французької академії з 1901 р. «Ґіньйоль» (1885),«Два П'єро, або Біла вечеря», «Романтики» (1891), «Принцеса Мрія» (1895), «Самаритянка» (1897), «Сірано деБержерак»(1897),«Орля»(1900),«Шантеклер»(1910), «Остання ніч Дон Жуана» (1911-1914; опубл. 1921

Режисери

АНДРЕ АНТУАН (1858–1943) – французький режисер театру і кіно, творець і керівник Вільного театру (1887–1896), видатний представник «театрального натуралізму». Керував Театром Антуана (1897–1906) і театром «Одеон» (1906–1914). Створив Театр Антуана (1897–1906).

Важливий етап у театральному житті Франції пов’язаний з діяльністю режисера й актора Ф. Жем’є. ФІРМЕН ЖЕМ’Є (1869–1933)

ОРЕЛЬЄН ФРАНСУА МАРІ ЛЮНЬЄ-ПО (27 грудня 1869, Париж — 19 червня 1940, Вільньов-лез-Авіньйон, Гар) — французький театральний актор і режисер, один із реформаторів французького театру кінця XIX — початку ХX ст. поруч і в полеміці з Андре Антуаном.

ЖАК КОПО (4 лютого 1879 р. – 10 жовтня 1949 р.). Театр «Старої голуб’ятні», чи «В’є коломб’є» (1913-1924) створив видатний французький режисер Жак Копо.

Англія

Дата добавления: 2015-10-29